Студія DEFA

Студия DEFA

Студия DEFA — кіностудія НДР, батьківщина культових кінострічок про життя індіанців з арійськими особами.

Ее історія починається з 1910 року, коли кіновиробництво лише розпочинався, а великий Голлівуд ні навіть паперовим проектом, а апельсиновою гайком… Це була перша велика студія у Європі. Її назвали під назвою найближчій села — «Бабельсберг». Два роки від початку будівництва тут було знято й навіть перший фільм — «Танець мертвих». У ньому зіграла головну роль зірка тоді ще німого кіно трагічна Астой Нильсон.

В 1917 року, під час І Світовий війни, коли студія через «несезона» практично стала до банкрутства, було проведено реорганізація. Ось і народилося товариство UFA: Універсал Фільм Акциенгезельшафт". Однією з його засновників і спонсорів виступив рейхсвер — командування німецької армії. У його планах було видання пропагандистських фільмів, і роликів, присвячених героям «фатерлянду». Та й після капітуляції Німеччині, й зречення кайзера в приходу розрусі та падіння виробництва, «УФА» виявилося у дел.

Но через кілька років життя переможеної війну, і що пережила розруху країні стала приходити до тями, кінематограф знову почав набирати обертів, кінозали битком забили глядачами. Але Німеччини потрібні німецькі картини… І у 1926 року у Бабальсберге будується величезний (тим часів), оснащений по останнім словом техніки, центральний знімальний павільйон, чиїм першим власником стає режисер Фріц Ланг. Саме він зняв яка у історію кіно знаменитий фільм «Метрополіс». Навіть якби будівництві нових будинків було використано хитрість — жодна зі сторін навіть адміністративного корпусу зображувала середньовічний замок, інше приміщення «годилося» для зйомки будиночка серед стосів і т.д.

Спустя роки перед Бабельсберга добралося і звукове кіно. У 1930 року тут знімається знаменита Марлен Дітріх в легендарному фільмі «Блакитний ангел», зняте Йозефом фон Стернбергом.

Но невдовзі казка закінчується — студія UFA, избавившаяся від ненадійних расово більшість, яка акторів і режисерів, стає під державний контроль міністра пропаганди Йозефа Геббельса. Нині тут протягом більш як десятки років знімаються лише музичні комедії з Марикой Рекк, і чималі патріотичні фільми про «великої Німеччини», назавжди осілі після 1945 року у архивах.

В 1945 року починається відродження студії, що влучила у радянську зону окупації. Вона отримає назва DEFA і, попри панувала повоєнну розруху, перші урядові замовлення. Серед перших документальних повоєнних фільмів був «Табір смерті Заксенхаузен», присвячений злодіянь Пауля Заковського — ката нацистського концтабору. Цей фільм досі можна подивитися у музеї, організованому у колишньому концлагере.

Вскоре після виробництва документальних стрічок, починають працювати та контроль художніми фільмами. Саме знімалися все численні фільми НДР. Спочатку що це стрічки про героїчну боротьбу німецьких антифашистів, серіали про життя Ернеста Тельмане та інших вождів комунізму, не користуються особливої популярністю. Однак у 1965 року DEFA знаходить свою золоту жилу — це стала класикою «індіанська серія». За «Синами Великий Медведицы» з’являється «Чингачук — Великий Змій», «Слід Соколу». Виникають нові кумири, породжені вигадливим світом костюмованих дикунів, й навіть перший у тому числі - м’язистий і небагатослівний «індіанець з НДР» Гойко Митич.

Это був соціалістичний варіант західних вестернів, де пригноблені негідницькими загарбниками янкі доблесні індіанці піднімалися боротьбу з загарбниками. Але не випадково говорять про чарівної силі мистецтва — копія фільму «Сини Великої Ведмедиці» подарував індійському племені сиу-дакота. Через якийсь час у США відбулося повстання племені сиу, що його «індіанською революцією в Вундед Ні». Після його придушення агенти ФБР вважали демонстрацію цього фільму резерваціях одній з причин, викликали повстання. А сама картину названо провокацією «Штазі» .

На зйомки одного «індіанського» фільму у знімальному групи пішло близько двох місяців, деякі епізоди знімали у Криму, на Кавказі, під Самаркандом. Закінчили індіанську тему на DEFA до 1983 року фільмом «Вождь Біле Перо», знятим що з Монголією (!). У цьому інтерес до дикунської темі був практично вичерпано, та й фільми втратили принадність новизны.

После сполуки Східної та Західній Німеччин державне фінансування студії припинилося, залишивши лише борги протягом останніх зйомки. Студію 1991 року закрили, та її майно передали у розпорядження опікунської відомства Німеччини, який займався приватизацією держмайна колишньої НДР. Західнонімецькі кинопромышленики відмовилися вкладати гроші у відродження DEFA, адже столицями німецького кіновиробництва стали галасливий, «пивний» Мюнхен і Кельн. Зйомки в Бабельсберге припинилися, численні павільйони простоювали. У 1992 року студію придбав французький концерн «Компані Иммобильер Фенікс», дуже далека від кінобізнесу. Однією з умов угоди було зобов’язання збереження кіновиробництва протягом дванадцяти років. Залишився ще год.

Первым справою концерн закінчив із ГДРовским минулим, повернувши історичне, первісний назва — UFA. Плани були грандіозні - зробити щось із величезної території європейський Голлівуд. Обветшалая база соціалістичної власності не відповідала новому європейському якості - роблячи фільми в прийнятному комерційному ролі, довелося б зробити модернізацію. Були потрібні гігантські інвестиції, куди у французів забракло снаги. У 1997 року студію залишив її перший (після придбання) директор — відомий німецький кінорежисер Фолькер Шлендорф. Однією з причин їхнього цього було те, що знятий тут фільм «Чудовисько» вийшов «нудним і картонним». Його провал обійшовся «Бабельсбергу» в тридцять мільйонів марок.

За останнє десятиліття тут було знято два десятка кінокартин, але більшості майданчиків (чотирнадцяти) знімаються серіали і рекламні ролики. Тут сформувався «Медиагород Бабельсберг, до складу якого у собі численні фірми із виробництва тіліі кінофільмів, рекламні і фото агентства, студії аніматорів, каскадерів, кастинговые агентства, спецефектів.

В 2001 року тут було знято найдорожчий європейський фільм всіх часів (бюджет — 90 мільйонів) — «Ворог біля воріт» (битва за Сталінград). Його режисер, Жан-Жака Арно, заявив: «Я дуже хочу, щоб фільм був такий реалістичним, що з глядача створювався ефект присутності. Німеччина — це єдине місці». У 2002 року Роман Полянський знімав колишній DEFA «Пианистa» .

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.