Роланд

Роланд

A. Смирнов.

Роланд (Rollant, Rollanz) — герой франц. феодального епосу, образ якого набув у середньовіччі міжнародне значення внаслідок особливо яскравого висловлювання на ньому ідеалів доблесті і честі у тому феодально-рыцарском розумінні. Сказання про Р. і його загибелі у Ронсевальском ущелині існувало безсумнівно було багато редакцій, з них лише дуже деякі сягнули нас. Найбільш давньої і водночас художественно-значительной поетичної обробкою цього сказання є написана ассонансированными строфами нерівномірної довжини і виникла наприкінці ХІ ст. «Пісня про Роланда» невідомого автора. Крім неї маємо латинську хроніку Псевдо-Турпина (нібито однієї з учасників Ронсевальского побоїща) XII в., латинську поему «Carmen de proditione Guenonis» (Пісня про зрадництві Гвенона, т. е. Ганелона) також XII в. і кілька римованих редакцій поеми про загибель Р., які з’явились у XIII і XIV ст.

В основі «Пісні про Роланда», який розповість про героїчної загибелі графа Р., племінника Карла Великого, під час бою з «невірними» в Ронсевальском ущелині, лежить історичний факт. У 778 Карл Великий, покликаний однією з мавританських цариків Іспанії, враждовавшим з еміром Сарагоси, вторгся до Іспанії і завоював кілька міст, але незабаром пішов, причому під час відступу його армії баски в Піренеях напали їхньому ар'єргард у цій незначною сутичці серед трьох знатних баронів упав Р. (Hruotlandus), маркграф Бретані. Безсумнівно, що по смерті Р. склалися перші пісні про його трагічної загибелі, та народні пісні ці, поступово розвиваючись і розширяючись, послужили тим матеріалом, яким скористалися жонглери X—XI ст. на свої поем про Р. Розвиток це лінією поступового ускладнення сюжету і ідеалізації образу Р. у зв’язку з изменявшимися культурними умовами і поглядами. Внаслідок цього процесу баски були замінені маврами, образ Р. і картина Ронсевальской битви вкрай гіперболізовано, присочинена була всю історію зрадництва Ганелона і нарешті експедиції Карла було надано релігійний пафос «боротьби хреста з півмісяцем».

Архаические риси, доводять наступність перекази, чітко виступають на «Пісні про Роланда». Один із них — розуміння терміна «France» у значенні не національної Франції, як склалася після розділу 843, а «країни франків», зокрема й німецькі області, т. е. себто імперії Карла Великого. Сюди належить і риси суворої простоти традицій і почуттів, відповідні докуртуазному періоду лицарської культури (напр. відсутність мотивів кохання, і нерозробленість жіночих образів). Якщо пізнішої своєї популярністю поема про Р. зобов’язана ідеології Хрестових походів (XII в.), то тут для виникнення її тематики були вже у кінці VIII і на початку IX ст. все передумови як яка походила Півдні Франції боротьби з арабами, осмыслявшейся духівництвом як «подвиг благочестя». Однак у поемі переважають культурні погляди кінця ХІ ст., у яких позначилося зростання соціального ваги лицарства і формування його громадських ідеалів. Звідси — надзвичайно розвинена концепція лицарської вірності і шляхетності Р., який протиставляється зраднику Ганелону.

Религиозный елемент, дуже сильний в поемі, позбавлений проте тієї специфіки, яка вказувала на приналежність до духовному званню, і пояснюється притаманним ідеології панівних класів епохи тісною об'єднанням светско-рыцарских і духовних ідеалів. Зрілість вираження цього широкої лицарської концепції в поемі про Р. у зв’язку з її великими художніми достоїнствами забезпечила сказанню про Р. величезної популярності, яка виявилася: 1. у створенні інших французьких редакцій поеми про загибель Р. (XIII—XIV ст.), 2. у виникненні інших французьких поем, присвячених Р., на задану тему про його юнацьких подвиги, про участь їх у походах Карла Великого до Італії тощо. п. (XII—XIV ст.), 3. в численних перекладах і обробках сказання про Р. на майже від інших європейських мовами, оскільки у грунті інтернаціонального спілкування лицарства у час Хрестових походів образ Р. було освоєно як вираз загальноєвропейського лицарського ідеалу. До нас збереглися редакції сказання про Р. мовами — німецькому (поеми Конрада, XII в., і Стриккера, XIII в.), італійському (поеми Миколи Падуанського «Вступ у Іспанію» і «Взяття Пампелуны», XIII в.), іспанському (відображення в хроніках XIII в. й у пізніших романсах), англійському («Облога Милона», XIV в.), скандинавських («Карламагнуссага», XIII в.), кельтських (валійський роман «Походи Карла Великого», XIII—XIV ст.) тощо. п.

Снова і вже зовсім на другий формі сказання про Р. оживають Італії XV—XVI ст., де у зв’язки України із що починається рефеодализацией і розквітом пишної придворної лицарської культури (в північних областях Італії, особливо у Феррарі) знову пробуджується інтерес до середньовічним героїчним сказанням, але вже куртуазної їх перелицовке. Р. змальовується тут ніби закоханий лицар, переживає різноманітні авантюри. Паралельно, у зв’язку з розвитком буржуазної культури, відбувається насичення сказання елементами гротеску і пародії. Зачатки обох цих тенденцій (що інколи своєрідно поєднуються) можна знайти вже у пізніх середньовічних французьких і франко-итальянских версіях поем про Р., але у італійському Ренесанс вони мають цілковитий свій розвиток. Поема Пульчи «Морганте» (1485) — суцільний бурлеск, в якому постать Роланда сильно відтісняється образами комічного велетня Морганте та її супутника пройдисвіта Маргутте. Навпаки, в поемі Боярдо «Закоханий Роланд» (прибл. 1494) гумор лише трохи забарвлює романтичну екзотику фабули. Завершенням поеми Боярдо є «Шалений Роланд» (вид. 1516) Аріосто, який малює жагучу любов Р. до Анджелике, яка воліла йому красеня мавра Медоро, тут поруч із пишністю фарб та багатством фантазії іронічна трактування сюжету проступає дуже виразно. Останнє ланка в розвитку сказання — остро-пародийная поема Аретино «Орландино», коли всі герої старої епопеї зображені хвальками, боягузами, ненажерами тощо. п.

В пізніші епохи сказання про Р. послужило темою тільки дуже небагатьох творів: так, Р. є у віршах У. Гюго, Уланда (балада «Юний Роланд», перев. Жуковського) тощо. п.

Список литературы.

I. La chanson de Roland, texte critique, traduction et commentaire par Lé, on Gautier, 6-e é, d., Tours, 1876.

La chanson de Roland, Oxford version, ed. by T. A. Jenkins, L., p. s. a. (фактично 1924).

La chanson de Roland, texte et commentaires par J. Bé, dier, P., 1927.

Песнь про Роланда, перши. Б. Алмазова, M., 1868 (вільне віршоване перекладення).

Песнь про Роланда, Французький народний епос, СПБ, 1896 («Російська класна биб-ка», серія 2, вип. I, прозаїчний переклад А. М. Чудинова).

Песнь про Роланда, перши. Ф. Р. Де-Ла-Барта, з предисл. А. М. Веселовського, СПБ, 1897 (білий п’ятистопний ямб).

То ж, переизд. з предисл. П. З. Когана, Гіз, М.—Л., 1929 («Росіяни і якщо світові класики»).

Песнь про Роланда по оксфордскому тексту, вид. «Academia», M.—Л., 1934. II. Paris G., Histoire poé, tique de Charlemagne, P., 1865, 2-e é, d., P., 1905.

Gautier L., Les é, popé, es franç, aises, tt. II—III, P., 1880—1892.

Tavernier W., Zur Vorgeschichte des altfranzö, sischen Rolandsliedes, Berlin, 1903.

Bé, dier J., Les lé, gendes é, piques, v. III, P., 1912.

Winkler E., Das Rolandslied, Hdlb., 1919.

Boissonade P., Du nouveau sur la Chanson de Roland, P., 1923.

Fawtier R., La chanson de Roland, é, tude historique, P., 1933.

Pauphilet A., Sur la Chanson de Roland, «Rom?nia», LIX, 1933.

La chanson de Roland, Reprod. phototypique du manuscrit Digby 23 de la Bodleian Library d’Oxford, É, tude historique et palé, ographique de Ch. Samaran, P., 1933.

Faral E., La chanson de Roland, P., p. s. a., (1934).

III. Baquiè, re J., Bibliographie de la chanson de Roland, Heilbronn, 1877.

Seelmann W., Bibliographie des altfranzö, sischen Rolandsliedes, Heilbronn, 1888.

Gautier L., Bibliographie des chansons de geste (complé, ment des «É, popé, es franç, aises»), P., 1897.

Geddes J., jr., La chanson de Roland, New York, 1907 (стор. XCI—CLX).

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.