Скіфські кургані

Скифские курганы

Широкой смугою від Дунаю до Єнісей і далі в Забайкаллі і Монголію тягнеться величезна степ, яку перетинають повноводні річки. З давніх-давен цих безкраїх теренах розселялися родинні народи, не стесняемые ніякими перешкодами. У науці населення цих євразійських степів, що в VII—III століттях е., називається загальним ім'ям «скіфи», хоча полягала із багатьох племен, які мали свої власні назви. Але племена ці родинними, тому тут розцвітали однорідні культури та створювалися великі імперії, часто вже не дуже довговічні. Тут пролягали шляху спустошливих завоювань і великих переселень народів.

Степь, як і море, рідко буває спокійній: то одному її місце, то іншому піднімалися бурі, найчастіше заносившие кургани (земляні насипу), які є характерними рисами євразійського пейзажу. Кургани тягнуться в усі боку: одні височать над степом, інші піднімаються конусоподібної чи полушаровидной горою. У IV столітті е. в скіфське суспільстві посилилося соціальну нерівність, що відбилося й на поховальному обряді. З’явилися особливо великі кургани заввишки 20—25 метрів і більше сотень метрів в окружності, ускладнилися підземні похоронні споруди, збільшилася кількість спеціального інвентарю, з’явилися поховання залежних осіб. Під час розкопок вчені знаходили як останки коней, які поміщалися як і підземних похоронних камерах, і у окремих могилах, а й поховання конюхів, «воинов-стражников» тощо. У IV столітті е. «жалобний поїзд», супроводжував основне поховання, міг налічувати кількох людей, наприклад, у кургані Огуз їх було менше шести. Особливо великими розмірами і складністю устрою відрізняються кургани з похованнями скіфських вождів.

У краю курганної насипу встановлювалися жертовники, які через свої конструкції були різної форми і середніх розмірів. Вони підрозділялися на алтари-монолиты, алтари-кладки і комбіновані (моноліт з кладкою). У курганах з жертовниками вчені обов’язково знаходили сліди тризни: осколки амфор, кістки й черепи тварин, зустрічалися і кострища. Залишки тризни розташовувалися зазвичай, у безпосередній близькості до жертовника, рідше — у ньому самому або під ним. Відбувалося це торік, певне, оскільки жертовники кілька днів залишалися відкритими й насипом перекривалися останнє.

Выдающимся похоронним спорудою найвищого рангу і скіфської епохи є могильний курган Аржан в Туве, пристрій якого притаманно поховання вождя племені чи навіть кількох племен. Тут у колі діаметром 120 метрів перебувала центральна бревенчатая гробниця, а навколо розташовувалися 160 бойових коней, зосереджених в тринадцяти місцях. На заупокійної тризні, як підрахували вчені, було з'їдено щонайменше 300 коней. Старий вождь був похований із дружиною чи наложницею, у супроводі «соумирающих» з нею вельмож. У його поховання належить безліч приношень як від своїх підданих, і від сусідів. Грандіозною заупокійної тризною відзначений ним і курган в Ульской (на Північному Кавказі), де навколо основний гробниці розташовувалися тіла 360 коней.

Из всіх пам’яток класичної Скіфії серед найважливіших є чотири похоронних комплексу — кургани Солоха, Чортомлицький, Александропольский і згадуваний вище Огуз, які стосуються V—IV століть е. Насипу Чертомлыка і Александрополя майже однакові за своїми розмірами, а курган Огуз набагато переважає їхні. У т-рех останніх курганах присутні довгі дромосы, які вчені спочатку розглядали як вторинні споруди, котрі пов’язували додаткову яму з похоронної камерою центральної могили. А потім дослідники дійшли висновку, що це єдина система, яка влаштовувалася в початковий період спорудження кургану. Особливим розташуванням виділяється монументальна гробниця Салбык, належить V—IV століть е. Тут під насипом заввишки 25—30 метрів, крім інших споруд, перебуває монументальна кам’яна огорожа, що охоплює площа майже 500 квадратних метрів.

Большое кількість знайденого курганах золота свідчить про особливий статус похованих, позаяк у скіфську епоху він було ознакою багатства, як згодом. Золоті прикраси зустрічалися ученим лише кількох курганах, причому площі їхніх були найзвичайнісінькими. У зрубах (колективних усипальницях) зазвичай лише з похованих (мабуть, вождь чи глава роду) мав золоті прикраси.

Большинство скіфських курганів розграбували ще давнини, але лише… Так, наприклад, багаті Келермес-ские кургани в 1903 року було розкопано не фахівцями, а одним кладоискателем — якимось техніком Д. Г. Шульцем. Він розкопав в Прикубанье чотири насипу, у яких знайшов багато дорогих речей — убори й похованих. Згодом, проте, вчені теж знайшли тут прекрасне срібну дзеркало, фарбоване з тильного боку гравіруванням і обкладене тонким золотим листом, у якому відтиснуті чудові малюнки.

Но як кургани були поховальними спорудами скіфів. У другій половині 40-х років у Неаполі Скіфське (біля Сімферополя) вчені розкопали мавзолей, що розмістилося у центральних воріт фортеці. Через війну досліджень вчені встановили, що перехід скіфів до осілого життя (сільській і міської) уніс зміни й у похоронні обряди. Кургани, як місця поховань, стали витіснятися спорудами нових типів — земляними склепами без насипів з них, склепами, висіченими в скелі, тощо. У міських стін Неаполя Скіфського, біля входу до місто, постав надземний кам’яний мавзолей. У плані він був майже квадратне (8,65×8,10 м) просте та суворе спорудження. Товщина його стін дорівнювала приблизно одному метру, і складено вони були з білих вапнякових брил.

Отличительной рисою цієї споруди були його велична простота і чіткість майбутніх до кубу форм, пов’язаних із білим вапняком, із якої він постав. Пол мавзолею теж була покрита шаром білої вапнякової крихти, старанно вирівняної. Мавзолей оточувала білосніжна майданчик, а він був складовою частиною міських муру і одночасно був частина архітектури центральних воріт. Як бойова вежа мавзолей призначався для оборони міста, а водночас був і святинею — усипальницею, у якій спочивали рештки знатних осіб Неаполя Скіфського. Згодом після зведення мавзолею двері його було закладено масивним кам’яним закладом. Пізніше всередині мавзолею, у його західною стіни, була споруджена драбина, відповідно до якої нього спускалися прямо з міських стін. Драбина, мала 11 масивних щаблів, у минулому почивала на п’яти дерев’яних плахах, тільки після руйнації дерев’яних частин вона осіла і перекрила розташовані під нею гробниці.

В результаті розкопок учені виявили 72 людських поховання, а середині з-поміж них був похований 4 коня. У східної стіни в пишному дерев’яному саркофазі було поховано знатна жінка, можливо, цариця. Цей саркофаг був зруйнований і розграбований ще давнини. У північно-західному розі мавзолею перебувала гробниця із цілком стародавнім і найбагатший похованням чоловіки 40—50 років. Він лежав спині в витягнуте становищі, головою захід, ноги його були злегка зігнуті в колінах. Покійний був одягнений у каптан і штани, розшиті золотом, на ногах ще помітні були сліди від шкіряного взуття. У різних місцях вчені знайшли рештки тканини з тонкими червоними смужками і золотого гаптування. У правого плеча похованого лежали золоті бляшки з антропоморфним зображенням, поруч знайшли уламки залізних псалиев і наконечник дротика.

Самую численну групу знахідок перевищують 800 прикрас, згрупованих серед і поверх кульшових кісток таза покійного. Вчені виявили й повернули золоті спіральні стрічки, колись повиті навколо шнурів, знайдених довгих кістках кінцівок У правого коліна у процесі розчищення було виявлено бронзова фибула-брошь, що складається з пластини, яку напаяны гнізда для емалевих вставляння у вигляді 4-лепестковой розетки. По кутках та між пелюстками розміщені 8 розеток зерни, дві з яких втрачено ще давнини. Пізніше археологи виявили безліч нашивных бляшок різної форми: як рельєфної зірочки з гніздом для емалевої вставки, як нирки, мухи, щита з емалевими вставками як гуртка і чотири напівмісяців, так само щитків, але не матимуть напівмісяців, рельєфні левові голівки з емалевими вставками очей тощо.

Мавзолей з його монументальної гробницею явно створювався заздалегідь для хазяїна двірського комплексу — монарха, і науковці припустили, що у гробниці похований цар Скилур, який керував державою скіфів. Це були із найславетніших скіфських царів, зміцнивши свою державу і завоював багато грецькі портові міста. Але це міг і цар Палак, а можливо, хтось ще з царствених осіб чи глава аристократичного роду, а можливо, і комендант фортеці, що теж міг стати царського походження. По поєднання обрядових елементів це поховання унікально для Кримської Скіфії, позаяк у могилу було вміщено максимально повний комплект військового спорядження. Наприклад, в гробниці були знайдено 3 залізних наконечника копій витягнутої форми довгою втулкой. У втулках видно сліди дерева, але у гробницю вони було покладено без дерева. І це піхви, що складаються з двох жолобчастих пластин, линзовидный в сечении клинок мав поздовжнє ребро. Зброя у минулому було зламано на 4—5 частин, які спочатку було прийнято за самостійні мечі. Вчені висувають версію, що озброєння було зіпсовано навмисно, і тедерь наука намагається відповісти питанням: «Чому?».

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.