Авеста

Авеста

А. Фрейман.

Авеста — які дійшли до нас залишки колись більш широкою літератури одному з древнеиранских з., що є понині литургическую і обиходно-церковную книжку парсов-зороастрийцев.

Термин «А.» (awastā,g <, apastā,k <, upastā,kə,m) перекладу російський з. отже «підставу», «основа» («основна книга»). Йому противополагается «зенд» (zand) — «виклад», «тлумачення», «коментар», «переклад» деяких частин А., написаний більш молодому іранському з., среднеперсидском (так зв. пехлевийском). Сукупність своєму священному літератури перси називають «Проте й зенд». Це співіснування поруч двох термінів дала привід до хибному виникненню назви «зендавеста» стосовно тексту Проте й до появі неправильного терміна «зендский з.» замість «авестийский з.».

Дошедший до нас текст А. складається з п’ятьох нерівномірних за обсягом, змісту і значенням основних частин: Ясна, Виспрат (Висперед), Видэвдат (Вендидад), Яшты і Хорд-Авеста («мала А.»). Ясна — книга, розділена на 72 відділу, звані «пхе» («ha»), і Виспрат (що таке «керівники»), що з 24 глав («кардэ») — це литургические книжки, присвячені всім зороастрийским божествам, читавшиеся під час богослужіння: центром останнього було приготування опьяняющего напою з рослини хаома (haoma ham — порівн. древнеиндийск. «soma» з тим самим значенням в ведийском ритуалі). Відділи 28−34 і 43−53 книжки Ясна представляють так зв. гаты.

Древнейшая частина А. відрізняється большею архаїчністю з. Гатами називалися в давніх іранців і індусів («gatha» — пісня) вірші, чередовавшиеся з прозою. Призначенням їх було резюмувати, обгрунтувати рухаючись прозою розповідь, притчу, проповідь. Супроводжував гаты прозаїчний текст втрачено, імовірніше всього і ні ніколи фіксований. Постійна недомовленість, мала значеннєва зв’язаність строф між собою пояснюється зазначеної вище особливої роллю гат у структурі тексту.

Книга Видэвдат (Вендидад), розділена на 22 глави («fargard» — «розрізи», «розділи»), представляє собою церковний канон — правил і умови очищення, спокути гріхів й інші під.

Наиболее цінними у мистецькому відношенні є Яшты — збірник 21 гімну на вшанування різних божеств. Деякі з Яштов мають високої художньої цінністю. Окремі сюжети їх продовжують існувати в перській епосі. Збірник Яштов разом із повсякденними молитвами, призначеними всіх віруючих, називається Хорд-Авеста — «мала А.».

Кроме ці книжки, складових сучасну Авесту, збереглися ще невеликі уривки — цитати в пехлевийских релігійних текстах. Які Дійшли до нас книжки А. представляють собою тільки п’яту частину авестийского кодексу останньої редакції (в VI в. христ. ери), у збереженні до-рій для культових потреб було зацікавлене зороастрийское духовенство. Решта після арабського завоювання країни загинула.

Пехлевийская лит-ая традиція зберегла нам зміст Річ у тому обсязі, у якому вона була відома після останньої редакції при Сасанидах. Вона з 21 книжки, називалися «naska» («зв'язка»), і укладала у собі, окрім суто літургічної та церковною за змістом частини, дані з практичної юриспруденції, космогонію, іранські легенди тощо. п.

Некоторые гімни, А спадщиною глибокої арійської старовини. Гаты — твір по всієї ймовірності самого іранського пророка Заратуштры і сягають до першої половині першого тисячоліття до христ. ери, інші частини — пізнішого походження. Перше редагування А. можна говорити про при парфянской династії, за одного з Вологезов (у І чи ІІ. христ. ери). Мова А. дуже близький до мови древнеперсидских клинчастих написів.

В час, виходячи з точніших лінгвістичних досліджень, що стало можливим після появи нових матеріалів щодо іранського мовознавства, наука схиляється до думки, що з. А з. північно-західного Ірану. Європейська наука ознайомилася уперше з справжнім текстом Під другий половині XVIII в. завдяки самовідданій праці француза Анкетиль дю Перону, к-рый зробив у важких умовах подорож до зороастрийским емігрантам до Індії, вивчив там за сприяння їх священну літературу, і надрукував текст, А коментарем в 1771.

Список литературы

Издания А.: Westergaard N. L., The Zand texts, Kopenhagen, 1852−1854.

Geldner K. F., A. — die heiligen Bü, cher der Parsen, Stuttgart, erster Teil, Yasha, 1886, zweiter Teil, Vispered und Khorde, A., 1889, dritter Teil, Vendidad, 1895.

Переводы A.: Darmesteter James, Le Zend — A., traduction nouvelle, 3 vv., P., 1892−1893.

Bartholomae Chr., Die Gatha’s des A, Zarathusthra’s Verspredigten, Strassburg, 1905.

Wolf Fritz, A. — die heiligen Bü, cher der Parsen, ü, bersetzt auf der Grundlage von Chr. Bartholomae’s altiranischen Wö, rterbuch, Strassburg, 1910.

Грамматики: Jackson W., A.-Grammar, Stuttgart, 1892.

Bartholomae Chr., Vorgeshichte der iranischen Sprachen, II. A. Sprache und Altpersisch (Grundriss der iranischen Philologie), Band I, Abteilung I, Strassburg, 1895.

Reichelt Hans, D-r., Avestisches Elementarbuch, Heidelberg, 1909, Словник: Bartholomae Chr., Altiranisches Wö, rterbuch, Strassburg, 1904.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.