Макросередовище організації й необхідність його вивчення й врахування в стратегії розвитку

Міністерство економіки України.

Українська Академія Зовнішньої Торгівлі.

Контрольна робота із дисципліни «Міжнародний стратегічний менеджмент».

Виконала: студентка 1 курсу,.

4 групи ММЗ 004.

Єрьоменко Алла Іванівна.

Адреси: 4 071 м. Київ, вул. Межигірська 3, кв. 27.

Київ 2001.

Макросередовище організації й необхідність його вивчення й врахування в стратегії розвитку.

Вступ.

Будь-яке підприємство перебуває й функціонує у середовищі. Аналіз середовища є початковим етапом формування стратегії діяльності підприємства, оскільки забезпечує відповідну базу для визначення місії й цілей його функціонування. Аналіз середовища передбачає вивчення й дослідження трьох його складових: • макросередовища; • мікросередовища; • внутрішнього середовища. Мікросередовище — учасники ринку, котрі безпосередньо контактують із підприємством й впливають на нього. Це насамперед споживачі, постачальники, конкуренти, посередники. Внутрішнє середовище — сукупність факторів, що визначають процеси діяльності підприємства. Це виробництво, маркетинг, фінанси, персонал тощо. Макросередовище складається із елементів, котрі прямо не заговорили українською у «язані із підприємством, але й впливають на формування загальної атмосфери бізнесу. Розрізняють такі основні компоненти макросередовища: політичні, економічні, природні, соціальні, технологічні та деякі науковці визначають ще такий чинник як випадок. Усі сучасні автори розрізняють:. зовнішнє середовище (чи середовище непрямого впливу);. проміжне чи безпосереднє середовище;. внутрішнє середовище організації.

Макросередовище.

Уряд Економіка.

Мікросередовище.

Акціонери Постачальники.

Профспілки Покупці.

Підприємство.

Кредитори Конкуренти.

Природні фактори Випадок Науково-технічний прогрес.

Соціально-демографічне середовище.

Мал.1 Оточення бізнесу.

Зовнішнє середовище — це сукупність факторів, котрі формують довгострокову прибутковість організації й на котрі організація не може впливати взагалі чи має незначний вплив.

Проміжне середовище — це сукупність факторів, котрі формують довгострокову прибутковість організації й на котрі вон може впливати через встановлення ефективних комунікацій.

Внутрішнє середовище організації - це сукупність факторів, котрі формують її довгострокову прибутковість організації й перебувають под безпосереднім контролем керівників та персоналу організації.

Зовнішнє середовище є джерелом, що забезпечує організацію ресурсами, необхідними для підтримки її внутрішнього потенціалу на належному рівні. Організація знаходиться в стані постійного обміну із зовнішнім середовищем, забезпечуючи тім самим собі можливість виживання. Алі ресурси зовнішнього середовища не безмежні. І ними претендують багато інших організацій, що знаходяться в цьому ж середовищі. Тому завжди існує можливість того, що організація не зможе одержати потрібні ресурси із зовнішнього середовища. Це може послабити її потенціал й привести до багатьох негативних для організації наслідкам. Завдання стратегічного управління складається в забезпеченню такої взаємодії організації з зовнішнім середовищем, що дозволяло б їй підгримувати її потенціал на рівні, необхідному для досягнення її цілей, й тім самим давало б їй можливість виживати в довгостроковій перспективі. А щоб визначити стратегію поведінки організації й провести цю стратегію в життя, менеджери повинні матір детальну уяву про зовнішнє середовище, тенденції його розвитку й місця, що займає в ній організація. При цьому зовнішнє оточення вивчається стратегічним Управлінням, у першу чергу у тому, щоб розкрити тих загрози й можливості, котрі організація винна враховувати при визначенні своїх цілей й шляхів їхнього досягнення.

1. Аналіз макросередовища організації.

Макрооточення створює загальні умови перебування організації в зовнішньому середовищі. У більшості випадків макрооточення не має специфічного характеру, безпосередньо до окремої взятої організації, хоча ступінь впливу стану макрооточення на різні організації різна, що заговорили українською у «язано із відмінностями як у сферах діяльності, то й із внутрішнім потенціалом організацій.

як зазначалося, підприємство — це відкрита система, й його розвиток залежить від зовнішнього середовища.

Ф. Котлер вважає, що зовнішнє середовище складається із шести основних факторів: демографічних, економічних, природних, науково-технічних, політичних й факторів культурного середовища.

Фактори зовнішнього середовища найчастіше класифікують за такими групами:

1.Економічніфактори, що заговорили українською у «язані із обігом грошей, товарів, інформації та енергії.

Вивчення економічної компоненти макрооточення дозволяє зрозуміти ті, як формуються й розподіляються ресурси. Вивчення економіки передбачає аналіз ряду показників: розміри валового національного продукту, темпів інфляції, рівня безробіття, процентної ставки, продуктивності роботи, норм оподатковування, платіжного балансу, норм нагромадження й т.п. При вивченні економічної компоненти важливо звертати увагу на такі чинники, як загальний рівень економічного розвитку, наявність природних ресурсів, клімат, тип й рівень розвитку конкурентних відносин, структура населення, рівень освіченості робочої сили й розмір заробітної плати.

Для стратегічного управління при вивченні перерахованих показників й чинників становлять інтерес не значення показників як такі, а першу чергу ті, котрі можливості для ведення бізнесу це дає. Також у сферу інтересів стратегічного управління входити й розкриття потенційних загроз для фірми, що зведені в окремі складові економічної компоненти. Дуже часто буває так, що можливості й загрози дуже пов’язані. Наприклад, низька ціна робочої сили, із одного боці, може привести до зниження витрат. Алі, із іншого боці, вон таїть у собі загрозу зниження якості праці.

Аналіз економічної компоненти ані не винне зводитися до аналізу окремих її складових. Він винен бути спрямований на комплексну оцінку її стану. У першу чергу, це фіксація рівня ризику, ступінь конкуренції й рівень ділової привабливості.

2. Політичні - фактори, що впливають на політичні подивися та поділяють людей на окремі політичні групи й знаходять вираження в діяльності та прийнятті рішень місцевими органами влади та уряду.

Політична складова макрооточення винна вивчатися в першу чергу для того, щоб матір ясне уявлення про наміри органів державної влади по відношенню до розвитку суспільства та про засоби, за допомогою які держава має намір проводити на свій політику. Вивчення політичної компоненти винне концентруватися на із «ясуванні того, котрі програми намагаються провести в життя різні партійні структури, котрі групи лобіювання існують в органах державної влади, як уряд відноситься до різних галузей економіки й регіонам країни, котрі зміни в законодавстві й правовому регулюванні можливі в результаті прийняття нових законів й нових норм, що регулюють економічні процеси. При цьому важливо усвідомити базові характеристики політичної системи: котра ідеологія визначає політику уряду, наскільки стабільний уряд, наскільки він в змозі проводити свою політику, котра ступінь суспільного невдоволення й наскільки сильні опозиційні політичні структури.

3. Соціально-демографічні фактори, котрі впливають на рівень й тривалість життя людей, а також формують їхню ціннісну орієнтацію.

Вивчення соціальної компоненти макрооточення спрямоване тих, щоб усвідомити вплив на бізнес таких соціальних явищ й процесів, як ставлення людей до роботи й якості життя, існуючі у суспільстві звичаї й вірування, демографічна структура суспільства, зростання населення, рівень освіченості, мобільність людей й інше. Особливість соціальної компоненти перебуває до того, що вон впливає як на інші компоненти макрооточення, так й на внутрішнє середовище організації. Ще однією відмінною рисою соціальних процесів є ті, що смердоті змінюються відносно повільно, але й приводять до дуже істотних змін в оточенні організації.

4. Технологічні - фактори, що заговорили українською у «язані із розвитком техніки, обладнання, інструментів, процесів обробки та виготовлення продуктів, матеріалів й технологій.

Прогрес науки й техніки несе в собі величезні можливості й не менше величезні загрози для фірм. Багато організацій над змозі побачити нові перспективи, що відкриваються, бо технічний потенціал для здійснення корінних змін переважно створюється за межами галузі, у якій смердоті функціонують. Запізнившись з модернізацією, смердоті втрачають свою частку ринку, що може привести до вк рай негативним наслідкам.

6. Географічні - фактори, заговорили українською у «язані із розміщенням, топографією місцевості, кліматом й натуральними ресурсами (зокрема корисними копалинами).

Інший підхід до переліку компонентів зовнішнього середовища належить О.С. Віханському, який додає до вищезгаданих правове та міжнародне середовище.

Аналіз правового регулювання, що передбачає вивчення законів та інших нормативних актів, котрі встановлюють правові норми й межі відносин, дає організації можливість визначити для собі допустимі межі дій у взаємовідносинах із іншими суб «єктами права й прийнятні методи відстоювання своїх інтересів. Важливо звертати увагу на такі аспекти правового середовища, як дієвість правової системи, котрі склалися традиції в цій сфері та процесуальний бік практичної реалізації законодавства.

При вивченні правової компоненти макрооточення стратегічне управління цікавить ступінь правової захищеності, динамізм правового середовища, рівень суспільного контролю за діяльністю правової системи суспільства.

Загальний стан зовнішнього середовища може бути визначений за допомогою такої групи показників (чинників):

1. Стан економіки та ринків (економічні фактори): o характер економіки та економічних процесів (у тому числі інфляція чи дефляція); o система оподаткування та якість економічного законодавства; o масштаби економічної підтримки окремих галузей (підприємств); o загальна кон’юнктура національного ринку; o розміри та темпи зростання чи зменшення ринку; o розміри та темпи зростання сегментів відповідно до інтересів фірми; o стан фондового ринку; o інвестиційні процеси; o ставки банківського відсотку; o система ціноутворення та рівень централізовано регульованих цін; o вартість землі.

2. Діяльність уряду (політико-інституційні фактори). o стабільність уряду; o державна політика приватизації; o державний контроль й регулювання діяльності підприємств; o рівень протекціонізму; o міждержавні догоди із іншими урядами; o рішення уряду щодо підтримки окремих галузей; o вимоги забезпечення рівня зайнятості; o рівень корупції державних структур; o рівень економічної свободи держави.

3. Структурні тенденції o структура галузей національної економіки o виникнення нових галузей o згортання діяльності застарілих галузей.

4. Науково-технічні тенденції o технологічні прориви o скорочення чи продовження «» життєвого циклу технологій o питома ваги наукоємних виробництв й продукції o вимоги до науково-технічного рівня виробництва, що забезпечує конкурентоспроможність o вимоги до кваліфікації кадрів високотехнологічного виробництва o вимоги до науково-технічного рівня конкурентноспроможної продукції.

5.Природно-економічна складова o природно-економічні умови o територіальне розміщення корисних копалин й природних ресурсів o розміщення великих промислових й сільськогосподарських центрів o законодавство із економічних питань o стан екологічного середовища та його вплив на виробництво.

6. Тенденції ресурсного забезпечення o структура й наявність національних ресурсів o імпорт/ експорт o рівень дефіцитності ресурсів, що споживаються наявними підприємствами. o доступність ресурсів (ціни та витрати на перевезення).

7. Демографічні тенденції o кількість потенційних споживачів (структура населення, зміни в групах та в їхнього доходах) o наявна та потенційна кількість робочої сили o кваліфікаційні характеристики робочої сили (якість робочої сили).

8. Соціально — культурна складова o сприяння / недовіра до приватного бізнесу o відносини підприємства — громадські організації o ставлення до іноземців o профспілкова активність.

9. Міжнародне середовище o структура господарства країни o характер розподілу доходів o середній рівень заробітної плати o вартість транспортних послуг o інфляція та ставка банківського відсотка o обмінний курс валюти відносно країни-партнера o рівень ВНП oрівень податків.

При побудові системи факторів для аналізу зовнішнього середовища потрібно враховувати такі властивості: взаємозв «язок факторів, що характеризується силою, із якою зміну одного чинника впливає на інші фактори зовнішнього середовища; складність системи факторів, що впливає на організацію, зумовлена кількістю, різноманітністю зв «язків й наслідків впливу; динамічність й рухомість, тобто відносна швидкість й різні темпи зміни факторів середовища; невизначеність інформації про середовище та невпевненість у її достовірності.

Підхід до вивчення компонент.

Вивчаючи різні компоненти макрооточення, дуже важливо завжди матір на увазі наступні два моменти. По-перше — це ті, що усі компоненти макрооточення сильно впливають одного одного. Зміни в одній з компонент обов «язково приводять доти, що відбуваються зміни в інших компонентах макрооточення. Тому їхнє вивчення і аналіз повинні вестися не окремо, а системно, з спостереженням не лише власне за змінами в окремій компоненті, але й й із із «ясуванням того, як ці зміни позначаться на інших компонентах макрооточення.

По-друге — це ті, що ступінь впливу окремих компонент макрооточення на різні організації різна. В частности, ступінь впливу залежить від розміру організації, її галузевої спрямованості, територіального розташування й т.п. Вважаються, що великі організації мають більшу залежність від макрооточення, ніж дрібні.

Система спостереження за зовнішнім середовищем.

Для результативного вивчення стану компонент макрооточення в організації створюється спеціальна система спостереження за зовнішнім середовищем. Проведення спостережень може здійснюватися за допомогою різних способів. Найбільше поширеними способами спостереження є:

• аналіз матеріалів, опублікованих у періодичній преса, книгах, інших інформаційних виданнях;

• доля в професійних конференціях;

• аналіз досвіду діяльності організації;

• вивчення думи співробітників організації;

• проведення зборів обговорень усередині організації.

2. Особливості макросередовища в сучасних комерційних організаціях.

України.

У зв «язку із переходом України до ринкових відносин, макросередовище для організацій різко змінилося. Тому воно та має свої особливості на відміну від інших країн, де ці відносини розвиваються протягом багатьох десятиліть й тут навчилися протистояти впливам факторів макросередовища.

Особливості зовнішнього середовища полягають у їхні складності й рухливості, сюди також можна включити їхнього невизначеність. Дуже велику кількість факторів припадати враховувати менеджерам при плануванні факторів макросередовища. Насамперед можна виділити декілька факторів макросередовища, що заважають ефективної діяльності підприємств такі як: високі податки, урядове регулювання й бюрократія, труднощі в пошуках джерел фінансування й підбір професійних працівників.

Податкове законодавство й взагалі законодавство в нас у Україні настільки не ідеально, що організації не можуть реагувати як слід на його зміни. Закони в Україні змінюються ледве не щотижня.

Штат бюрократичного апарату України настільки зріс, що деякі люди й не можуть відкрити свою справу протягом року, а організації повинні звітувати перед одним, а декількома чиновниками. І останнім годиною все понад виявляється корупція органів державної влади.

Труднощі в пошуках джерел фінансування не менш важлива проблема. Особливо гостро ця проблема стоїть тепер, коли в стране відбувається економічна й особливо політична кризу. У момент, коли курс гривні падає, організаціям не вигідно брати кредити в російських банках, бо відсотки, под котрі видається кредит дуже високі.

І особливо важливою проблемою є шлюб професійних працівників, особливо менеджерів тепер в Україні одиниці менеджерів-професіоналів. Це пояснюється тім, що в зв «язку із переходом від планової економіки до ринкових відносин, не було б спеціально підготовлених людей, котрі б могли керувати в умовах ринкової економіки. Тільки тепер, розуміючи цю проблему, здійснюють підготовку професіоналів-керівників.

Алі не лише вітчизняні організації зіштовхуються із цими чинниками, але й й закордонні підприємці теж відчувають вищезазначені труднощі, якщо намагаються почати свою діяльність на територї Україні. Також їм це ще більші труднощі, бо такі перешкоди над їхній державі й їм бракує досвіду для швидкого їхнього вирішення (наприклад, найбільш впливовим аргументом у відносинах із бюрократією в Україні є хабар). Також смердоті зштовхуються із такими чинниками як ненадійність ділових партнерів й постачальників, неналежне банківське обслуговування, злочинність в сфері бізнесу, етичні проблеми. Вони також повинні бути готові доти, що їхні укра-їнські працівники можуть надавати меншого значення проблемам, що часто є важливими із погляду іноземних колег, таким, як управління персоналом, реклама, підвищення кваліфікації працівників, а також їхнє навчання.

Висновки.

Аналіз макросередовища й врахування його факторів в стратегії розвитку.

— це дуже важливий процес для виживання організації в сучасних умовах й дуже складний процес якій потребує пильного відстеження процесів в середовищі, оцінки факторів й встановлення зв «язків між чинниками й тими сильними й слабкими сторонами, а також можливостями й погрозами, що укладені в макрооточенні.

Усі фактори макросередовища знаходяться в стані сильного взаємовпливу. Зміна одного із факторів обов «язково приводити доти, що відбувається зміну інших факторів. Тому їхнє вивчення і аналіз повинні вестися не відокремлено, а системно із відстеженням не лише власне зміни одного чинника, але й й із умовою того, як його зміну позначаться на інших факторах.

Також ступінь впливу окремих факторів на різні організації різна. В частности, ступі нь впливу виявляється по різному в залежності від розміру організації й галузей в які смердоті працюють. Крім цого, організація винна скласти список тихий зовнішніх факторів котрі є потенційними погрозами для організації й розробляти захист проти них, а також план дій на випадок коли ця погроза відбудеться. Також необхідно матір список тихий зовнішніх факторів, зміни в який можуть відкрити додаткові можливості для організації й шляхи їхнього використання.

А щоб організація могла результативно вивчати стан макро факторів, винна бути створена спеціальна система відстеження макросередовища не знаючи й не вивчаючи яку організація не зможе існувати. Однак організація не винна «плисти» в макросередовищі як човен, що не має керма, веселим й вітрила, а винна вивчати його, щоб забезпечити собі успішне просування до своїх цілей.

Українські підприємства занадто часто слідують методу «проб й помилок», у зв «язку із чим особливого значення набуває співробітництво із іноземними партнерами.

Список використаної літератури.

1. Ансофф І. Стратегічне управління. — М.: Прогрес, 1987.

2. Белошапка В. А., Загорий Г. В. Стратегічне управління. Принципи і міжнародний практика.- До.: Абсолют-В.- 1998. 351с.

3. Виханский О. С. Стратегічне управління: Підручник.- 2-ге вид., перераб.

І доп.-М.: Гардарика, 1998. 296с.

4. Маркова В. Д., Кузнєцова С.А. Стратегічний менеджмент: Курс лекций.;

М.: ИНФРА-М; Новосибірськ: Сибирское угоду, 1999. 288с.

5. Попов С. А. Стратегічне управління: 17-модульная програма для менеджерів «Управління розвитком організації». Модуль 4.-М.: «ИНФРА»,.

1999. 344с.