Советы інків майбутньому президентові Росії

Советы інків майбутньому президентові России

Государство інків (Тауант-инсуйу) проіснувало з 1438 по 1536 рік. Основи державоустрою залишалися незмінними: встановлені дев’ятим Инкой, вони проіснували без найменших поправок чи змін до приходу испанцев.

1.

Инки будь-коли обливали брудом колишніх правителів. Після смерті кожен Інка продовжував вважатися великим. Достойна життя забезпечувалася та її оточенню. Показовий приклад: інки почали війну проти чанков. Але, відбивши атаки, ті самі пішли далі і вже штурмували Куско. Верховний Інка — Виракоча — злякався і була здатися. Ситуацію врятував його син Куси Юпанки: узявши командування він, він розбив ворогів. Під час святкування перемоги син змусив не так давно могутнього батька очах натовпу лягти на пилюку і просити вибачення, після чого примусив його випити горщик із екскрементами. Після цього приниженого Інку не лише помилували, а й дозволили йому спокійно дожити свій вік у окремому палаці. Та головне — по смерті він стала об'єктом такої ж вшанування, як і й інші покійні правителі империи.

2.

На троні імперії міг перебувати лише чоловік, а обов’язком його дружини був один: народжувати спадкоємців. Наступника вибирав сам Інка — у складі своїх дітей. Зовнішність наступника мала подобатися підданим — приміром, Інка Майта Капак відмовив у наданні успадкування трону одного з синів тільки тому, що той мав зуби, як в зайця. Але головне, наступник має був бути найосвіченішою в держави не розвиненим физически.

3.

Все провінції в імперії очолювали губернатори, котрі здобули безмежним довірою Інки. Разом з кількома сановниками вони становили держрада країни, яку міг висловлювати Інку свої ідеї. Але остаточні рішення приймав сам Інка, після що вони не обсуждались.

4.

Каждое скорене инками плем’я були зобов’язані перейти спільний для імперії мову — той, якою розмовляли самі інки. Завойовуючи нові племена, інки будь-коли саджали там «своїх» правителів, а залишали командувати тамтешнього вождя. Але батьків вождя перевозили жити у Куско — мовляв, там ним буде комфортніше (насправді ті ж ставали почесними заручниками). Дітей вождя теж забирали — аби ті запозичили культури і віру, а повернувшись керувати плем’ям по смерті батька, були вже надійними провідниками політики центра.

Для умиротворення населення завойовані області, крім обов’язкової продовольчої й інший допомоги, посилалися великі групи колоністів. Вони мали як підтримувати там світ, а й сприяти насадженню інститутів власності та законів інків. Переселенці мали привілеї — коштом імперії їм будували житла новому батьківщині, роки отримали їжу від держави, їм дозволено носити прикраси, котрі з попередньому місці не полагались.

5.

Инки суворо стежили, щоб еліта імперії не розросталася. Це основне причина те, що Верховний Інка зобов’язаний був одружуватися лише з рідний або зведеної сестрі. (Для плебеїв ж родинні шлюби були суворо заборонені.) У результаті, коли іспанці підкорили інків, вони нарахували лише 500 «довговухих» — упродовж десятків мільйонів населения.

6.

Главный девіз імперії інків — «Не лінуйся!». Кожен рядовий громадянин мав працюватимете, і брати участь у військових походах. А держава створювало всі умови — поки людина відбував трудову чи військову повинність (максимум 3 місяці на року), влада дбала про її сім'ї — годувала, вдягала, і навіть давала гарантії те, що на старості простої людини не кинуть напризволяще. Нагляд те, щоб було справедливо, здійснював потужний контрольний апарат правителя.

7.

В імперії інків було встановлено безумовне верховенство законів. Кримінальну злочин, досконале представником еліти, каралося набагато суворіше, ніж провинність простої людини. Приміром, якщо знатний людина спокусив чужу дружину, страчували обох, і якщо согрешили простий люд, їх просто катували. Якщо злочин було скоєно по під казці іншої особи, покаранню підлягав лише підбурювач — судді карали більш розумного. Якщо селянин, притягували до суду за злодійство, міг би довести, що у крадіжку його штовхнув голод, замість нього карали чиновник, що дозволив у своїй окрузі потребу. Якщо злочин робив малолітній, карали батька. Апеляцій не предусматривалось.

Законы мало змінювалися — приміром, встановлені дев’ятим Инкой проіснували повторюється без жодних корективів до приходу іспанців. У результаті злочинності у інків мало було…

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.