Методики дослідження агресивності

Методики дослідження агрессивности.

I. Тест «Рука» — використовувався для діагностики агресивного поведінки. Це адаптація проективної методики Еге. Вагнера, З. Риотровского, Б. Бриклина. Він дає змогу оцінити ймовірність прояви агресивних тенденцій в поведінці, і навіть інші особливості особистості. Стимульный матеріал є 9 карток із зображенням пензля людської руки у різних положеннях, десята картка порожня. Пацієнта просять з відповіддю «Що по Вашому думці робить ця рука?» Бажано отримати кілька ответов.

Методологическим обгрунтуванням тесту руки є припущення автора у тому, що позаяк людська рука застосовується у різні види діяльності, то сприйняттю зображення руки можна визначити наявні в людини тенденції до дії. Отже, з високою імовірністю прогнозувати реальне поведение.

В відповідність до розробленої системою аналізу відповіді випробуваного класифікуються по 13 категоріям: агресивність (Ag), директивність (Drz), страх (F), афферектация (Af), комунікація (Com), залежність (Dep), ексгібіціонізм (Ex), покаліченість (Crip), активна безособовість (Act), пасивна безособовість (Pas), опис (Dser), обман (Frd), міркування (Rf). Як балів з кожної категорії використовується кількість відповідей, які стосуються ній. Підрахунок коефіцієнта агресивності (Rag), що демонструє ймовірність реалізації агресивних імпульсів поведінці, є співвідношенням тенденцій, що відбивають готовність до агресивної поведінки з тими, які спрямовані на запобігання, зниження агрессивности:

(Ag + Dir) — (P + Af + Com + Dep) = Rag.

Тест дозволяє визначити лише наявність агресивних установок, які власними силами не свідчить про підвищенні агресивності індивіда. Такий висновок може бути зроблений з урахуванням оцінки частки й визначити місця цих установок у системі диспозиций.

Исследования показали, що окремі групи різняться не лише з сумарною агресивності, а й у особливостям розподілу відповідей за категоріями тесту як і абсолютних значеннях, і у відсотковому отношении.

Тест компактний, зручний при застосуванні, тривалість процедури близько 15 хвилин. Добре показує різні класи установок. Успішно застосовується у пато-психологии.

II. Экспериментально-психологическая методика вивчення фрустрационных реакций.

Используется для діагностики поведінки Клінтона під фрустрирующей ситуації, зокрема і агресивного. Справжня методика вперше описано на 1944 р. З. Розенцвейгом під назвою «Методика рисунчатой фрустрації». Спільним для всіх малюнків є перебування персонажа у фрустрационной ситуації. Кожен відповідь оцінюється з погляду двох критеріїв: напрям реакції та певного типу реакции.

Направление реакции:

1) Экстрапунктивные реакції (Е).

2) Интрапунктивные реакції (I).

3) Импунктивные реакції (М) Типы реакций:

1) «з фіксацією на перешкода» (ОД).

2) «з фіксацією на самозахисту» (ЕД).

3) «з фіксацією на задоволенні потреби» (NP).

Для вказівки, що відповідальна домінує ідея перешкоди додається значок «прим» (Є', I', M'). Тип реакції «з фіксацією на самозахисту» позначається прописними літерами без значка. Тип реакції «з фіксацією на задоволенні потреби» позначається рядковими t, і, m.

Возможно обчислення GCR, що може бути означене як «ступінь соціальної адаптації». З протоколів обстеження можна здогадатися з вищесказаного щодо деяких аспектів адаптації випробуваного до свого соціальному оточенню. Можна прогнозувати способи поведінки у ситуаціях, коли по дорозі задоволення потреб стають різні трудности.

III. Для відображення суб'єктивних, эмоционально-смысловых уявлень людини про собі було використано методика особистісного диференціала (ЛД).

При застосуванні ЛД на дослідження самооцінок значення чинника Оцінки (Про) результати свідчать про рівень самоповаги. Високі значення цього чинника свідчать, що випробовуваний приймає себе, немов особистість, схильний усвідомлювати себе, немов носія позитивних, социально-желаемых характеристик, у сенсі задоволений собою. Низькі значення чинника Про свідчить про критичне ставлення людини перед самим собою, його незадоволеність власною поведінкою, рівнем досягнень, особливостями особистості, на недостатнє прийняття самого себя.

Фактор Сили (З) в самооцінках свідчить про розвиток вольових сторін особистості, як вони усвідомлюються самим піддослідним. Його високе значення свідчить про впевненості у собі, незалежності, схильності розраховувати за власні сили у важких ситуаціях. Низькі значення свідчить про недостатньому самоконтролі, нездатності тримати прийнятої лінії поведінки, залежність від зовнішніх обставин і оценок.

Фактор Активності (А) — інтерпретується провісниками экстравертированности особистості. Позитивні значення свідчить про високу активність, товариськість, імпульсивність; негативні - на интровертированность, певну пасивність, спокійні емоційні реакции.

IV. Методика діагностики рівня соціальної фрустрированности Л. И. Вассермана. (Модифікація В.В. Бойко).

Данный опитувальник фіксує ступінь незадоволеності соціальними досягненнями в основних аспектах життєдіяльності. Під соціальної фрустрированностью автор розуміє: «вид психічного напруги, обумовленого незадоволеністю досягненнями і становищем особистості соціально значущих ієрархіях». Кожне суспільство, у конкретний період свого існування в залежність від свою орієнтацію, материально-экономического розвитку, рівня правової та моральної культури пропонує своїх членів певні можливості соціального розвитку і задоволення потреб. Соціум хіба що «виробляє» шкали, чи щаблі, розвитку і досягнень, а індивід, відповідно своїми претензіями й потенційними можливостями, сягає тієї чи іншої рівня. Оцінюючи свої досягнення з різних соціально заданим ієрархіям, людина відчуває той чи інший задоволення — незадоволеності. Заодно він відчуває фрустрацію й не так від досягнутого, як від думки, що сьогодні також можна досягти большего.

V. Методика діагностики самооцінки психічних станів (по Р. Айзенку). (Модифікація Єлисєєва О.П.). Ця методика діагностує самооцінку наступних психічних станів: тривожність, фрустрированность, агресивність, ригідність (див. додаток №). Автор наполягає на комплексному вивченні цих станів, розглядаючи їх як реактивні властивості особистості. Нас цікавить самооцінка цих станів, т.к. вона допомагає зрозуміти як людина бачить і усвідомлює особливості своєї поведінки, чи приймає, усвідомлює свою агресивне поведение.

При підготовці цієї праці були використані матеріали із російського сайту internet.