Характеристика основних видів речи

Характеристика основних видів речи.

В психології розрізняють дві основні виду промови: поза шнюю і внутрішню. Зовнішня мова включає усну (ді алогічну і монологічну) і письмову. Діалог — це безпосереднє спілкування двох або кількох чоло век.

Диалогическая мова — це мова підтримувана; зі беседник ставить за ході її запитання, подаючи репліки, може допомогти закінчити думку (чи переориен тировать ее).

Разновидностью діалогічного спілкування бе сива, коли він діалог має тематичну направ ленность.

Монологическая мова — тривале, послідовник ное, чіткий виклад системи думок, знань однією особою. Вона також розвивається у процесі спілкування, але характер спілкування тут інший: монолог не перериваємо, у цій активне, экспресивно-мимическое і жестовое віз дію надає промовець. У монологічною промови, проти діалогічної, найістотніше з змінюється значеннєва сторона. Монологічна мова — связ ная, контекстна. Її зміст має передусім задовольняти вимогам послідовності і доказа тельности у викладі. Інше умова, нерозривно свя занное з цим, — граматично правильне построе ние пропозицій.

Монолог немає неправильного побудови фраз. Він пред’являє низку вимог до до темпу й звучанням речи.

Содержательная сторона монологу повинна поєднуватися про виразної. Виразність ж створюється як язи ковыми засобами (вміння вжити слово, словосо четание, синтаксичну конструкцію, які найточніше передають задум говорить), і неязыко выми комунікативними засобами (інтонацією, сіс темою пауз, розчленуванням вимови якогось сло ва чи навіть кількох слів, виконуючим в мовлення функцію своєрідного підкреслення, мімікою і жес тикуляцией).

Письменная мова є різновид монологічною промови. Вона більш розгорнуто, ніж усна монологічна мова. Це обумовлена тим, що письмова мова передбачає відсутність зворотному зв’язку з собе седником. З іншого боку, письмова мова немає жодних додаткових засобів впливу на воспринимающе го, крім самих слів, їх близько і що організують перед ложение знаків препинания.

Внутренняя мова — це особливий вид мовної діяч ности. Вона постає як фаза планування в практи ческой і теоретичної діяльності. У цій для внут ренней промови, з одного боку, характерна фрагментар ность, уривчастість; З іншого боку, тут виключають ся непорозуміння при сприйнятті ситуацій. Тому внут ренняя мова надзвичайно ситуативна, тут таки вона близька до діалогічної. Внутрішня мова формується з урахуванням зовнішньої.

Перевод зовнішньої промови у. внутрішню (интериоризация) супроводжується редуцированием (скороченням) структури зовнішньої промови, а перехід від внутрішньому мовленні до зовнішньої (экстериоризация) вимагає, навпаки, развер тывания/структуры внутрішньому мовленні, побудови їх у зі ответствии лише з логічними правилами, а й грам матическими.

Информативность промови залежить передовсім від цін ности сообщаемых у ній фактів і зажадав від здібності її ав тору до повідомлення.

Понятность промови залежить, по-перше, від неї смысло вого змісту, по-друге, від неї мовних особливостей і він, від співвідношення між її складністю, з одного боку, і вищий рівень розвитку, колом знань та інтересів слухачів — з другой.

Выразительность промови передбачає врахування обстановки виступи, зрозумілість і виразність вимови, пра вильную інтонацію, вміння користуватися словами і висловлюваннями переносного і образного значения.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.