Оппозиция кохання, і боргу Сиде Корнеля

Опозиція кохання, і будинку у «Сиде» Корнеля.

Трагикомедия (слід зазначити, що сама Корнель називав «Сіда» трагедією) Корнеля «Сід» («Le Cid») було написано в 1636 року. Її постановка відбулася грудні цього року або на початку 1637 року. Вперше «Сід» був показаний на сцені театру Маре. Сюжет був позичений Корнелем з незадовго що з’явилася п'єси іспанського драматурга Гильена де Кастро «Юність Сіда» (1618). «У основі сюжету („Юності Сіда“) лежать події XI століття, періоду так званої реконкісти, тобто. боротьби за відвоювання іспанської території у захватчиков-мавров. Герой її реальна особистість, кастильский лицар Родріго Діас, яка здобула безліч славних перемог над маврами, внаслідок чого дістав листа від них прізвисько „Сіда“ (поарабски „пан“). Народна епічна поема „Пісня про моє Сиде“, що склалася по гарячих слідах подій, закарбувала зразкового, мужнього, зрілого воїна, досвідченого в ратних справах, вміє, у разі необхідності, застосувати військову хитрість, не брезгающего та видобутком. Але вже розвиток народного перекази про Сиде висунуло першому плані романтичну історію його любові, що стали темою численних романсів про Сиде, сложенных в XIV-XV століттях. Вони і послужили безпосереднім матеріалом драматичної обробки сюжета[1]». Центральний конфлікт п'єси грунтується на протиставленні любові двох героїв (Родріго і Химены) та його боргом. І Химена, і Родріго повинні боронити фамільну честь. Родріго змушений мстити за образу, завдана його батькові (донові Дьего) батьком Химены (доном Гомесом). Дон Гомес, скривджений те що, що король дав посаду наставника тато свого сина, входить у запеклий змагання з доном Дьего:

Отже, ви узяли гору, і із нинішнього дня.

Вас висловлює сан, який чекав меня:

Вам як до наставника король довіряє сына.

(дію I-е, явище 3-е) В розпал цієї суперечки дон Гомес завдає тяжке образу противнику, він дає донові Дьего ляпас. Як відомо, «Ляпас чи словесне образу вимагали отмщения"[2]. Саме тому дон Дьего відразу ж потрапляє вихоплює меч, але він занадто старий і слабким і неспроможна сам захистити себе і свій честь. Отже, борг помсти лягає на його плечі Родріго, яка має просто немає вибору, хоч і повинен вбити батька своєї коханої. Він виявляється в безвиході: вбивство батька Химены зробить Родріго її ворогом, а відмови від помсти зронить його не у власних очах громадськості, а й самої Хименой.

До глиби серця поражен.

Смертельною стрілою, нежданої і лукавой,.

На сумну помста поставлене битві правой,.

Неправої долею тесним від усіх сторон,.

Я барюся, нерухомо, і неясний дух, невластный.

Знести удар ужасный.

Я на щастя був такий близький нарешті, ;

Про, злих доль зради! -.

І цього мить мій ображений отец,.

І оскорбившим був батько Химены.

(дію I-е, явище 6-е) Автор книжки про Пьере Корнеле, Н.А. Сігал, свідчить, що «основний трагічний конфлікт будується на зіткненні особистого почуття — жагучої любові Родріго і Химены — з боргом, „сверхличным“ початком. Таким „сверхличным“ початком представляється обом захист фамільної честі: бажаючи помститися за образу — ляпас, нанесену старезному старику-отцу, Родріго вбиває на поєдинку батька своєї коханої. Натомість Химена, дотримується дочірній борг, жадає від короля страти Родриго[3]». Обидва героя Корнеля потрапляють до влади болісних страждань і вагань. Знаючи, що бути чоловіком коханої, Родріго іде у будинок до Химене і просить, щоб він дарувала йому смерть:

Разячи винного, не домогайтесь казни,.

Проте самі життя його соратникові прийміть без боязни.

(дію IIIе, явище 4-е) Но Химена теж любить Родріго й у так само муках, як і он:

Жорстоке желанье!

До отмщенью правому жорстоке призванье!

Кривавого суду мені дуже торжество:

У день страти я помру, і це гублю его!

(действие III-е, явище 3-е) По словами самого Корнеля «Химена нездатна не визнати і любити великі гідності Родріго (estaba prendada de sus partes[4]), хоч і був убивцею батька (цитату з попередження автора). Для Корнеля поняття родової честі є поняттями однозначними і розумними тим, чого слід принести на поталу свою любовь."Ведь початковою поштовхом, рушійною пружиною дії аж ніяк не зіткнення будь-яких високих цивільних принципів, а й просто ображене самолюбство марнославного придворного — батька Химены, подразненого тим, що король віддав перевагу йому батька Родріго. Отже, акт індивідуалістичного свавілля, дрібна особиста пристрасть — заздрість честолюбця, створює трагічний конфлікт, руйнуючий щастя молодий четы"[5]. Переломним стає перемога Родріго над маврами, вторгшимися в місто під покровом ночі. Битві, у якому вступив Родріго на чолі купки бійців, принесла йому величезну славу. Він захопив в полон двох царів і врятував населення міста. Король свідчить, що немає такого нагороди, яка відповідала подвигу героя. Химена, яка прийшла дізнатися про рішення короля вранці після бою, жахається, коли король, бажаючи її перевірити, повідомляє їй про «смерть Родріго. Але обов’язок честі змушує її продовжити звинувачувати Родріго. Вона просить оголосити у тому, що той .хто уб'є її кривдника в рівному бою стане її мужем:

Дозвольте мені закликати зброю до защите;

Родриговым мечем образа свершена,.

І як і я мечем помститися должна.

Усім вашим лицарям я гучний виклик кличу:

За цю голову даю себе у добычу;

Якщо я пишу ворог впаде й прийме смерть свою,.

Я вийду за того, хто в бою.

Велите, государ, щоб виклик був объявлен.

(дію IVе, явище 5-е) За Химену вирішує виступити дон Санчо, закоханий у неї. Перед битвою Родріго знову спадає до будинку до коханої, щоб попрощатися. Він повідомляє їй у тому, що хоче здатися донові Санчо без бою, щоб взяти настільки довгоочікувану йому смерть, адже жити без Химены вона може. Химена в пориві любові протестує проти такого решения:

Про, якщо над тобою так владний смерті зов,.

Що життя своє і честь ти забути готов,.

Те згадай нашу пристрасть, мій дорогий Родриго,.

Поборися, щоб про мене не впала це иго,.

Борися, щоб після мене не віддали тому,.

Хто огидний і сказати серцю і уму.

Сказати тобі ще? Як воїн вийди в поле,.

Щоб я, безмолвствуя, у своїй змирилася доле,.

І, і коли ти любові не угасив огня,.

Будь переможцем і завоюй меня.

Прощавай: мені совісно моєї мимовільною речи.

(действие V-е, явище 1-е) Родриго виходить переможцем у бою і милує свого противника, який повідомити Химене про результаті поєдинку. Але Химена, побачивши Дону Санчо, вирішує, що її коханий повержений, і входить у розпач. З метою безутішного горя вона мимоволі визнається королю у своїй любові. Король вирішує нинішню ситуацію на користь закоханих, наказавши Химене відмовитися від помсти і, стримавши свого слова, нагородити переможця власноручно. П'єса закінчується рішенням у тому, що весілля буде відкладено доти, коли пройде належний термін. І лише з деяких інших літературних творів ми довідуємося про те, що це шлюб відбувся. Так було в «Пісні про моє Сиде» перед читачем постає щасливий шлюб Сіда і Химены, від якого в них народилося дві дочки. Отже, проблема кохання, і боргу вирішуються на п'єсі на користь любви.

Список використаної литературы:

Сигал Н.А. П'єр Корнель 1606−1684. — Державне видавництво Мистецтво. М., Л., 1957.

Корнель П. Сід. — Бібліотека всесвітньої літератури. Театр французького класицизму. Художня література. М., 1970.

Московский державний університет Їм. М. В. Ломоносова Кафедра зарубіжної журналистики Реферат на задану тему: «Опозиція кохання, і вдома в „Сиде“ Корнеля».

студентки 111 грн. Басової Е.А.

———————————- [1] Сігал Н.А. П'єр Корнель 1606−1684. — Державне видавництво Мистецтво. М., Л., 1957. З. 32−33. [2] Лекція від 22.10.99. [3] Сігал Н.А. П'єр Корнель 1606−1684. — Державне видавництво Мистецтво. М., Л., 1957. З. 33. [4] estaba prendada de sus partes — дуже вона була закохана на великі його гідності (ісп.). [5] Сігал Н.А. П'єр Корнель 1606−1684. — Державне видавництво Мистецтво. М., Л., 1957. З. 35−36.