Міжнародне приватне право (Контрольна)

План.

1.

Введение

.

2. Поняття міжнародного права, його задание.

3. Чинники, що впливають розвиток міжнародного права.

4. Міжнародне співробітництво і міжнародний приватне право.

5. Укладання (Україна як суб'єкт міжнародного права).

У кожній державі найважливішим регулятором громадських відносин є право. Це система юридичних норм, які фіксують певні відносини; охороняють загальнообов’язкові правил поведінки; закріплюють правничий та обов’язки осіб. Спільно ці норми (і навіть інші джерела) становлять національну систему права. У світі понад двісті національних систем права (стільки, скільки держав). Часто з-поміж них виникають відносини, що викликають безліч взаємних правий і обов’язків. Тому розвиток економіки, політики, культури, коштів комунікації, транспорту вимагають правового оформлення подібного типу відносин, як міжнародні. Останні умовно можна поділити дві великі групи: міждержавні і немежгосударственные. Перша група становить сферу міжнародного публічного права, друга предмет регулювання міжнародного права. Суб'єктами взаємин у міжнародному публічному праві виступають держави як такі, і навіть міжнародних організацій, членами яких є ті ж государства.

Суб'єктами взаємин у міжнародне право є, колись всього, фізичні і юридичних осіб, іноді - держави. Специфікою відносин служить наявність «іноземного елемента». Під «іноземним елементом» розуміють: n суб'єкт, який має іноземну приналежність (громадянство, місце проживання — щодо фізичних осіб; «національність» — щодо юридичних); n об'єкт, які перебувають біля іноземної держави; n юридичний факт, що відбувся за границей.

Міжнародне приватне право — це система юридичних норм, вкладених у регулювання міжнародних невластных відносин із «іноземним елементом». Завданням міжнародного права є регламентація зазначених відносин для всебічного захисту правий і інтересів суб'єктів права, створення єдиного правового простору реалізації ними своїх правий і обов’язків, зміцнення співробітництва держав, які належать до різним економічним, правовим, соціальним, культурним системам.

Міжнародне приватне право нерозривно пов’язане з розширенням міжнародного торговельно-економічного, науково-технічного і охорони культурної співробітництва. Важливу роль правовому регулюванні нього покликані грати норми міжнародного права, значення зростає в міру заглиблення міжнародних господарських зв’язків, розвитку нових форм у різноманітних галузях міжнародного ділового сотрудничества.

На розвиток міжнародного права впливають основні чинники сучасної действительности.

По-перше, це інтернаціоналізація господарському житті. Об'єктивний процес інтернаціоналізації сучасного світового господарства потребує уважного й нового рівня багатосторонніх економічних відносин. Характерний приклад в цьому плані свої дає розвиток Європейського континенту. Безпосереднім проявом інтернаціоналізації господарському житті є широке розвиток різнобічного економічного та науково-технічного співробітництва. Коли межі XIX і XX століть воно обмежувалося виключно торгівлею, то, на межі XX і XXI століть — це обмін товарами і послугами, це промислове співробітництво, у тому числі у собі спільні підприємства, спільного виробництва, спеціалізацію і ліцензування, це — широка гама науково-технічного співробітництва, проведення спільних досліджень, і разработок.

По-друге, цю різку посилення міграції населення внаслідок війн, різного роду конфліктів, політичних вимог і національними обставинами, ні з метою працевлаштування, отримання образования.

По-третє, науково-технічний прогрес, з одного боку, завдяки досягненням у сфері комунікацій, транспорту та зв’язку наблизив континенти і країни й цим полегшив людське спілкування; розвиток радіо, телебачення, відеотехніки, використання супутників для мовлення зробили можливим транснаціональне використання інформаційних даних, досягнень науки, техніки й економічної культури, а успіх у освоєнні космосу — комерціалізацію космосу; з іншого боку, негативні наслідки науково-технічного прогресу, як показали трагедії у Чорнобилі та війна Бхопале, забруднення довкілля неможливо знайти обмежені межами території певної одного государства.

Для міжнародного права великій ролі грає гуманізація міжнародних відносин. У центрі уваги все держав — учасників міжнародного спілкування би мало бути людина, його турботи, правничий та свободи. Взаємозалежність держав знаходить своє вираження в розширенні співробітництва у найрізноманітніших сферах, в різко збільшенні обсязі спілкування, контактів для людей незалежно від своїх громадянства і слабким місця проживания.

У рішенні завдань розвитку співробітництва з різними країнами важлива роль належить праву, зокрема, міжнародного приватного праву.

Специфіка міжнародного права у тому, що з збереженні розбіжності у правових системах держав саме міжнародне приватне право з допомогою про коллизионных норм покликане визначити, право якої держави підлягає застосуванню у відповідному случае.

Наприкінці 80-х років — початку 90-х у СРСР, та був й України сталися глибокі зміни у правовому регулюванні зовнішньоекономічної діяльності. Надання прав зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств, виробничим кооперативам, розвиток коопераційних відносин із організаціями та фірмами інших країнах, створення спільних підприємств — усе це відкривало нові перспективи для активного взаємодії й подальшого розвитку міжнародної співробітництва на рівні підприємств. У результаті економічних реформування і наші підприємства ще за кордоном, й іноземні фірми України одержали понад широкі можливості реалізації інвестиційної і комерційної діяльності, для використання різної форми спільного предпринимательства.

Усе це мало принципове значення подальшого розвитку міжнародного права, підвищення його роль справі правового забезпечення економічного, науково-технічного і охорони культурної співпраці між суб'єктами права різних государств.

Розпад Радянського Союзу, створення умов та становлення незалежних держав створили принципово нову ситуації у нашій країні. Поява тенденції до збереженню єдиного простору, необхідність збереження господарських зв’язків, забезпечення взаємної захисту прав громадян держав, колишніх суб'єктів Союзу РСР, сприяли необхідності рішення низки проблем, які стосуються галузі міжнародного приватного права.

У результаті співробітництва з іншими з економіки, науку й культури складаються стосунки як між державами, і між організаціями, фірмами та громадянами різних країн. У обох випадках йдеться про відносини, які виникають за здійсненні економічного, науково-технічного і охорони культурної співробітництва. Але галузі міжнародного приватного права ставляться правові питання відносин між організаціями чи громадянами, що у міжнародному житті, тоді як і міжнародному публічному праві йдеться про відносини між государствами.

Міжнародне приватне право регулює дві основні групи відносин. Перша — це економічні, господарські, науково-технічні і культурних зв’язку у частині, що стосується міжнародного права. Друга — це майнові, трудові, родинні перекази й інші відносини з участю іноземних громадян. Щодо першого групи відносин. Що слід відзначити, що економічні зв’язку України й інших країн СНД успішно розвиваються із багатьма країнами мира.

Друга ж група відносин — взаємини з участю іноземних громадян. І на області публічного міжнародного права, й області міжнародного приватного права необхідний є повнішим облік загальнолюдських інтересів і інтересів особистості як таковой.

У міжнародне право йдеться про майнових та особистих правах іноземців, про права іноземців у сфері трудових, сімейних відносин також ряді інших областей. Необхідно створення гарантій в забезпеченні зазначених прав, особливо стосовно змішаних шлюбів, проблем возз'єднання сімей, зокрема які з громадян різних країн. Норми міжнародного права визначають правове становище іноземних громадян, у Україні та становище громадян України по закордонах. Друга ж група питань міцно пов’язана з першого, оскільки розвиток співробітництва у різних галузях впливає і регулювання прав иностранцев.

Міжнародне приватне право був із міжнародним публічним правом. Норми міжнародного публічного й міжнародного права служать одному й тому самі цілі - створенню правових умов розвитку міжнародного співробітництва у різних галузях. Зв’язок міжнародного публічного й міжнародного права проявляється передусім тоді, коли як джерела міжнародного права застосовуються норми, сформульовані спочатку як правил міжнародного договору, а потім трансформовані в норми внутрішнього законодавства. Візьмемо в як приклад міжнародні договори, містять уніфіковані материально-правовые норми, роль і значення що у області міжнародного права постійно зростають. Держави — учасники такого договору зобов’язалися запровадити ці норми на свій внутрішнє (національне) законодавство. Тим самим було дані норми слід розглядати, як складової частини змісту міжнародно-правових зобов’язань держав. У той час ці норми мушу визнати та аналогічних норм цивільно-правовими, оскільки з їхньою призначення — регулювати відносини цивільно-правового характеру. І на звісно рахунку зазначені норми стануть регулювати такі відносини суб'єктів з різних країн — учасників міжнародного договору. Тут бачимо перехід міжнародного публічного в міжнародне приватне право.

Україна, як будь-який інший держава, може бути суб'єктом міжнародних приватноправових відносин. Вона може бути в угодах з іноземного інвестуванню, оренді майна по закордонах. вона є власником майна, розташованого до її пределами.

Натомість України може розташовуватися майно іноземних суб'єктів права. Так, іноземні дипломатичні представництва, консульські заклади і міжнародні урядові організації можуть самостійно набувати, орендувати, використати в безоплатної основі споруди та приміщення, здійснювати перебудову, добудову приміщень згідно з Положенням про порядок розміщення дипломатичних представництв, консульських установ інших держав, представництв міжнародних стандартів і іноземних організацій Україні. Реалізуючи своїх прав, Україна то, можливо учасником спільного предприятия.

Україна то, можливо в правовідносинах з продажу іноземним громадянам майна, цінних паперів, наприклад, облігацій внутрішнього державної. І навпаки, держава має заборонити вчинення певних дій. Так, до вступу з силу законодавства України — про роздержавлення майна Постановою Верховної Ради Української РСР «Про захист суверенних прав власності Українською РСР» від 29 листопада 1990 р. було заборонено випуск і продаж акцій всіх цих державних підприємств, організацій та установ, розташованих території України, фізичним та юридичним особам поза межами Украины.

Україна може успадковувати майно, розташоване по закордонах. Україна здійснює своїх прав й обов’язки як суб'єкт міжнародного права інших суб'єктів права. Від держави певні повноваження можуть надаватися Кабінету міністрів України, Прем'єрміністру, Національний банк, міністерствам, відомствам. Свого часу важливого значення для діяльності нашої держави мали торгові представництва по закордонах. У період монополії СРСР у зовнішній торгівлі вони живуть від імені держави уполномочивались за проведення за кордоном права СРСР цій діяльності. Згодом це повноваження торгових представництв почали звужуватися, оскільки право укладання зовнішньоекономічних угод було надано іншим суб'єктам господарювання — самостійним юридичним лицам.

Нині деякі повноваження на сфері зовнішньоекономічної діяльності Україна надала торгово-економічним місіям, які діють з урахуванням Постанови Кабінету міністрів України «Про роботи торгово-економічних місій у складі дипломатичних представництв України у кордоном» від 28 грудня 1993 р., указу президента України «Про торгово-економічної місії у складі дипломатичного представництва України у кордоном» від 30 квітня 1994 р., інших нормативно-правових актів. Створення означених місій дає можливість Україні та суб'єктам господарювання, які через фінансових труднощів що неспроможні відкрити зарубіжні представництва, здійснювати свою діяльність по закордонах. Ці місії мають статус дипломатичних представництв, фінансуються з бюджету і функціонально підпорядковані Міністерству зовнішньоекономічних зв’язків України. Зазначені місії готують інформації з питань економіки, сприяють розвитку торгово-економічних перетинів поміж державами, встановленню контактів лише на рівні підприємницьких структур. Основний функцією торгово-економічної місії є сприяння налагодженню контактів малого середнього бізнесу і іноземної держави. Як свідчить історичний досвід держава може існувати ізольовано від решти світу (показовий у разі приклад Албанії). Для розвитку держави мусять співпрацювати друг з одним. І це має відбуватися як лише на рівні вищих посадових осіб держави, а й у рівні різноманітних підприємницьких структур, громадських організацій та простими громадян. Здійснюючи програму розширення співробітництва, так звану «інтеграцію до світового співтовариства», держава піклується насамперед про своє громадян, їх добробуті як біля держави проживання, але й кордоном. Впорядкувати, врегулювати відносини, що у результаті економічного, науково-технічного і охорони культурної співробітництва держав покликані норми міжнародного права. Застосовувані нашою державою норми як міжнародного, і міжнародного публічного права спрямовані на правове оформлення економічних, науково-технічних і міждержавних культурних зв’язків України коїться з іншими країнами, служать розвитку широкого міжнародного сотрудничества.

30.06.98 р. _________________(Малік А. И.).

Вишневский О.Я. «Міжнародне приватне право», «Міжнародні відносини», М., 1996 г.

Фединяк Г. С. «Міжнародне приватне право», «Юринком інтер», До., 1997 г.

Лукашук «Міжнародне право», «Бек», М., 1997 г.