О принципах правовим регулюванням пенсійного забезпечення

О принципах правовим регулюванням пенсійного обеспечения

Принципы права є правової категорією, має важливого значення й у загальної теорії права, і в галузевих правових науках. Як показник самостійності областей права поруч із предметом і методом правовим регулюванням громадських відносин, виступають також специфічні галузеві принципи, що об'єднають окремі норми області права, відбивають сутність даних і встановлюють правове становище суб'єктів права. Вивчення ж виникли проблеми принципів права пенсійного забезпечення, насамперед, вимагає наявності загальнотеоретичних знання понятті принципів права. «Принцип» (prinsipum), будучи латинським словом, вживається себто основних ідей, керівних положень. Відповідно до теорії права, під принципами права розуміються основні ідеї, й керівні початку, які виражають сутність, основний зміст і спільні напрям розвитку норм права всередині всієї системи права [1].

Общепринятым вважається поділ принципів права по у сфері діяльності на загальні, міжгалузеві, галузеві і внутрішньогалузеві принципи.

Однако довге час у юридичної літературі питання диференціації принципів інститутів власності та подинститутов був предметом спекотних суперечок. У. З. Шайхатдинов справедливо зазначає, що у системі принципів існують принципи, характерні як на одне інституту, а цілої сукупності. Він підкреслює наявність принципів, притаманних інститутів права [2].

А на сучасний період різні вчені вже обгрунтовано доводять необхідність наявності (існування) внутрішньогалузевих принципів, зокрема принципів у конкретних інститутам права соціального забезпечення [3]. Принципи ведучого інституту права соціального забезпечення — права пенсійного забезпечення мають важливого значення як внутрішньогалузевих принципів.

Следует вказати те що, що ще радянської юридичної літературі розробили принципи пенсійної системи робітників і службовців (Є. І. Астрахан), єдиної пенсійної системи (М. Л. Захаров), радянського права пенсійного забезпечення (Еге. Р. Тучкова).

В той час принципи радянського пенсійного забезпечення досліджувалося на роботах А. Левшина і М. Р. Александрова [4]. Взагалі, принципи пенсійного права, що був провідним інститутом права соціального забезпечення завжди були центрі уваги. У сучасний ж період зв’язки й з здійсненням реформ пенсійній законодавстві нашої республіки цю проблему набуває особливого значення.

Следует вказати те що, що означає визначення, дане професором Еге. Р. Тучковій принципам радянського права пенсійного забезпечення актуальний і нашого часу. На її думку, під принципами радянського пенсійного права розуміються керівні становища, відбивають сутність норм права у цій інституту, його внутрішньо єдність і перспективи розвитку. Узявши в основі це визначення Еге. Р. Тучковій, принципам права пенсійного забезпечення з погляду сучасного пенсійного законодавства можна надати таке визначення: «Під правовими принципами пенсійного забезпечення. взятого ролі важливою правової категорії права пенсійного забезпечення розуміються вихідні початку будівництва і керівні становища, що характеризують суть і зміст, внутрішній лад і її подальшого розвитку норм права пенсійного забезпечення, взятого ролі центрального й ведучого інституту права соціального обеспечения».

С позицій концепцій сучасного пенсійного законодавства і пенсійної реформи можемо відзначити такі принципи правовим регулюванням пенсійного обеспечения:

— принцип здійснення пенсійного забезпечення з урахуванням обов’язкового державного соціального страхования;

— принцип спільності та можливості (доступності) умов здійснення пенсійного обеспечения;

— принцип розмаїття видів пенсійного обеспечения;

— принцип диференціації умов і норми пенсійного обеспечения;

— принцип надання пенсійного забезпечення лише на рівні не нижче прожиткового минимума;

— принцип створення рівних умов діяльності організацій по пенсійному забезпеченню незалежно від своїх форм собственности;

— принцип захисту прав громадян пенсійне обеспечение.

1. Принцип здійснення пенсійного забезпечення з урахуванням обов’язкового державного соціального страхування.

В сучасний період практично сформувалася нову систему пенсійного забезпечення. По чинного законодавства, кошти, виділені на пенсії збираються у позабюджетних державних фондах. У Азербайджанської Республіці таким фондом є Державний Фонд Соціальною Захисту, правової статус якого визначено Положенням, затвердженим розпорядженням Президента Азербайджанської Республіки від 31 серпня 2002 року (переважно інших держав аналогічні фонди називаються Пенсійним Фондом). Зазначений фонд є самостійною фінансово-кредитної організацією і його кошти перебувають у віданні держави, проте входять до складу будь-якого бюджету. Кошти Фонду формуються з допомогою страхових платежів роботодавців, коштів, які виділяються з державного бюджету, доходів від інвестицій, добровільних платежів юридичних і фізичних осіб, платежів працівників із найму та інших. надходжень. Особи, які займаються підприємницькою діяльністю, не створивши у своїй юридичної особи, теж переводять кошти на ГФСЗ.

Однако система державного пенсійного забезпечення поруч із принципом обов’язкового соціального страхування, має базуватися на принципі накопичення. А пенсійна система, яка грунтується лише на принципі обов’язкового соціального страхування мусить бути застосована як до осіб, які працюють за найму (тобто за трудовому договору), а всім громадянам. Цього реальності, зумовлені становленням ринкової економіки державах, котрі переживають перехідний час.

2. Принцип спільності та доступності умов здійснення пенсійного права.

Принцип рівності, передбачений нормами міжнародного права реалізують і в пенсійному законодавстві, проте за підставах, зазначених у ньому допускається встановлення дискримінації пенсійній праві.

Вторая частина принципу передбачає умови доступності придбання пенсійного забезпечення.

Пенсионное право виникає за дотримання певних умов. Ці умови би мало бути доступними, що дозволяє виконати їх без будь-якого праці та нічого не винні передбачати будь-яких обмежують застережень. Під доступністю ж умов розуміється відносна легкість їх придбання. Ще у середині уже минулого століття Є. І. Астрахан, критикуючи поняття «доступності умов здійснення пенсійного права», символізував те, що цього поняття вибрано недостатньо вдало.

Однако він зазначав, що це поняття вважатимуться більш прийнятним, ніж поняття «доступності пенсійного забезпечення» [5]. У той самий час М. Г. Александров пропонував поняття «доступності загальних умов придбання пенсійного права» [6].

По думці ж І. М. Сироти, доступність треба розуміти у двох наступних смыслах:

— дійсною доступності умов (наприклад, виробничого стажу) для надання пенсійного обеспечения;

— в обгрунтованості і реальності самих цих умов.

В зв’язки України із першим змістом слід зазначити те що, що з одержання повної трудовий пенсії віком жінки повинен мати 20 років виробничого стажу, а чоловіки 25 років. А період працездатності у житті дуже тривалий: відповідно 39 і 44 року (починаючи з 15 років до віку, тобто відповідно 57 і 62 років). У перебігу зазначеного часу будь-який працездатний громадянин може матимуть можливість придбати трудовий стаж. Це можна віднести також стажу, із яким звіряються в основі під час встановлення пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання і сім'єю годувальника.

Для встановлення ж соціальних пенсій взагалі передбачені вимоги до стажу.

Вообще, в пенсійному праві, зазвичай, відсутні обмежувальні норми, що передбачають будь-які неприємних наслідків. Наприклад, пенсійним законодавством не передбачені терміни у зв’язку з зверненням для отримання пенсії. Ці терміни необмежені, тобто громадянин, який сягнув віку, став інвалідом, або ж втративши годувальника у будь-яку довільну час може звернутися щоб одержати пенсії.

3. Принцип розмаїття видів пенсійного забезпечення.

Этот принцип, практично, є конкретним проявом принципу розмаїття видів соціального забезпечення.

В період виникнення державної фінансової системи пенсійного забезпечення кількість випадків страхування, які надають людям декларація про пенсійне забезпечення було дуже обмеженим. Зі зміною соціально-економічних умов та розвитком цивілізації дана перелік розширюється (наприклад, віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, за вислугу років, соціальні пенсії та й ін.).

И. М. Сирота правильно підкреслює, що існування такого переліку видів пенсій підтверджує обмеженість поняття про розмаїтті пенсійного забезпечення.

По її думки, це пов’язано з тим, що законодавством встановлено вичерпна перелік випадків втрати працездатності [7].

4. Принцип диференціації умов і норми пенсійного забезпечення.

Этот принцип виражений у багатьох нормах пенсійного права. У широкому значенні диференціація «сприймається як будь-яка дискримінація (тут дискримінація проводиться в позитивному сенсі), що залежить від тих чи інших умов і закріплена в нормах». Диференціація має певні цілі, і подає собою встановлення законодавцем відмінностей з допомогою прогнозованих правових коштів.

Дифференциация пенсійній праві має різні цілі й завдання. Норми пенсійного права, є за своєю сутністю єдиними, регулюють суспільні відносини з участю різних категорій громадян: працівників, військовослужбовців, учнів, письменників, чоловіків і жінок, осіб, в цілому або частково є інвалідами, літніх громадян, дітей та інших членів (наприклад, жены (мужа), батьків) сімей, втратили годувальника, працівників підземних й інших тяжких роботах, що працюють у умовах праці, стали інвалідами внаслідок загальної хвороби, трудовий травми, професійної хвороби та інших.

Дифференциация необхідна вирівнювання матеріального становища різних груп громадян, не мають достатньої соціальної захищеності та відновлення їхнього статусу повноцінного члена суспільства. Проте диференціація повинна бути надмірної і має перешкодити по дорозі розвитку системи пенсійного забезпечення у цілому. Еге. Р. Тучкова провела аналіз сучасного стану державної системи пенсійного забезпечення і показав, що пільги занадто численні [8]. А Є. Є. Мачульская показує, що найбільше пільг передбачено саме у пенсійних інститутах [9]. Це призвело до з того що число які вийшли пенсію до загального віку становить 28 відсотків пенсіонерів віком. Витрати оплату цих пенсій становить приблизно 35 витрат на оплату пенсій віком (по старості) загалом. У 1994 року кожному сьомому пенсіонеру пенсія призначалася зі зниженням віку на 5−10 років, порівняно із загальним пенсійним віком. Разом про те, за даними фахівців, 30 відсотків працівників, які мають перевагами і при отриманні пенсій працюють у нормальних умов [10].

По нашому думці, слід встановити мораторій над прийняттям пенсійних законів, які передбачають надання певної категорії громадян пенсійних пільг з допомогою інших. У той самий час, слід включити до рамках законодавства про працю певних заходів з удосконалення пенсійного забезпечення осіб, які працюють у шкідливих і тяжких умов праці.

Нельзя вважати правильної також диференціацію віку за ознакою. Так, жінки живуть довше чоловіків, і тому між реальними обсягами пенсійних платежів існує. Для усунення цієї різниці та послаблення фінансового навантаження пенсійних фондів необхідно розглянути питання вирівнювання віку чоловіків і жінок. Інтеграція в міжнародне людність у останнім часом ще більше посилило цієї тенденції.

Использование пенсійних пільг як стимул під час вирішення демографічних проблем має зняти проблему трудових ресурсів. У сучасний ж період поставлено мету їх заміни заходами, відповідними виробничим, регіональним та інших умовам.

Вместе про те, держава має гарантувати пільгове пенсійне забезпечення до працівників тих державних підприємств і областей економіки, яких у силу об'єктивних причин немає можливості поліпшення умов праці.

5. Принцип надання пенсійного забезпечення лише на рівні не нижче прожиткового мінімуму.

В сучасний період даний принцип, мало реалізується. Так, більшість видів наданих пенсій немає лише на рівні прожиткового мінімуму. Але це зовсім не від означає, держава звільняється з своїх зобов’язань, що випливають із Конституції та ратифікованих їм Загальної Декларації «Про права людини» й форуми Міжнародного пакту «Про економічні, соціальних і культурних правах».

Следует вказати те що, що у більшості держав бідність стала повсякденної реальністю. Показники життя населення, й дослідити першу чергу відмінність між оплати праці і мінімальним розміром пенсій і прожитковим мінімумом є незадовільними у соціальному відношенні.

6. Принцип створення рівних умов діяльності організацій по пенсійному забезпеченню незалежно від форми власності.

Утверждение нових політичні й економічні взаємин у життя суспільства зумовило виникнення у законодавстві змін, відповідних вимогам дня. Однією з цих змін є принцип створення рівних умов функціонування різних видів власності.

В праві пенсійного забезпечення цих принципів відбилися у проведенні державної політики, спрямованої ось на підтримку приватної й суспільної ініціативи сфері пенсійного забезпечення.

Мы вважаємо, що створення пенсійних фондів з урахуванням приватної власності і лобіювання відповідних видів діяльності має здійснюватися виходячи з спеціального ліцензування.

А держава, своєю чергою, має створити нормальні умови функціонування у вигляді матеріально-правових, організаційно-правових і процессуально-правовых гарантій й їх діяльність. Існування ж даної системи є додатковим і ефективним засобом забезпечення гідних умов життя пенсіонерів та зниження «демографічної навантаження».

В будь-якому разі недержавна пенсійна система повинна функціонувати у ролі додаткової системи з відношення до державної пенсійну систему. Ця система функціонуватиме або у ролі додаткової пенсійної системи окремих організацій, галузей економіки, або у формі особистого пенсійного страхування громадян. Натомість, другий випадок стимулюватиме діяльність страхових організацій сфері Пенсійного страхування або ж призведе до створення пенсійних фондів на приватної власності. О. М. Четыркин пише, що в багатьох країнах основними інститутами, забезпечують значну частину населення пенсіями є пенсійні фонди працівників підприємств, установ, професійних об'єд-нань і міжнародних організацій. Такі фонди зазвичай називають приватними або ж виробничими. Такі фонди найбільше поширилися США, а найменше країнах із хорошим розвитком державних систем (наприклад, країни Скандинавії і Австрія) [11].

7. Принцип захисту прав громадян пенсійне забезпечення.

Цельность, недоторканність важливим і реальна гарантированность суб'єктивних прав громадян є одним із основні цілі правової системи нашої країни. Право на пенсійне забезпечення одна із основних суб'єктивних прав громадян, і тому вона захищається і загальними гарантіями, передбаченими у конституції, і специфічними гарантіями, передбаченими пенсійній законодавстві. У систему специфічних гарантій, що у пенсійному праві входять:

— Встановлення демократичної та гнучкою процедури призначення пенсій. Це означає, що процедури доведення так і оформлення прав громадян пенсію би мало бути досить простими й легкими. Перелік документів, необхідні призначення пенсій повинна бути сформована в такий спосіб, щоб вимагалося як і менше документів.

— Вибір найефективнішого способу доставки призначених пенсій.

— Облік інтересів пенсіонерів під час встановлення термінів здійснення права на пенсійне забезпечення.

Значение встановлення принципів правовим регулюванням пенсійного забезпечення залежить від следующем:

Во-первых, ці принципи відбивають у цілому сутність норм пенсійного правничий та ці норми сприяють створенню зв’язку з економічними основами суспільства.

Во-вторых, ці принципи виступають одній з основ об'єднання окремих норм пенсійного законодавства надають у єдину систему.

В-третьих, ці принципи направляють розвиток пенсійного законодавства й у подальшому нададуть дієвої допомоги застосуванню норм пенсійного права.

В-четвертых, цих принципів визначатимуть становище суб'єктів права пенсійного забезпечення, їхніх прав й обов’язки.

В-пятых, система внутрішньогалузевих принципів загалом дозволить визначити сферу діяльності інституту пенсійного права, і навіть відбивати реальні соціально-економічні і політичні процеси у суспільстві в мінливому правовому просторі і створити динамічну систему взаємодії принципів.

Ученые, нагадуючи про значення принципів права, відзначають, що принципи, забезпечуючи правотворчество, реалізацію правничий та ідеологічне єдність правопорядку у цілому, також «дозволяють глибше з’ясувати» сенс конкретних норм законодавства, «грають котра спрямовує роль їх тлумаченні» [12]. Принципи також виступаючи критеріями легітимності чинного законодавства, можна використовувати з метою оцінки її змісту [13].

Алиев Маїс Набі огли, до. ю. зв., доцент юридичного факультету Бакинського державного університету (БДУ), р. Баку, Республіка Азербайджан.

Список литературы

[1] Див.: Теорія держави й права. Підручник. Під ред. М. М. Марченко. М., Вид-во «Дзеркало». 2000, з. 432.

[2] Див.: Шайхатдинов У. Ш. Теорія соціального забезпечення. Юридичний аналіз, Саратов. Вид-во Саратовського Університету.

[3] Див.: Захаров М. Л., Тучкова Еге. Р. Право соціального забезпечення у Росії: Підручник. М., Видавництво -БЭК, 2001, з. 100; Мачульская Є. Є. Право соціального забезпечення. Навчальний посібник. Вип. I, Єкатеринбург, 1996. з. 47.

[4] Див.: Левшин А. Основні засади пенсійного забезпечення у СРСР («Соціальне забезпечення «1956 р. № 5−6, з. 2−26; М. Р. Александров. Радянське трудове право, вид. 2-ге, Госюриздат, 1959, з. 370−373.

[5] Див.: Астрахан Є. І. Принципи пенсійного забезпечення працівників і кількість службовців. М., Госюриздат.

1961. з. 33.

[6] Див.: М. Р. Александров. Радянське трудове право. Видання 2-ге, Госюриздат, 1959, з. 370.

[7] Див.: I. M. Сирота. Право пенсiйного забезпечения в Украiнi, Киiв, Юрiком Iнтер, 1998, з. 49.

[8] Тучкова Еге. Р. Право соціального забезпечення. Навчально-методичне посібник. Нормативні акти допомогого і компенсаційні виплати. М., 1995, з. 45.

[9] Мачульская Є. Є. Право соціального забезпечення. Учебно-справочное посібник. М., 1997, з. 33.

[10] Явич Л. З. Право розвиненого соціалістичного суспільства. Сутність та організаційні принципи. М., Юрид. літ. ,.

1978, з. 36−37.

[11] Див.: Четыркин Є. М. Пенсійні фонди. М., 1993, з. 3.

[12] Див.: Сыроватская Л. А. Трудове право. Підручник. М., Юрист, 1998, з. 46.

[13] См. 6 Теорія правничий та держави. Підручник для вузов/под ред. Р. М. Манова. М., 2БЕК", 1996, з. 172, 174.