Недалеке майбутнє

Рассказ.

«Недалёкое будущее».

1 глава.

19 жовтня 1999 року. — У ефірі як і вечірні новини. Сьогодні у Югославії народився шестимиллиардный житель Земли…

***.

7 липня 2017 року. — Сьогодні генеральний секретар ООН Олександр Глушка заявив появу десятимиллиардного жителя Землі. Ним став, точніше стала Ріна Осака з Кореї. Нині Олександр Глушка особисто поздоровляє батьків новонародженої. Наш власний кореспондент в Кореї перебуває з нами на связи…

***.

21 березня 2021 року. — У Білому домі минуло закрите нараду між Президентом Діном Гловером і кабінетом міністрів з питання енергетики, і проблем її розвитку. Після наради, що тривало більше трьох годин, ми змогли поговорити з міністром енергетики Полом Кристом, який заявил… цитирую: «У цей час енергетичний голод нам не загрожує. Запасів палива нам вистачить принаймні ще на тридцять років що саме ці запаси ми станемо все активніше залучити до в промисловості й для енергетичних потреб країни й усього світу. Сьогодні експлуатувалися більш 5000 тисяч АЕС і мини-АЭС, які чудово забезпечують потреби американського народу. Хотів би ще додати, що вчені США що з вченими з Росії трудяться, і досить успішно, над проектом технології „холодного“ термоядерного синтеза»…конец цитаты.

***.

13 грудня 2021 року. …13 грудня 2021 року — запам’ятайте цій даті: саме цей день США, Росія, Європа, й інших держав світу поставили крапку у використанні нафти і є як палива. І хоча водневе паливо, що складається з водню і филистина — речовини, яке запобігає вибух газу, синтезованого фахівцями із Франції, — використовується які вже майже десятиліття, по рішення членів Мінської конференції саме він стало єдиним паливом для всіх країн -учасниць конференції, як найцінніше з точки зору екологічно чисте. Країни, не які взяли участі у цій конференції, протягом наступного мають також перейти на водневе паливо. Це можна буде завдяки допомозі навіть Європи, які активно поставляють нове обладнання щоб одержати і спалювання водню в ці держави. Нагадаю, лише, що ця воістину історична конференція пройшла сьогодні вранці у загниваючій західній столиці Росії Минске.

2 глава.

17 липня 2026 року. — Поїхали! — Не іронізуй, Майк. — Вибач, Джон. Так, приготувався? Три, два, один… з Богом.

***.

15 серпня 2028 року. — Папа, тато, — заголосили діти, якщо їх батько видався з космолёта.

Джон ще й не ступив ногами на грішну землю, коли він на руках вже сиділи двоє його дітей: хлопчик і одна дівчинка. Вони обіймали його, цілували. І Джон, не звертаючи увагу камери, оточили його, плакав, притискаючи дітей себе ще сильніше. Він був просто щасливий. Бо був із нею на два роки. Та що з ними? Його було Землі на два роки. Він веселився, кружлявся, стрибав, сміявся і … плакав. — Джон? Завдання, поставлене ззаду жінка, дружина Джона, погукала люблячого батька; вона довго дивилася все те що, і серце її раділо. І як і її відразу не зауважив? Вони одночасно засміялися. — Коли на Землю, — жартома вимовила він і наблизилась до чоловіку. Вони обнялися. — Тат, ти нам привіз щось? — Так, одного марсіанина: він, у господарській сумці. І всі знову засмеялись.

***.

Ввечері тієї самої дня. — Як я зрозумів бачу, нічого цікавого цього не сталося. Джону чомусь стало кілька прикро тому, що все осталосьтьак, як було зазначено. Мабуть, він мав такий характер. Але його досада, втім, не вилилася назовні: її придушила любов до будинку, до близьким, до людей взагалі. Він сидів і дивився телевізор. І який телевізор. Вони зникли більш 10 років тому вони — зі своїми функціями тепер відмінно справляються комп’ютери, приймаючі сигнали від потужних супутників — сотні каналів про всяк смак. Та повернімося до Джону, бо його увагу залучили новини, у яких повідомлялося щодо відкриття галузі енергетики вчених США й Росії. Вперше вчені змогли скоїти керований «холодний» термоядерний синтез. Він був здивований. Те, що раніше здавалося фантастикою, стало реальним. Їм раптом опанувало бажання вирушити у кімнату. Ні, не хотів спати… Закривши двері на ключ, він дістав що залишилося не распакованным останній валізу. Обережним рухом руки він «відкрив його, извлёк численні прилади; на дні валізи лежала старанно завёрнутая папером і пакетом коробка. Джон хотів вже було взяти її, але доторкнувшись пальцями, відразу осмикнув руку: коробка була гарячої. Ні, звісно, теж не надто гарячої й виконувати її можна було як завгодно. Просто це були йому несподівано. Він розгорнув коробку, відкрив кришку… Теплий повітря вирвався з-під неї, кімната осяяла землю дивним зеленим світлом. Джон щось розумів та й хотів. Вона поклала камінь знову на коробку, упакував це все пакет і тему закрив в шафі. Він приліг на ліжко. Думки його залишали: думку про сім'ї, роботи і звідси дивному світному камені. Джон, розкопавши їх у марсіанському грунті, зовсім як хотів брати його за Землю: підозри охопили ще тоді - але всетаки чомусь взяв. Наступного ж ранку Джон вирішив його позбутися, але як це зробить? Про це Джон подумає завтра, тепер хоче спать…

3 глава.

16 серпня 2051 года.

— Містер Саймон, доброго ранку. Джон відкрив очі. Усю ніч йому снився цей камінь. Він був терміново позбутися цієї зброї. І з думкою він піднялася з ліжку, і … знову ліг, закривши очі. Знову відкрив. — Де я? Те й сталося? — щось розуміючи, проговорив Джон.

Вистрибнувши з ліжка, вона сама відповів на питання, точніше, дзеркало поруч із ліжком. — Ні, це я, — майже прокричав Джон, дивлячись у дзеркало, звідки нею дивився інший Джон, по крайнього заходу, старше першого років на двадцять. — Ви здорові, містер Саймон? Джон обернувся. Він зовсім забув про людину, який його розбудив. — Здоровий? Ви мені можете пояснити, що сталося? Та хто взагалі такий і робите в моєму домі? Джон зупинився, щоб дійти невтішного висновку, що це зовсім його дім чи, по крайнього заходу, не нагадує його. Почулася приємна мелодія — це був сигнал відеофона. Джон підійшов до комп’ютера, включив його. У моніторі здалося незнайоме обличчя. Хоча це обличчя було усе ж кілька знайоме йому, коли щось було так і. «І це старовина Майк», — здогадався він. Майк був старим приятелем Джона. Вони разом у космічному центрі США. Як можна і Джон, Майк постарів та її обличчя дуже важко дізнатися. — Доброго ранку, містер Президент, як …, — почав було Майк, але змушений був замовчати, бо Джон перервав його. — Який Президент, Майк. Що взагалі відбувається? І з нами? — Дозволь попорядку: по-перше, Президент США; по-друге, ти почав ним тиждень тому, і сьогодні в тебе перша нарада. І по-третє, хм…, — Майк не знав, що сказати на останнє запитання.- Збирайся, Джон, вже під'їжджаю до твоєму дому. Обличчя Майка зникла з монітора. «Що ж робити?» — думав подумки Джон. Проте він вдягнувся і спустився вниз. Тим часом Майк вже сидів у вітальні. Вони привіталися і. Перед домом стояла машина Майка. Джон уважно оглянув її: нічого подібного не бачив ніколи, хіба що в фантастичних фільмах. — Сідай, Джон, я поведу, — сказав Майк. Вони обидва сіли в чужу машину поволі покатили.

*** - Майк, я тебе прошу, поясни мені, що сталося. — Я пояснював тобі лише півгодини тому, — зі сміхом проговорив Майк, — ти здоровий, Джон? — Ні, — тихо проговорив він. — Гаразд, нехай буде по-вашому, — знову почав Джон, — що з нараду? — Енергетика і подальші шляху її розвитку. Щось ще? — Що там робити мені? — Слухати доповідь міністра. — Так, звісно, що й забув. — Отут прекрасно.

***.

За дві часа.

— Що ж до альтернативних видів енергії, то час дуже успішно використовується енергія сонця, яка черпається з космосу. Величезні увігнуті дзеркала, розташовані між Землею і Сонцем, збирають і відправляють на Землю сонячної енергії, яку використовують обігріву деяких ділянок Землі. З іншого боку, для руху космолётов у відкритому космосі використовується «сонячний вітер» — рухомі частки сонячного світла, які діючи на парус-улавливатель, розташований безпосередньо на космолёте, збільшують швидкість руху на космосі останнього. — Хіба ви можете сказати про енергію, як кажуть, земного походження?- Джон не знав, що слід вимагати, але вона має це був робити. — Фотоэлектронный спосіб отримання водню, передвіщений ще Хариольдом Группом на початку цього століття, побачив світ кінці 30-ых років і досі пір є найефективнішим і економічним способом. При змішанні отриманого водню з филистином отримують невзрывоопасное паливо для машин. У час дедалі більше і більше електромобілів, тому використовувати водневе паливо допускатимуть лише ті як сировину для «холодних» термоядерних реакцій. — Містер Вишес, бо як, власне, заправляються электромобили?

Джон запитував не через те, щоб у роль Президента: просто він хотів знати, що можна очікувати від майбутнього. — Вони харчуються рахунок віддалених електростанцій. — Як, з відривом? — Так, містер Саймон. Нікола Тесла, відомий учений, понад століття тому провів успішний досвід, завдяки якому вона з’ясувалося, що електрику можна передавати прямо повітрям. На жаль, учений невдовзі знищив все креслення цього досвіду, і про нього забули на багато років. Тільки п’ятнадцять років тому вони англійські вчені змогли повторити цим досвідом, але в практиці він став здійснюватися лише п’ять років тому вони. — Спасибі, містер Вишес. З Ваших слів я зрозумів, енергії нам вистачить надовго. — Звісно, містер Саймон, адже її запаси практично невичерпні. — Добре, електрику для транспорту, водень — для термоядерних реакцій. — Холодних, — уточнив міністр. — Холодних? Хіба вони? Джон забув, що ще минулого вечора (якщо це були вчора) він чув про цьому. — Містер Саймон, ви жартуєте? Вони почали можливі двадцять років тому вони силами i російських вчених. — І на що ж полягають? — Річ у тім, що раніше термоядерні реакції були можливі лише за температурі порядку 100−150 мільйонів градусів. На 2027 року вчені змогли нейтралізувати заряд одній з взаємодіючих частинок, що дозволило потрібні такі реакції при набагато менших температурах. У природі існує певна елементарна частка, що називається негативним мюмезоном. І хоча тривалість життя його лише кілька мільйонних часткою секунди, завдяки спеціальному лазеру цей показник можна збільшити в багато разів. Його заряд дорівнює електронному, а маса в 212 раз большею. Якщо це мюмезон з'єднати, наприклад, з дейтерієм, вона може утворитися новий атом, в якому електрон атома дейтерію замінять мю-мезоном. Оскільки маса мю-мезона дві сотні разів більше маси електрона, то навколо ядра він обертатися орбітою, лежачої у стільки ж раз ближчі один до ядру, ніж орбіта електрона. Завдяки з того що цю систему нейтральна і дуже мала, вона може зовсім близько підійти до іншого ядру дейтерію, лишённому електрону (іони), й утворити молекулярний іон дейтерію, у якому навколо двох зовсім близько розташованих ядер дейтерію замість електрона обертатиметься мю-мезон. І саме у цьому випадку ядра дейтерію навіть за низької температури вступлять у реакцію синтезу і почне виділятися енергія. У цьому процесі мюмезон викидається і реакції інших пар. — Звідки взялося це лазер, містер Вишес? Хто його вигадав? — Про це ходять легенду, містер Саймон: на кшталт один космонавт привіз з інший планети який камінь… — Стійте, містер Вишес, далі я знаю.

Эпилог.

Джон прокинувся в холодному поту. Він знав, що з нею сталося. Можливо, це був сон, і може… Він звівся, умився холодною водою, вдягнувся, підійшов до шафі. Дістав камінь. Він світився як і, як вчора. Він обернув їх у інший пакет, поклав в карман.

«Це свято увійде до історії», — з посмішкою на губах подумав він. Джон спустився вниз вітальню і прямо попрямував до двери.

— Джон, ти куди? Ти навіть поснідав. Він відповів. Щасливий, він сяяв, як немовля, якого погладили по головке.

— Таксі! Жёлтая машина пригальмувала поруч із Джоном. — У Науковий інститут, будь ласка. Машина рушила і за поворотом.

Используемая література: 1.А. Проценко «Енергія майбутнього», Москва, «Молода гвардия», 1980, 222 з. 2. «Аргументи як факти», стаття «Вперед в XXI століття», 2000 р., № 52.