Поэма Некрасова Кому на Русі жити хорошо

Л.А. РОЗАНОВА.

ПОЕМА Н.А. НЕКРАОВА «КОМУ НА РУСІ ЖИТИ ХОРОШО».

У своїй роботі про поемі «Кому на Русі жити добре» Людмила Анатоліївна Розанова прагне дати цілісне враження про поетичне світі Некрасова, аналізує властивості його творчої манери, показує поета нових типів. Також тут розглянуті питання новаторства Некрасова, відкритість художника світу, спрямованість до праці, вільні прояви таланту, почуття відповідальності за долю батьківщини. У його аналізі роботи Розанової я хотіла б звернути увагу до зображення Некрасовим народного мира.

Основним героєм твори є народ, рухомий історія, у часу, просторами батьківщини, з його весь зростаючій волею до дії. Народ, її стан і рух постійно оцінюються окремими селянами, групами селян, селянської натовпом. Щось народ знає більше й сприймає ширше. На народ впливають, намагаючись підкорити собі його господарі, і експлуататори. Таке яке у різних сторін дослідження народу веде до об'єктивного розповіді, зобов’язуючи письменника до безпомилковості відтворення народного світу. Саме тому обсяг попередньої собирательской роботи Некрасова був величезний. Сподіваючись створити народну книжку, він припускав взяти за основу весь досвід, вся інформація про простий народ, накопичені по слівцю. Безсумнівно, що корінні властивості російської душі були вірно зрозумілі і відбито автором селянської поеми. Це високо цінувалося сучасниками письменника, першими його дослідниками. Вивчати стан російської душі можна була лише за одним Некрасову.

Від творів мистецтва слова некрасовського часу очікувалися нові підходи, які дозволили б нетрадиційно осмислити поворотні явища у житті й держави. Першовідкривачем цьому плані йшов сам Некрасов. Він створював твір про Русі, твір із щонайширшими картинами народної життя жінок у одне з найбільш значних історичних моментів. У поемі показаний не індивідуальний герой, а герой «колективний». Інтонація поеми підкоряє своєї довірливістю. Вірш начебто нехитрий, предельно-естественный, схожий на розмовну мову, але багатий за своїми можливостями. Некрасов подбав у тому, щоб наблизити високе до найрізноманітніших категоріям читачів, зробити це задля них доступним. Поет замишляв поему «Кому на Русі жити добре» як книжку народну, тобто корисну, зрозумілу народові і правдиву. Зображуючи світ, працю, життя селянства як громадська буття Некрасов через включення доступних розумінню рядових людей образів наближав до них понятійну сферу свого уявного легким произведения.

Для Некрасова-художника важливо було показати всю Русь, зобразити народ в притаманних нього життєвих ситуаціях, серед на друзів і ворогів. Достеменно розкриваються, передаються чергування селянської праці і відпочинку, зміна пір року, послідовність свят народного календаря, ритм суперечок, пошуків щасливого. Але текст поеми дає права говорити, що на посаді основи твори автор вибрав увесь перебіг селянської жизни.

У поемі «Кому на Русі жити добре» розвивається тема та спосіб «серця народного», і навіть тема «душі народу» чи «селянської душі». Тут образи душі, й серця входить у певний ряд: Русь — народ — серце — душа — пісня як його вираз — якийсь час узагалі - «час нове» — «душа народна» — совість — грунт — світ — працю — життя — свобода — чесний шлях… У дослідженні «народної душі» як частини народного світу письменник бачив свій борг. Цьому дослідженню підпорядкований і загальний художній лад твори. Якщо народний світ, народна Русь — ціле, то «душа народна» для поета та її читачів — значна частина цього цілого. Некрасов виводить на поему різні тимчасові пласти, знаходячи у своїй єдиний значеннєвий і естетичний центр — серце. Створення такого якісного образу — «серця народного» і співвіднесення його з минулим, сьогоденням і майбутнім — посилювало понятійний початок в «Кому на Русі жити добре» і наближало твір до мільйонам читателей-тружеников.

Тема та спосіб дороги-пути однак пов’язані з різними персонажами, групами персонажів, з колективним героєм твори. У світі поеми виявилися освітленими і як зчепленими між собою такі поняття і образи як шлях — натовп — народ — старий будинок і новий світи — працю — світ. Розсування життєвих вражень мужиков-спорщиков, зростання свідомості, зміна поглядів на щастя, поглиблення моральних понять, соціальне прозріння — усе це також пов’язано з мотивом дороги. А семеро мужиків, які точаться суперечки з дорозі тому завзято шукають, що вірить у можливість знайти. Віра багато важить для народу в цілому й у найрізноманітніших персонажів поеми. Симпатії трудівників віддані тим, когаяможна назвати подвижниками веры.

Зараз відомо чимало документальних свідчень інтерес аудиторії до поета. Творчість Некрасова відкривало шлях до незвичній, але бажаної категорії читачів — читачів з народу. У народі його слухали, читали, як сподіваючись знайти конкретні відповіді хвилюючі питання, а й оскільки у творчості Некрасова з складнішим письменницьким було соотнесено селянське світорозуміння, виражене в звичних, доступних образах, але, тим щонайменше, піднімаючих людинитрудівника над турботами кожного дня.