Термінова допомога студентам
Дипломи, курсові, реферати, контрольні...

Традиции російської поезії ХІХ століття у творчості І. А. Буніна

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

В поезії Буніна простежуються традиції російських поетів, попередників, насамперед Пушкіна, Тютчева і Фета. Сам Бунін зізнавався у цьому, що його поезія є результатом її захоплення саме російської поезією, й у першу чергу поезією Пушкіна: «Наслідував я йому? В висновок можна назвати, що у одному невеликому вірші Буніна «Перед бурею», написаного 1903 року, простежуються кращі традиції класиків… Читати ще >

Традиции російської поезії ХІХ століття у творчості І. А. Буніна (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Традиции російської поезії ХІХ століття у творчості І. А. Бунина

В поезії Буніна простежуються традиції російських поетів, попередників, насамперед Пушкіна, Тютчева і Фета. Сам Бунін зізнавався у цьому, що його поезія є результатом її захоплення саме російської поезією, й у першу чергу поезією Пушкіна: «Наслідував я йому?

Но хто ж із нас потребу не наслідував? Звісно, наслідував і це, — у самій ранньої молодості наслідував навіть у почерку".

Пушкин виходив з точного обліку реальних, об'єктивних властивостей самого предмети й його індивідуального щодо нього відносини. Емоційність виникає в Пушкіна на предметної основі, що з стійкими народними уявленнями. У слові були гармонійно злиті об'єктивні ознаки предметів і явищ і авторська лірична їх оцінка. У цьому Бунін, як і Пушкін, бачить у життя різні тенденції, котрі вступають між собою у протиборство, і намагається розкрити ці протиріччя. Це з найголовніших спадщин Пушкіна, які виявляються в поезії Буніна. Зміст віршів завжди соотнесено з світовідчуттям самого автора, з його самосвідомістю і покликанням. Пушкін і Бунін емоційно зближуються із дикою природою. Центральної темою є бажання відчуття нових вражень, охоплення жагою свободи, стихійне почуття волі, коли душа прагне розуміння внутрішньої і до зовнішньої свободи. Залучення до стихії життя, що годує душу новими враженнями, безпосередньо підготовляє відновлення Африки. У поезії Пушкіна та Буніна душевного стану героя висвітлюється описання самої природи. Герой залишається, крім б віч-на-віч із природою. Для Буніна є родинними думки Пушкіна у тому, що справжня поезія у простоті, природності реальних почуттів, явищ, настроїв. Вони відображають у віршах існуючу гармонію між людиною і природою. У цьому відчуваються душевні переживання поетів. Читаючи, розумієш, що, своєю чергою, сприйняття безпосередньої природи справляло сильне вплив як у Пушкіна, і на Буніна.

Бунин, як і Тютчев, сприймає природу цілісно, ніби живий організм, що у постійному русі. У цьому кожен мить природи проявляється конкретно. Обох поетів природа приваблює у своїх катастрофічних станах, у боротьбі стихійних, світлих і темних сил. Філософія романтизму їх віршів полягає в визнання життя, як нестихающей боротьби протилежних почав, таємничості і загадковості цієї битви. У вірші описується миттєве стан, але вона ставиться до всього буття. Суть поетичної філософії як в Тютчева, і у Буніна в тому, щоб роз'єднати чи протиставити, суть у тому, щоб злити ці дві початку («місячний блиск» і «темряву»). У цьому вічність передається через миттєве. Бунін успадковує здатність Тютчева малювати яскраву картину світу. Поетичне свідомість Тютчева і Буніна звернуто насамперед до «двойственному буття», до дисгармонії, основу якої лежить бунтівливість буття. У миті відбивається найяскравіше торкання до сутності та істини, воскресає безмежна міць творчих стихій. Поетів невблаганно тягне небо. Тому так цінують мить, що їм коротку, але безумовну причетність до нескінченному. У поезії Тютчева і Буніна відчувається масштабність, об'ємність, спрямованість до нескінченності, до «безодні» всесвіту (вірш Тютчева «Як океан объемлет кулю земної…»).

У Фета Бунін перейняв невловимі, загадкові і цілком ясні відчуття, навеваемые природою, спогляданням прекрасного. Фет найбільше цінував у мистецтві живу природність потягу серця. Тому Бунін, як і Фет, іде у сферу мінливих, хитких, рухливих переживань. Прагнення висловити «невимовне» через миттєву ліричну спалах, навіяти читачеві що охопила його настрій — одна з корінних властивостей поезії Фета, що було продовжене поезією Буніна. Він напружує слух, зір, нюх, загострює відчуття читача, щоб звернутися до почуттєвим, емоційним здібностям людини до природи («Холодним вітром дихають хвилі»). Він, як і Фет, в буквальному розумінні «зупиняє мить», але вміщує до нього увесь світ у його матеріальному і чуттєвому багатстві.

В висновок можна назвати, що у одному невеликому вірші Буніна «Перед бурею», написаного 1903 року, простежуються кращі традиції класиків російської поезії — Пушкіна, Тютчева і Фета.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою