Иван Андрійович Крилов — майстер слова

Иван Андрійович Крилов — майстер слова

Иван Андрійович Крилов — чудовий письменник, зумівши дати байці високий зміст і сатиричну гостроту, актуальність і багатозначності. Стислість і образність мови Крилова вражають. Він вмів створити цілу картину чи охарактеризувати свого героя лише кількома словами.

В байці «Вовк і Ягня» він зображує Ягняти робеющим перед важливим сановником — Вовком, і весь лад промови Ягняти, улесливою і боязкої, передає його вдачу:

«Когда ясновельможний Вовк позволит.

Осмелюсь я донесть:

Что нижче по струмка.

От світлості його кроків я на сто п’ю…".

Елейная мова лицеміра царя в байці «Мор звірів» всім стилем своїм малює його відштовхуючий образ.

«О, друзі! — почав Лев: —.

По безлічі гріхів.

Подпали ми під сильний гнів богів;

Так той із нас, хто всіх винен більш, нехай з доброї волі.

Отдаст себе жертву им!..

Ох, зізнаюся, — хоч це мені нічого і боляче,—.

Не правий і я!".

Каждая байка письменника по-своєму самобутня і індивідуальна. Крилов в видимої скупості коштів створити яскравий характер, незабутній живої образ. У байці «Собача дружба» «характер» кожної собаки розкривається у їх «фразах».

«Что може, — каже Полкан, — приємніше бути,.

Как з одним серце до серця жити;

Во всім надавати взаємну послугу;

Не спати без одного й не сесть.

Стоять горою за дружню шерсть…".

Барбос відповідає йому:

«Давно, Полканушка, мені боляче самому.

Что, бывши подвір'я з тобою собаки.

Мы дня не проживемо без бійки…".

Но як слова — самі звуки крыловского мови яскраво малюють те, що описує автор. Вслухайтеся у ці звуки:

В свій ряд смиренний Віл їм так мукає:

«И ми Грішні…».

Близость мови Івана Андрійовича до народного промови позначилася у тому, що й письменник вставляв в свої байки прислів'я і приказки, і вони ще зливалися із загальним тоном басни;

Заспівали молодці: хто до ліса, а до біса.

И хто має що сили стало.

В вухах у гостя затрещало.

(«Музыканты»).

или ось ще:

Читатель, істину люблячи,.

Примолвлю до байці я, і те немає від себе,—.

Не даремно в народі кажуть:

Не плюй в колодязь, знадобиться.

Воды напиться.

(«Лев і Миша»).

Но ще замечательнее те, що власні вірші Крилова, легко запоминаясь, самі стали прислів'ями, увійшли до золотий фонд народного мовлення. Таких прислів'їв і приказок з його байок залишилося серед російській мові багато: «А скринька просто відкривався» («Скринька»), «Ти винен вже тим, що хочеться мені їсти» («Вовк і Ягня»), «Рильце в тебе в пушку» («Лисиця і Бабак»), «Аі, Моська! Знати вона сильна, що гавкає на Слона» («Слон і Моська»), «А Мурий їсть собі так їсть» («Кот і Кухар») і дуже багато інших щонайменше чудових і выразительных.

У письменника багато запозичених із творів інших баснописцев сюжетів. Але зв’язок Івана Андрійовича з народним творчістю, із мовою народних казок була така тісна, що навіть ці запозичені байки не звучать як переклади. Адже яскравий, улучний, живої російську мову Крилова було бути позичений ні в кого.

Крылов — справді народний письменник, художник величезної сили, і вплив його за російську літературу було глибокою й положительным.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.