Термінова допомога студентам
Дипломи, курсові, реферати, контрольні...

Роль антитези у одному з творів російської літератури ХХ століття

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Горькую правду про неоднозначному людському роді розповідає Ізергіль, згадуючи свою молодість. Безумовно засуджуючи індивідуалізм Ларры, Ізергіль думає, що її власне життя була освітлена любов’ю та самопожертвою. Але: в портреті, в авторських коментарях — бачимо іншу думку на героїню. Усе образі Ізергіль нагадує Ларру: її індивідуалізм, її образ древньої бабусі, «висушеної часом, без тіла… Читати ще >

Роль антитези у одному з творів російської літератури ХХ століття (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Роль антитези у одному з творів російської літератури ХХ століття.

В своїх ранніх творах М. Горький постає як романтик. Романтичний, а потім ідеальний світ героя протистоїть світу реальному, суперечливого і далекій від романтичного ідеалу. Протистояння романтика і дійсності, романтика і навколишнього світу — основна риса цього літературного напрями. Характерні Молдові і утвердження романтичних героїв зі своїми протиріччями стають головним предметом зображення, а художні кошти, використовувані автором, потрібні йому у тому, щоб показати героїв в усій їх труднощі й суперечливості, пояснити їх собі силу й слабкість. Одне з художніх коштів — антитеза.

Антитеза — основа композиції оповідання М. Горького «Стара Ізергіль». Створюючи образ головною героїні, ім'ям якої може і названо розповідь, Горький композиційними засобами дає можливість уявити й романтичний ідеал, виражає вищу ступінь любові до людей (Данко), і антиидеал, що втілив крайній індивідуалізм і зневага до іншим (Ларра). Ідеал і антиидеал, два романтичних полюси розповіді, виражені в легендах, задають систему координат, до рамок якої хоче себе Ізергіль. Композиція оповідання така, дві легенди хіба що обрамовують розповідь про її власного життя, що й становить ідеологічний центр розповіді.

Замечательная легенда про палаючому серце Данко, у тому, як вирвав юнак Данко зі свого грудях серце, щоб висвітлити його полум’ям шлях людей і вивести їх із темного лісу, стає повністю зрозумілою в порівнянні з легендою про Ларре.

В 90-ті роки сучасності поруч із толстовської проповіддю непротивлення злу насильством і всепрощення стали поширюватися зовсім інші вчення, що закликають «підштовхнути падаючого». Таке було вчення німецького філософа Фрідріха Ніцше, який був готовий виправдати будь-яку жорстокість «надлюдини», презирающего покірне стадо звичайних людей. У його головному творі «Так говорив Заратустра» проповідник Заратустра спускається з гір до людей, щоб примусити їх схилитися перед «надлюдиною», до того, хто зрозумів, що «людина не тільки тоді щасливий, коли самотній».

Подобно Заратустрі, Ларра спускається з гір до мешканців долини. Він, син орла, вважає себе «першим землі». «Він був спритний, хищен, сильний, жорсткий, і не зустрічався з людьми обличчям до обличчя». «В нього був ні племені, ні матері, ні худоби, ні дружини, і не хотів нічого». Ларра гребує рахуватися з людьми, їх думками, мораллю і законами.

И до Ларре приходить відплата, яке гірше смерті. Приходить самотність, але несе за собою чи щастя, про яке говорить Ніцше, а повільну, болісну страту бути знехтуваним.

Данко зростив у собі невичерпну любов до тих, хто «були як звірі», як вовки. Одне бажання володіла їм — витіснити з свідомості морок, жорстокість, страх перед темним лісом, повернути їм людський образ. І серце Данко горіло, щоб розсіяти як темряву лісу, а й темряву їхніх душ. Ларра і Данко — дуже значні і ємні образи, у яких відбиті дві форми громадського, соціального поведінки, два різко контрастних погляду ставлення чоловіки й суспільства.

Бессмертие Ларры, відкинутого людьми, стало його найбільшим горем. Смерть Данко заради щастя людей стає початком його безсмертя.

Горький стверджує, що рід людський двоїстий. Від століття жили «красені, які люблять», і «старі від народження».

Отсюда у своєму оповіданні контрастні символічні паралелі: світло — пітьма, сонце — болотний холод, вогненне серце Данко — камінь замість серця у Ларры.

Горькую правду про неоднозначному людському роді розповідає Ізергіль, згадуючи свою молодість. Безумовно засуджуючи індивідуалізм Ларры, Ізергіль думає, що її власне життя була освітлена любов’ю та самопожертвою. Але: в портреті, в авторських коментарях — бачимо іншу думку на героїню. Усе образі Ізергіль нагадує Ларру: її індивідуалізм, її образ древньої бабусі, «висушеної часом, без тіла, безкровно, із серцем без бажань, з очима без вогню».

Таким чином, використання антитези сприяє глибокому розкриття світогляду і характерів героїв і ідейного задуму твори.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet internet.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою