Роль антитези у одному з творів російської літератури ХХ століття
Горькую правду про неоднозначному людському роді розповідає Ізергіль, згадуючи свою молодість. Безумовно засуджуючи індивідуалізм Ларры, Ізергіль думає, що її власне життя була освітлена любов’ю та самопожертвою. Але: в портреті, в авторських коментарях — бачимо іншу думку на героїню. Усе образі Ізергіль нагадує Ларру: її індивідуалізм, її образ древньої бабусі, «висушеної часом, без тіла… Читати ще >
Роль антитези у одному з творів російської літератури ХХ століття (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Роль антитези у одному з творів російської літератури ХХ століття.
В своїх ранніх творах М. Горький постає як романтик. Романтичний, а потім ідеальний світ героя протистоїть світу реальному, суперечливого і далекій від романтичного ідеалу. Протистояння романтика і дійсності, романтика і навколишнього світу — основна риса цього літературного напрями. Характерні Молдові і утвердження романтичних героїв зі своїми протиріччями стають головним предметом зображення, а художні кошти, використовувані автором, потрібні йому у тому, щоб показати героїв в усій їх труднощі й суперечливості, пояснити їх собі силу й слабкість. Одне з художніх коштів — антитеза.
Антитеза — основа композиції оповідання М. Горького «Стара Ізергіль». Створюючи образ головною героїні, ім'ям якої може і названо розповідь, Горький композиційними засобами дає можливість уявити й романтичний ідеал, виражає вищу ступінь любові до людей (Данко), і антиидеал, що втілив крайній індивідуалізм і зневага до іншим (Ларра). Ідеал і антиидеал, два романтичних полюси розповіді, виражені в легендах, задають систему координат, до рамок якої хоче себе Ізергіль. Композиція оповідання така, дві легенди хіба що обрамовують розповідь про її власного життя, що й становить ідеологічний центр розповіді.
Замечательная легенда про палаючому серце Данко, у тому, як вирвав юнак Данко зі свого грудях серце, щоб висвітлити його полум’ям шлях людей і вивести їх із темного лісу, стає повністю зрозумілою в порівнянні з легендою про Ларре.
В 90-ті роки сучасності поруч із толстовської проповіддю непротивлення злу насильством і всепрощення стали поширюватися зовсім інші вчення, що закликають «підштовхнути падаючого». Таке було вчення німецького філософа Фрідріха Ніцше, який був готовий виправдати будь-яку жорстокість «надлюдини», презирающего покірне стадо звичайних людей. У його головному творі «Так говорив Заратустра» проповідник Заратустра спускається з гір до людей, щоб примусити їх схилитися перед «надлюдиною», до того, хто зрозумів, що «людина не тільки тоді щасливий, коли самотній».
Подобно Заратустрі, Ларра спускається з гір до мешканців долини. Він, син орла, вважає себе «першим землі». «Він був спритний, хищен, сильний, жорсткий, і не зустрічався з людьми обличчям до обличчя». «В нього був ні племені, ні матері, ні худоби, ні дружини, і не хотів нічого». Ларра гребує рахуватися з людьми, їх думками, мораллю і законами.
И до Ларре приходить відплата, яке гірше смерті. Приходить самотність, але несе за собою чи щастя, про яке говорить Ніцше, а повільну, болісну страту бути знехтуваним.
Данко зростив у собі невичерпну любов до тих, хто «були як звірі», як вовки. Одне бажання володіла їм — витіснити з свідомості морок, жорстокість, страх перед темним лісом, повернути їм людський образ. І серце Данко горіло, щоб розсіяти як темряву лісу, а й темряву їхніх душ. Ларра і Данко — дуже значні і ємні образи, у яких відбиті дві форми громадського, соціального поведінки, два різко контрастних погляду ставлення чоловіки й суспільства.
Бессмертие Ларры, відкинутого людьми, стало його найбільшим горем. Смерть Данко заради щастя людей стає початком його безсмертя.
Горький стверджує, що рід людський двоїстий. Від століття жили «красені, які люблять», і «старі від народження».
Отсюда у своєму оповіданні контрастні символічні паралелі: світло — пітьма, сонце — болотний холод, вогненне серце Данко — камінь замість серця у Ларры.
Горькую правду про неоднозначному людському роді розповідає Ізергіль, згадуючи свою молодість. Безумовно засуджуючи індивідуалізм Ларры, Ізергіль думає, що її власне життя була освітлена любов’ю та самопожертвою. Але: в портреті, в авторських коментарях — бачимо іншу думку на героїню. Усе образі Ізергіль нагадує Ларру: її індивідуалізм, її образ древньої бабусі, «висушеної часом, без тіла, безкровно, із серцем без бажань, з очима без вогню».
Таким чином, використання антитези сприяє глибокому розкриття світогляду і характерів героїв і ідейного задуму твори.
Список литературы
Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet internet.