Способи відтворення прагматико — функціональних особливостей англійського політичного дискурсу в перекладі

Основні принципи перекладу політичного дискурсу

Основні принципи перекладу політичного дискурсу, були зумовлені тими загальними змінами, які відбулися в царині наукових методологій. Це стосується, зокрема, формування когнітивно-діяльнісного напрямку сучасного перекладознавства, засади якого визначені у працях І. С. Алєксєєвої (2002), Г. І. Богіна (1989), І. Е. Клюканова (1999), О. М. Крюкова (1997), В. О. Рущакова (1997), Н.К. Рябцевої (1997), Ю.О. Сорокіна (2004), П. Х. Торопа (1982), Т. О. Фесенко (1999), В. І. Хайруліна (1995) та ін., у яких вивчаються проблеми, пов’язані із з’ясуванням специфіки вихідного тексту, співвіднесенням перекладацької діяльності з типом тексту і типом комунікації, світоглядом і особистістю перекладача.

Вченими-теоретиками для опису процесу перекладу наразі широко вживається такий термін, як стратегія перекладу. Проведений нами огляд фахової літератури дозволяє стверджувати, що сьогодні вирізняють два основні типи перекладацьких стратегій: універсальні й аспектуальні. Універсальні перекладацькі стратегії можна визначити як всезагальні правила і норми, яких повинен дотримуватися перекладач, незалежно від мови і типу тексту. Поряд з універсальними стратегіями в сучасному перекладознавстві вирізняють й стратегії аспектуальні (аспектні) котрі стосуються принципових засад вирішення часткових завдань у межах загальної настанови (тобто загальної стратегії перекладу). Останніми роками з’явилися нові підходи до розуміння сутності перекладу.

Як сукупність специфічних правил і принципів перекладу іншомовних текстів, аспектуальна стратегія може використовуватися для:

• 1) відтворення у тексті перекладу окремих аспектів тексту оригіналу;
• 2) перекладу текстів, які функціонують у просторі окремого дискурсу.

З огляду на обрану тему курсової роботи, наш першочерговий інтерес викликають принципи перекладу, що застосовуються: а) з метою збереження експресивного заряду тексту оригіналу; б) до текстів, які функціонують у просторі політичного дискурсу.

Для реалізації експресивної функції мови у практичній діяльності людства виробилася розгалужена система засобів мовної експресії, репрезентована насамперед тропами й фігурами, за образним висловом В. М. Топорова, «мовними жестами», котрі покликані оптимізувати комунікацію й забезпечити високий ступінь впливу дискурсу на реципієнта. Чітке окреслення цих засобів є важливим водночас і для теорії, і для практики перекладу, оскільки недостатня увага до засобів та прийомів вираження експресії у тексті призводить до неадекватності перекладу і спотворення авторської інтенції. Зазначимо, що експресивно зарядженими (тобто експресивами чи експресемами) можуть бути найрізноманітніші одиниці мови, незалежно від їх приналежності до тієї чи іншої мовної системи.

У залежності від формально-структурної приналежності засоби вираження експресивності традиційно поділяються на фонетичні, лексичні, словотвірні, морфологічні й синтаксичні. Для письмового перекладу актуальними є останні три способи. Словотвірні засоби включають передусім словотвір, у т. ч. й широкий діапазон пестливих і демінутивних афіксів. Морфологічні експресивні засоби охоплюють шар слів різної частиномовної приналежності (характерні вигуки, підсилюючі частки, допоміжні дієслова, займенники), питомим для яких — окрім їх предметно-логічного значення — є ще й оцінний компонент. Лексичні експресивні засоби представлені експресивно зарядженими словами та сталими виразами, що вже за своєю природою несуть у собі позитивну чи негативну оцінність. З точки зору семасіології при розгляді понять емоційності й експресивності як об'єктів відтворення в перекладі іншомовного (у нашому випадку англомовного) тексту, слід, передусім, розрізняти слова, що називають емоції (to hate, to love, to like etc.), залишаючись при цьому експресивно нейтральними, і слова, що викликають емоційну реакцію реципієнта. Це можуть бути:

• 1) вигуки (ah, oh, wow etc.);
• 2) стилістично знижені слова, вульгаризми, лайка (damn, bloody);
• 3) неологізми (Putinocracy);
• 4) словаінтенсифікатори (terrible, dreadful, great, nice);
• 5) слова, утворені за допомогою словотвірних елементів (birdie, ringlet) тощо.

У сучасній перекладознавчій літературі політична промова ідентифікується як інтегральний тип тексту, в якому можливе об'єднання компонентів, питомих для текстів, що належать не лише до інших дискурсів (передусім ораторського), але й до інших типів текстів, які традиційно відносяться до власне політичного дискурсу. Так, подібно до політичної заяви, промова може містити «прагматичну спрямованість на оцінку подій», а також — як різновид документа — передбачати підвищену офіційність і соціальну відповідальність перекладача за фактографічну точність (Г.С. Соловей). Подібно до політичного звертання, політична промова зорієнтована на конкретну цільову аудиторію. При перекладі політичних промов слід брати до уваги й те, що оратори (за рідкісними винятками) оперують символами, вибираючи з них ті, які є найбільш співзвучними та / чи доступними масовій свідомості і за допомогою яких можна легше проникнути у ціннісний універсум потенційних «споживачів» політичного дискурсу. Таким чином, переклад текстів політичного дискурсу вимагає широких фонових знань лінгвокраїнознавчого характеру, розуміння очікувань автора і аудиторії, врахування прихованих мотивів, властивих для поширених у культурній свідомості.

Оскільки мета перекладу політичного дискурсу — викликати в іншомовного адресата реакцію, подібну до реакції адресатів вихідного тексту, то завдання перекладача ускладнюється ще й тим, що політичний дискурс апелює до ієрархії цінностей, актуальної лише в межах певної культури, для якої політичний дискурс власне створений. Перекладач повинен, перш за все, правильно інтерпретувати вихідний текст, а тоді починати пошук засобів мови перекладу, здатних передати функцію вихідного повідомлення, його прагматику та емоційність. Адекватний переклад не може бути дослівним, адже дуже часто концепти чи реалії, які відсутні в мові перекладу, але наявні в оригіналі, вимагають додаткових пояснень чи тлумачень, інакше зміст перекладу залишиться незрозумілим для адресата і не матиме на нього такого ж впливу, як вихідний текст — на свого адресата, чим порушить адекватність перекладу [19, с. 159].

Зосереджуючись на засобах перекладу, а краще сказати адекватної передачі змісту тексту оригіналу, реалій політичного дискурсу, ми можемо зазначити, що переклад реалій передбачає застосування наступних перекладацьких прийомів — транскодування, калькування та описовий переклад. Прийом транскодування включає в себе транслітерацію і транскрипцію. Більшість реалій у політичному дискурсу є загальновідомими, але є і такі, що не мають еквівалентів, адже відносяться до культурних традицій, наприклад, американського народу і тому, не можуть бути зрозумілими українському народові, і потребують описового перекладу. Проаналізуємо кілька типів перекладацьких трансформацій за різними авторами.

Перекладацькою трансформацією В.Н. Комісаров називає перетворення, за допомогою яких можна здійснити перехід від одиниць оригіналу до одиниць перекладу у вказаному сенсі. Оскільки перекладацькі трансформації здійснюються з мовними одиницями, що мають як план змісту, так і план виразу, вони носять формально-семантичний характер, перетворюючи як форму, так і значення початкових одиниць [7; c. 24].

В рамках опису процесу перекладу, на думку В.Н. Комісарова, перекладацькі трансформації розглядаються не в статичному плані як засіб аналізу стосунків між одиницями початкової мови і їх словарними відповідностями, а в плані динамічному як способи перекладу, які може використовувати перекладач при перекладі різних оригіналів в тих випадках, коли словарна відповідність відсутня або не може бути використане за умовами контексту [7; c. 25].

Основними типами лексичних трансформацій по В.Н. Комісарову є:

• 1) перекладацьке транскрибування і транслітерація
• 2) калькування
• 3) лексико-семантичні заміни (конкретизацію, генералізацію, модуляцію).

До найбільш поширених граматичних трансформацій В.Н. Комісаров відносить:

• 1) синтаксичне уподібнення (дослівний переклад)
• 2) розчленовування пропозиції, об'єднання пропозицій
• 3) граматичні заміни (форми слова, частини мови або члена речення).

Оскільки об'єктом нашого дослідження є більшою мірою лексична сторона розмовної мови політичної спрямованості, в своїй роботі ми не розглядаємо граматичні види трансформацій.

До комплексних лексико-граматичних трансформацій відносяться:

• 1) антонімічний переклад
• 2) експлікація (описовий переклад)
• 3) компенсація [7; c. 26].

За Л. С. Бархударовим досягнення перекладацької еквівалентності («адекватності перекладу»), всупереч розбіжностям формальних та семантичних системах двох мов, вимагає від перекладача перш за все уміння створити багатозначне та якісне міжмовне перетворення — так звані перекладацькі трансформації - з тим, щоб текс перекладу з максимально можливою повнотою передавав всю можливу інформацію закладену в початковому тексті, при чіткому дотриманні норм перекладацької мови [3; c. 189].

З ціллю зручності опису всі види перетворень чи трансформацій здійснених в процесі перекладу, можна звести до чотирьох елементарних типів, а саме: [3; c. 189].

• 1. Перестановки;
• 2. Заміни;
• 3. Додавання;
• 4. Вилучення.
• 1. Перестановка як вид перекладацької трансформації - це зміна положення мовних елементів в тексті перекладу в порівнянні з текстом оригіналу. [3; c. 189]

«A decision on cooperation was adopted by Ministers of Foreign Affairs yesterday.» — Вчора міністрами закордонних справ Великобританії та США було прийнято рішення щодо співробітництва. (BBC, 15 December, 2013).

• 2. Заміна — найбільш розповсюджений та багатозначний вид перекладацької трансформації. Крім того, заміні можуть підлягати не лише окремі одиниці, але й цілі конструкції (так звані комплексні лексико-граматичні заміни), а саме:
  • а) заміни форм слова, числа;

«This party, compelled for a time to stand virtually alone in its struggles…» —

Наша партія, яка на протязі довгого часу вела боротьбу наодинці… («Daily World»).

б) заміна частин мови;

Цей тип заміни є досить розповсюдженим. Досить типовою заміною при перекладі з англійської мови на українську є заміна іменника дієсловом: [3; c. 189].

«It is our hope that the Human Rights Commission will be able to establish a presence in Guyana.» — «Ми сподіваємося, що Комісія з прав людини зможе послати своїх представників в Гайану.»

• в) лексичні заміни;
• — конкретизація;

Конкретизацією називається заміна слова чи словосполучення мови оригіналу з більш широким значенням словом чи словосполученням мови перекладу з більш вузьким значенням.

— генералізація;

Генералізацією називається явище, зворотнє конкретизації - заміна одиниці мови оригіналу, що має більш вузьке значення, одиницею мови перекладу з більш широким значенням. (та інші). [3; c. 189].

3. Додавання.

Причини, що викликають необхідність лексичних додавань в тексті перекладу, можуть бути різними. Однією з них є те, що можна назвати «формальною невираженістю» семантичних компонентів словосполучення у мові оригіналу. [3; c. 189].

«The American Secretary of State has proposed a world conference on food supplies.» — Державний секретар США запропонував скликати світову конференцію з питань продовольчих ресурсів.

4. Вилучення — явище, прямо протилежне додаванню. При перекладі вилученню підлягають найчастіше слова, що є семантично надлишковими, тобто слова, що виражають значення, які можуть бути виключені з тексту і без їх допомоги. [3; c189].

«The treaty was pronounced null and void» — Договір був оголошений недійсним;

«The proposal was rejected and repudiated» — Пропозиція була відторгнута;

Л.К. Латишев дає класифікацію перекладацьких трансформацій за характером відхилення від міжмовних відповідностей, в якій всі перекладацькі трансформації підрозділяються на:

• 1) Морфологічні - заміна однієї категоріальної форми іншою або декількома;
• 2) Синтаксичні - заміна синтаксичної функції слів і словосполучень;
• 3) Стилістичні - заміна стилістичного забарвлення відрізка тексту;
• 4) Семантичні - заміна не тільки форми вираження змісту, а й самого змісту, а саме, тих ознак, за допомогою яких описана ситуація;
• 5) Змішані - лексико-семантичні та синтактико-морфологічні. [10; c. 131−137]

Також, необхідно звурнути увагу на шляхи перекладу метафор, зокрема, в аспекті збереження їх експресивного потенціалу, значною мірою залежать від типу метафори, глибини її проникнення у ментальні структури окремого етносу чи культури людства загалом. У цьому сенсі вагомими для нашого дослідження стали, зокрема, результати лінгвістичних студій Майкла Осборна. Дослідивши звертання політиків до електорату, американський лінгвіст, першопроходець на ниві політичної метафорики, дійшов висновку, що у політичному мовленні, незалежно від часу, культури, географічної локалізації комунікантів, неминуче присутні архетипні метафори (archetypal metaphors) і політики, котрі прагнуть досягти персуазивного ефекту, незмінно використовують образи природного циклу, світла і пітьми, спеки й холоду, хвороби і здоров’я, мореплавства і навігації. Такі метафори базуються на універсальних архетипах і слугують основою для розуміння людьми одне одного, водночас створюючи підґрунтя для результативного політичного впливу й переконання. Формулюючи головні постулати функціонування зазначеного тропу в політичній комунікації, М. Осборн наголошував, що архетипні метафори використовуються частіше, аніж «свіжі» й зустрічаються у найбільш важливих частинах найбільш важливих політичних промов. Це певною мірою спрощує роботу перекладача, оскільки арсенал таких метафор напрацьований у кожній достатньо розвинутій мові і завдання перекладача полягає у правильному доборі семантичного відповідника з уже «готового» матеріалу МП. З точки зору вибору правильної стратегії відтворення експресивного потенціалу метафори у ТП викликає інтерес і класифікація різновидів метафор, запропонована О.К. Авєлічєвим: послуговуючись такими критеріями, як частотнісь вживання метафор чи метафоричних поєднань слів і свіжість сприйняття метафори, дослідник виділив нериторичні (індивідуально-авторські), напівриторичні і риторичні (з послабленим образним компонентом) метафори.

Результати дослідження свідчать, що часто у текстах політичних промов, як і в політичному дискурсі загалом, зустрічаються випадки використання алюзій суспільно-політичного характеру. Одним з найбільш яскравих у цьому відношенні прикладів, що зустрівся нам у промовах англомовних політиків є наступний:

Today’s Tory party — the party of fox hunting, Pinochet and hereditary peers (Tony Blair) — Сьогодні партія торі - це партія, яка «прославилася» [кампанією проти прийняття законопроекту про заборону] - полювання на лисиць, [екстрадицією хворого генерала] Піночета, [актом про скасування] наслідування перства (власний переклад).

Отже, ми виявили основні аспекти, прийоми та особливості перекладу політичних термінів на прикладі використання перекладацьких трансформацій, що забезпечують адекватність та доцільність процесу перекладу.

У політичному дискурсі використання фразеологізмів чи їх частин дуже часто відбувається у комплексі з іншими експресивними засобами мовлення, кожен з яких вимагає окремої уваги при перекладі, як, наприклад, у наступному контексті:

«So while Mr. Putin basks in his sleight-of-hand attempt to sustain the unsustainable by becoming Prime minister until he is anointed Czar for life, let him be reminded that those who live by the sword die by the sword.» («The Times»). — Тому, зараз коли Путін радіє своїм спритним і успішним трюкам по збереженню того, що неможливо зберегти, готуючись зайняти прем'єрське крісло, щоб потім пройти обряд помазання і стати довічним царем, йому слід нагадати, що той, хто приходить з мечем, від меча і гине (пер. С. Смірнова).

У даному реченні автор вживає прислів'я «Those who live by the sword die by the sword», яке при перекладі замінено близьким за значенням аналогом «той, хто приходить з мечем, від меча і гине», що відповідає вимогам прагматичної еквівалентності перекладу.

Оскільки мета перекладу політичного дискурсу — викликати в іншомовного адресата реакцію, подібну до реакції адресатів вихідного тексту, то завдання перекладача ускладнюється ще й тим, що політичний дискурс апелює до ієрархії цінностей, актуальної лише в межах певної культури, для якої політичний дискурс власне створений. Перекладач повинен, перш за все, правильно інтерпретувати вихідний текст, а тоді починати пошук засобів мови перекладу, здатних передати функцію вихідного повідомлення, його прагматику та емоційність.

Політичні тексти містять досить багато національно-специфічних реалій. Переклад слів, які є їх назвами, завжди викликав великі труднощі. При цьому потрібно підкреслити, що мова має йти саме про переклад назв реалій, а не про переклад самих реалій, тому що реалії - поняття позалінгвальне і не може бути перекладеним, як не може бути перекладеною жодна існуюча у природі річ. Особливі труднощі викликають реалії, які належать до сфери політики і позначають поняття, що притаманні лише певній політичній системі й не мають відповідників у інших політичних системах. Є кілька способів перекладу таких реалій, серед яких: транслітерація або транскрипція (повна чи часткова), безпосереднє використання даного слова, яке позначає реалію, або його кореня в написанні буквами своєї мови або в поєднанні із суфіксами своєї мови.

Належність тексту оригіналу до особливого функціонального стилю може впливати на характер перекладацького процесу і вимагати від перекладача застосування особливих методів та прийомів. Під час перекладу політичних текстів ми зустрічаємося з багатьма лексичними та граматичними труднощами, причинами існування яких перш за все є розбіжності в картині світу англійської і української мов. Поділ складних випадків перекладу на граматичні та лексичні явища — досить умовний, адже в кожній мові граматичне тісно пов’язане з лексичним, і спосіб передачі в перекладі граматичних форм і конструкцій нерідко залежить від їх лексичного наповнення.

Основними причинами існування лексичних труднощів в політичному дискурсі є відсутність в мові перекладу відповідників нових термінів, особливості багатозначності англійських і українських слів, особливості словотвору і термінотворення в англійській та українській мовах та ін. Стійкість і чіткість побудови речень допомагає легко розпізнати трансформації та кнструкції, що мають місце у текстах оригіналах і їх відповідниках. Проте, у деяких випадках, стикаючись з термінологією текстів політичного характеру, необхідно вміти адекватно підібрати певний вид перекладу. Саме тому, досліджуючи переклад в політичній сфері, дуже важливо відмітити, які конструкції вживаються найчастіше, і який спосіб передачі матеріалу слід застосовувати в тій чи іншій ситуації.