Роль епілогу в романе-эпопее Л. М. Толстого «Війна і світ»
В епілозі розповідь убыстряет своє протягом, події концентровані і дано автором в загальному вигляді. Розумієш, що далі піде продовження, життя не обривається кінцем роману. Але письменнику зірвалася продовжити епопею, здійснити задумане. Епілог до роману «Війна і світ» з’явився й не так післямовою до твору, скільки гідним завершенням його, сполучною з життям. Бо герої, створені фантазією… Читати ще >
Роль епілогу в романе-эпопее Л. М. Толстого «Війна і світ» (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Роль епілогу в романе-эпопее Л. М. Толстого «Війна і мир»
Мысли мої — плід всієї розумової праці моєму житті…
Л. Толстой.
Лев Миколайович Толстой — художник великого і створення потужного таланту, філософ, що розводиться про сенсі життя, призначення людини, неперебутні цінностях земного буття. Усе, це повною мірою позначилося його найбільшому і чудовому витворі «Війна і світ».
На протязі роману автор багато розмірковує про цікавих йому темах. У наш скороминуче час практично неможливо змусити себе прочитати неквапливо його колосальне твір, але це необхідне саме нам, молодим, що перейнялися «російським духом», патріотизмом, істинної народністю, а чи не тієї наносний суєтою, яка настільки активно поширює останнім часом різними джерелами.
Философию Толстого зрозуміти важко, але потрібно. І епілог роману «Війна і світ» відкриває двері до таємну комору автора. Можна погоджуватися або не погоджуватися з письменником, творившим у середині ХІХ століття, нам — читачам XXI. Але істинний художник, він передбачав зміни, прийдешні у часі, і геніально сказав звідси. «Як сонце й у атом ефіру є кулю, цілковитий у самому собі й центральної водночас лише атом недоступного людині по величезності цілого, — і кожна особистість носить їх у собі свою мету і тим часом носить їх задля здобуття права служити недоступним людині цілям загальним…
Человеку доступні лише спостереження над соответственностью життя бджоли коїться з іншими явищами життя. Те ж з цілями історичних осіб і народів". Розгортаючи величезне полотно історичних подій 1805−1820, Толстой спочатку неспішно веде розповідь, включаючи в розповідь величезні простору й незліченну кількість героїв. Головним історичною подією, 1812 роком, це неспішне розповіддю закінчується, й у епілозі автор конкретно розповідає про подальших долях інших своїх улюблених героїв: Безуховых і Ростових. Життя не зупиняється, хоч би що відбувалося, і навіть герої підпорядковуються перебігу часу, а не навпаки. Життя набагато мудрішим, чим це міркування філософів неї.
В епілозі ми бачимо ідеал жінки, створений письменником. князівна Марія і Наталка Ростова, колись романтичні дівчини, стають добрими подругами чоловіків, вірними наставницами дітей, істинними ангелами-хранительницами сімейного вогнища. Наліт романтичності зійшов, як непотрібний, а залишилася душевність, щирість, доброта. Вони обмежуються колом сімейних проблем, але поступово впливають і чоловіків. Так, Микола Ростов мимоволі пом’якшується під впливом дружини, стає терпиміше до людським слабкостям і несовершенствам. І коли все-таки «зривається», саме Марі допомагає чоловіку знаходити душевну рівновагу.
Но як про цінностях сім'ї каже Толстой, письменник розповідає про те політичних змінах, що сталися у російському товаристві після 1812 року. Толстой припускав написати продовження роману, у якому показав декабристський повстання. Не виключено, що П'єр не зостався б у не стоїть осторонь настільки великих подій. А Наталя? Вона пішла за чоловіком. Але нам до залишаються лише здогади та здогади. На епілозі — конкретне опис сімейного укладу людей першої чверті ХІХ століття, їхні думки, переживання, мрії і помисли. Багато чого змінилося ще з того часу, але незмінними залишилися патріотизм, трепетне ставлення до Батьківщині, нев’януча цінність сім'ї та дітей.
Рассуждая в епопеї важливі суспільні проблеми та події, Толстой лише епілозі вдається до тому ідеалу, що у призначення жінки — матері та хранительки оселі. Без цього було б зрозумілий образ «спущених» Наташі, її небажання жити у світлі. Л. М. Толстой, анітрохи не принижуючи чи жінки, висловлює свої думки виховання дітей, любов, громадську роль людини у життя в країні.
В епілозі розповідь убыстряет своє протягом, події концентровані і дано автором в загальному вигляді. Розумієш, що далі піде продовження, життя не обривається кінцем роману. Але письменнику зірвалася продовжити епопею, здійснити задумане. Епілог до роману «Війна і світ» з’явився й не так післямовою до твору, скільки гідним завершенням його, сполучною з життям. Бо герої, створені фантазією художника, хто продовжує жити з нашого пам’яті.
Список литературы
Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.