Поэма Кому на Русі жити добре-вершина творчості Н.А. Некрасова

Поэма «Кому на Русі жити добре «- вершина творчості Н. А. Некрасова.

Венцом творчості великого поета Некрасова є його поема «Кому на Русі жити добре». Почавши писати їх у 1863 року, працював у протягом 15 років, до самої смерті, не завершивши роботу. У поемі автор показав широку картину послереформенной Росії, ті зміни, що сталися у ній. Це твір був у той час нове і несподіваним, подібних який ще не існувало у російській літературі. Гліб Успенський писав у тому, що Некрасов багато думав з цього твором, сподіваючись створення у ньому «народну книжку», то є книжку народі й для народу. Саме цією причиною і пояснюється своєрідність поеми «Кому на Русі жити добре».

Композиция твори відповідає авторському задуму. По початковому задуму Некрасова, селяни під час своєї подорожі мали зустрітися з усіма, кого вважали щасливими, аж до царя. Але потім композиція поеми була кілька змінена. У пролозі ми знайомимося з сімома селянами з семи різних сіл, назви яких чудово відбивають ті умови, у яких жили бідняки Росії.

Первая частина — «Подорож», під час яких селяни зустрічають дуже багато людей, які можуть вважатися щасливими. Але у найближчому знайомство з цими людьми з’ясовується, що й щастя — зовсім те, що потрібно мандрівникам.

Вторая частина — «Селянка». У ньому це оповідки читачам про долю простий селянки Мотрони Тимофіївни. Перед нами проходить картина життя цій російській жінки, і ми разом із селянами переконуємося, що «не справа — між бабами щасливу шукати!».

Третья частина — «Мізинок» — присвячена опису життя поміщика послереформенной Росії.

Заключительная частина поеми називається «Бенкет весь світ». Вона ніби підбиває підсумки всієї поеми. І лише цієї маленької частини ми зустрічаємо «щасливого» людини — Гришу Добросклонова. У «Висновку» звучить і пісня Грицька «Русь» — гімн рідній країні великому російському народу.

Поэма «Кому на Русі жити добре» за стилем дуже близька творів усної народної творчості. З цією читачі зіштовхуються, ледь почавши читати її:

В якому році — розраховуй,.

В який землі — угадуй,.

На магістральний дороженьке.

Сошлись сім мужиків…

Первые дві рядки тут — зачин, характерний рус-1 ских билин і казок. У поемі дуже багато народних прийме, загадок:

Кукуй! Кукуй, зозуленька!

Заколосится хліб,.

Подавишься ти колосом —.

Не будеш кукукати!

…свекровушка прикметою прислужилася,.

Соседкам наплела,.

Что я біду накликала,.

А ніж? Сорочку чисту.

Надела в Різдво.

Никто їх бачив,.

А чути, всякий чув,.

Без тіла — а живе воно;

Без мови — кричить.

Сам ритм поеми близький до ритму віршованих творів російського фольклору, багато пісень, близьких звучанням народним, багато форм слів, які вживаються в фольклорі: уменьшительно-ласкательные — хлебушко, соло-вушко, сонечко; деепричастия нанавчай, -ючи — граючи, измаючи; багато постійних епітетів (вітри буйні, чорні ворони, пси кошлаті), порівнянь:

Как рибка в море синє.

Юркнешь ти!

Как соловушко.

Из гніздечка порхнешь!

В характеристиці героїв Некрасова важливе його місце займає портрет. Ось опис Якима Голого:

Грудь упала; як утиснений.

Живот; у очей, в роті.

Излучины, як тріщини.

На висохлій землі,.

И сам на землю-матінку.

Похож він: шия бура,.

Как пласт, сохою відрізаний,.

Кирпичное обличчя,.

Рука — кора деревна,.

А волосся — пісок.

Якима, таким чином, неможливо відокремити від Землі російської, земля для селянина поміщиця і годувальниця, але, щоб зібрати з неї хоч якоїсь врожай, він має затратити величезні сили. Важка селянська частка. І у такі умови Яким знаходить для здобуття права купити синові картиночки. Рятуючи ці картинки у час пожежі, Яким не встигає забрати з хати накопичені протягом життя 35 целковых, і вони сплавляються до одного клубок, протягом якого селянинові дають 11 рублів. Всі ці картинки Яким повісив на нову хату.

«Есть й побудувати нові», — повідомляє він Веретенникову, прагнучи прекрасному, мистецтва.

Характер героїв розкривається і крізь їх мова. Селяни кажуть простою мовою, а представники інших класів інакше висловлюють свої міркування: у мові попа зустрічаються церковні слова («Братія, несу мій хрест із терпінням, амінь»), мова поміщиків більш гладка і тому менш виразна.

Значительное місце у поемі займають описи представників панівного класу. Ось портрет Оболта-Оболдуева:

…барин кругленький,.

Усатенький, пузатенький,.

С сигарочкой у роті… …

Должно бути, перетрусився,.

Увидев перед тройкою.

Семь рослих мужиків.

Он пистолетик вихопив,.

Как сам, такий ж товстенький.

И дуло шестиствольное.

На мандрівників навів.

Или портрет Утятина:

…старый дідок:

Худой! Як зайці довгі,.

Весь біл, і шапка біла.

Высокая, з околишем.

Из червоного сукна…

Усы сиві, довгі.

И — різні очі:

Один здоровий — світиться,.

А лівий — каламутний, похмурий,.

Как олов’яний гріш.

Эти портрети в сатиричному ракурсі зображують тих, хто був панівним класом в Росії на той час. Вони ніби протипоставлено істинним російським людям — простим селянам. І це протиставлення повністю на користь останніх. Жалюгідним постає маємо Утятин, сватающий за 70-летнюю вдову Терентьевну шестирічного Гаврила Жохова, що змушує селян пересушивать абсолютно сухий стіг сіна… Поміщики в поемі зображені як умираючий, яка доживає своє клас.

«Кому на Русі жити добре» — поема, значення важко переоцінити. У ньому розгорнуто така ситуація народної життя, яких мало — в російській та світовій літературі. І тому поема вважається вершиною творчості, головним працею усього життя Некрасова.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.