Образы російської природи віршем А. Блоку про Росію

Образы російської природи віршем А. Блоку про России

За снігами, лісами, степами.

Твоего мені видно особи.

Только ль страшний простір перед очима,.

Непонятная широчінь нескінченно?

А. Блок.

Тонкий лірик і психолог, Блок дивовижно саме і зримо відбиває про свої твори картини природи Росії. Він ідеалізує навколишнє. Йому милі убогі і нудні пейзажі своєї країни. Його містичному настрою та меланхолії близька непомітна краса Росії.

Выхожу зробив у шлях, відкритий поглядам,.

Ветер гне пружні кущі,.

Битый камінь ліг по косогорам,.

Желтой глини мізерні пласти.

Разгулялась осінь в мокрих долах,.

Обнажила цвинтаря землі,.

Но густих горобин в водіїв селах.

Красный колір зарозвівається видали.

Выросший серед неосяжних просторів суворої природи середньої смуги Росії, Блок з дитинства всмоктав любов до її лісам й полями, річках і озерам, казкам і повір'ям. Фольклор невіддільне від природи Русі, часто поет показує у своїх поезіях цю нерозривний зв’язок.

Русь, оперезана ріками.

И нетрями оточена,.

С болотами і журавлями,.

И з каламутним поглядом чаклуна…

Блока захоплюють простори своєї країни, не звідси тепер і широта російської душі?

За снігами, лісами, степами.

Твоего мені видно особи.

Только ль страшний простір перед очима,.

Непонятная широчінь нескінченно?

С дитинства краса від рідної землі увійшла у душу поета, зачарувала і зачарувала своєї непомітною принадністю. Картини природи тісно пов’язані з душевними переживаннями автора. Поет-символіст, він бачить, і передає таємничу принадність навколишнього. Його душевний настрій часом дивовижно гармонійний пейзажу, і тоді звучить урочистий гімн життя.

Принимаю пустельні села!

И криниці земних міст!

Осветленный простір поднебесий.

И млості рабьих праць!

Пейзаж в творах Блоку напружений, у ньому завжди присутній драматичний настрій. Природа не безтурботна, вона у очікуванні якихось подій, завжди у центрі того що відбувається. Однією з кращих творів Блоку про Росію є цикл віршів «Поле Куликовому». Поетові вдалося побачити й разюче точно передати зв’язок навколишнього і подій, вони невіддільні одне від друга. Тут показано історичне приречення Росії, очікування дива і безмежна синова любов.

Река розкинулася. Тече, сумує ліниво.

И миє берега.

Над мізерної глиною жовтого обриву.

В степу сумують копиці.

О, Русь моя! Дружина моя! До болю.

Нам ясний довгий шлях!

Наш шлях — стрілою татарської древньої волі.

Пронзил нам. груди.

Наш шлях — степовій, наш шлях.

В твоєї тузі, про Русь!

И навіть імли — нічний й зарубіжної —.

Я не боюся. в тузі безмежної,.

Природа в творах Блоку одухотворена ніжністю поета. Недарма її улюбленою прийомом є уособлення. Навколишній його світ — майже жива істота, з яким Блок ділиться найпотаємнішим, замість одержуючи собі силу й натхнення. Мабуть, ні в однієї іншого поета я — не зустрічала такого ласкавого почуття до рідного природі, органічного злиття з її настроєм.

В сиром нічному тумані.

Все ліс, так ліс, так ліс…

В глухому сиром бур’яні.

Огонь зблиснув — зник…

В цьому проявляється не мистецтво містичного художника, а глибока справжня любов до батьківщини.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.