Образы селянських дітей у творах М. А. Некрасова
Мы обидва нагнулися, так раз і хвать. Чтоб вічно вам милим здавалося воно. На то, вам і червоне дитинство дано. Змею! Я підстрибнув: вжалила боляче! Положим, селянський дитина вільно. Савося регоче: «Попався спроста!». И нехай обаянье поезії дитинства. Положим, він знає лісові доріжки,. Чтоб вічно любити це убоге полі,. Раскапывал листя, обшарював пні,. Гарцует верхом, не боїться води… Читати ще >
Образы селянських дітей у творах М. А. Некрасова (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Образы селянських дітей у творах М. А. Некрасова
Все сірі, карі, сині очі —.
Смешались, як на полі квіти.
Н. А. Некрасов.
В шістдесяті роки ХІХ століття одне одним з’являються твори Некрасова, де він дає цілу галерею людей з народу, предстающих у всьому різноманітті і багатстві почуттів. Багато зокрема і дитячих образів, про які особливо трепетно, з серцевої теплотою і ніжністю каже автор.
В поемі «Селянські діти» чується непідробне почуття поета до своїх героїв.
Чу! Шипіт якийсь… тоді як низка.
Вдоль щілини уважних очей!
Все сірі, карі, сині очі — ;
Смешались, як на полі квіти.
В них стільки спокою, волі народів і пестощів,.
В них стільки святої доброти!
Я дитячого очі люблю выраженье,.
Его довідуюся завжди.
Временами автор малює ідилічну картину сільського життя. Це значною мірою автобіографічне твір. Некрасов, згадуючи власне дитинство, що з селянської дітворою, в дорослому віці, трохи прикрашає.
Я делывал з ними грибні набіги:
Раскапывал листя, обшарював пні,.
Старался примітити грибне містечко,.
А вранці було нізащо відшукати.
«Взгляни-ка, Савося, яке кільце!».
Мы обидва нагнулися, так раз і хвать.
Змею! Я підстрибнув: вжалила боляче!
Савося регоче: «Попався спроста!».
Но потім Миколо Олексійовичу хіба що схаменулося, описуючи і ранні турботи селянських дітей:
Положим, селянський дитина вільно.
Растет, не навчаючись нічого,.
Но виросте вона, якщо Богу завгодно,.
А сгибнуть ніщо корисно йому.
Положим, він знає лісові доріжки,.
Гарцует верхом, не боїться води,.
Зато нещадно їдять його мошки,.
Зато йому рано знайомі праці…
И звучить майже урочисто епізод, став хрестоматійним з нашого літературі про «мужичці з нігтик». У вірші «Школяр» поетові приємно, що селянським дітям відкритий шлях до вченню, але не всі чи зможуть скористатися ним, чи усвідомлюють селяни користь навчання?! Ні, зайняті виснажливим важкою працею, тому й ставлення до наук в основному селян досить «прохолодне». Але вже з’явилися «перші ластівки», розуміють користь науки, це ми раді усвідомити поетові.
Ноги босы, брудно тіло.
И ледь прикрита груди…
Не стыдися! Що у справі?
Это багатьох славних шлях.
Сколько добрих, шляхетних,.
Сильных люблячої душею.
Посреди тупих, холодних.
И пихатих собою!
В творах Некрасова діти постають безгрішними душами, змушеними страждати і мучитися через недосконалість суспільства, від цього «світопорядку», який встановили дорослі. Але якщо їх поспостерігати на природною обстановці — ет (пустотливі, веселі, тимчасово які знають станових кордонів світлі душі. І поет відверто милується ними. Йому близький невигадливий світ селянських дітей. Некрасов відчуває своєї вини за нещастя і скрутне становище бідних дітей, він хотілося б зміни ладу речей але доки може це; поет з гнівом відкидає тупу покірність, яка виробляється згодом у душах людей. Це йому будь-коли примириться. З свого «далека» Некрасов звертається до нас із мудрим напуттям:
Играйте ж, діти! Ростіть волі!
На то, вам і червоне дитинство дано.
Чтоб вічно любити це убоге полі,.
Чтоб вічно вам милим здавалося воно.
Храните своє одвічну спадщину,.
Любите свій хліб трудовий —.
И нехай обаянье поезії дитинства.
Проводит Вас у надра земельки рідний!
Список литературы
Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.