Образы селянських дітей у творах М. А. Некрасова

Образы селянських дітей у творах М. А. Некрасова

Все сірі, карі, сині очі —.

Смешались, як на полі квіти.

Н. А. Некрасов.

В шістдесяті роки ХІХ століття одне одним з’являються твори Некрасова, де він дає цілу галерею людей з народу, предстающих у всьому різноманітті і багатстві почуттів. Багато зокрема і дитячих образів, про які особливо трепетно, з серцевої теплотою і ніжністю каже автор.

В поемі «Селянські діти» чується непідробне почуття поета до своїх героїв.

Чу! Шипіт якийсь… тоді як низка.

Вдоль щілини уважних очей!

Все сірі, карі, сині очі — ;

Смешались, як на полі квіти.

В них стільки спокою, волі народів і пестощів,.

В них стільки святої доброти!

Я дитячого очі люблю выраженье,.

Его довідуюся завжди.

Временами автор малює ідилічну картину сільського життя. Це значною мірою автобіографічне твір. Некрасов, згадуючи власне дитинство, що з селянської дітворою, в дорослому віці, трохи прикрашає.

Я делывал з ними грибні набіги:

Раскапывал листя, обшарював пні,.

Старался примітити грибне містечко,.

А вранці було нізащо відшукати.

«Взгляни-ка, Савося, яке кільце!».

Мы обидва нагнулися, так раз і хвать.

Змею! Я підстрибнув: вжалила боляче!

Савося регоче: «Попався спроста!».

Но потім Миколо Олексійовичу хіба що схаменулося, описуючи і ранні турботи селянських дітей:

Положим, селянський дитина вільно.

Растет, не навчаючись нічого,.

Но виросте вона, якщо Богу завгодно,.

А сгибнуть ніщо корисно йому.

Положим, він знає лісові доріжки,.

Гарцует верхом, не боїться води,.

Зато нещадно їдять його мошки,.

Зато йому рано знайомі праці…

И звучить майже урочисто епізод, став хрестоматійним з нашого літературі про «мужичці з нігтик». У вірші «Школяр» поетові приємно, що селянським дітям відкритий шлях до вченню, але не всі чи зможуть скористатися ним, чи усвідомлюють селяни користь навчання?! Ні, зайняті виснажливим важкою працею, тому й ставлення до наук в основному селян досить «прохолодне». Але вже з’явилися «перші ластівки», розуміють користь науки, це ми раді усвідомити поетові.

Ноги босы, брудно тіло.

И ледь прикрита груди…

Не стыдися! Що у справі?

Это багатьох славних шлях.

Сколько добрих, шляхетних,.

Сильных люблячої душею.

Посреди тупих, холодних.

И пихатих собою!

В творах Некрасова діти постають безгрішними душами, змушеними страждати і мучитися через недосконалість суспільства, від цього «світопорядку», який встановили дорослі. Але якщо їх поспостерігати на природною обстановці — ет (пустотливі, веселі, тимчасово які знають станових кордонів світлі душі. І поет відверто милується ними. Йому близький невигадливий світ селянських дітей. Некрасов відчуває своєї вини за нещастя і скрутне становище бідних дітей, він хотілося б зміни ладу речей але доки може це; поет з гнівом відкидає тупу покірність, яка виробляється згодом у душах людей. Це йому будь-коли примириться. З свого «далека» Некрасов звертається до нас із мудрим напуттям:

Играйте ж, діти! Ростіть волі!

На то, вам і червоне дитинство дано.

Чтоб вічно любити це убоге полі,.

Чтоб вічно вам милим здавалося воно.

Храните своє одвічну спадщину,.

Любите свій хліб трудовий —.

И нехай обаянье поезії дитинства.

Проводит Вас у надра земельки рідний!

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.