Жизнь і смерть Євгена Базарова

Жизнь і смерть Євгена Базарова

В російської літературі є лише два роману, головних героїв яких звуть Євген: «Євґєній Онєґін» і «Батьки й діти». Випадково це збіг імен?

Параллели між сюжетами двох романів у цьому не закінчуються: в кожного Євгена свій молодший друг; в обох романах поруч живуть дві сестры-помещицы; дуже непростим відносин між собі Базаровим і Ганною Сергіївною хіба що відповідає несостоявшаяся любов між Онєгіним і Тетяною, а роман Ленського з Ольгою скінчився б отак ж, як роман Аркадія із Катрусею, якби Ленський залишився живий. До речі, в обох романах є дуель, де той, кому дуель — безглуздий забобон, ранить того, кому дуель — справа честі. Взагалі, обох Евгениев характерно зневажливе ставлення до норм, які вважають загальноприйнятими у довкіллі. Нарешті, основна дія обох романів відбувається у селі, куди герої приїжджають зі столиці. І ще: і Онєгін, і Базаров завжди самотні.

Если припустити, що Тургенєв свідомо він зробив усе ці збіги, то цікаво подивитися різницю між героями цих романів. Контраст створюється вже самими прізвищами цих героїв. М’якому, ніжному імені Євген співзвучна прізвище Онєгін. Прізвище ж Базаров груба, мабуть, навіть вульгарна. З цієї прізвищем природно поєднується образ Базарова: червоні руки, обличчя «довше і худе, широким чолом, догори пласким, донизу загостреним носом, зеленуватими очима і висячими бакенбардами піскового кольору» тощо.

Интересно порівняти вплив Онєгіна і Базарова життя оточуючих. Нудьгуючий Онєгін намагається жити сам собою, але з тих щонайменше залишає невитравний слід життя тих, з ким зіштовхується: убитий Ленський, від цього інакше пішла життя Ольги, протягом усього життя залишається душевна рана в Тетяни. Базаров ж, навпаки, з реформаторським тилом вривається у життя, прагнучи якнайбільше підкликати традиційні підвалини суспільства. Як вона та Онєгін, Базаров самотній, та його самотність створюється різким протистоянням всім. Базаров часто вживає слово «ми», та хто ці «ми» — продовжує залишатися незрозумілим: не Ситников ж із Шукшиной, яких Базаров відверто зневажає. Здавалося 5ы, поява таку людину, як Базаров, були не вразити суспільство. І ось Базаров вмирає, і, читаючи епілог роману, бачимо, що доля всіх героїв (крім, звісно, стариков-родителей Базарова, які вирушать слідом за) склалися бо коли б жодного Базарова взагалі було. Лише добра Катя згадує в щасливу хвилину весілля про передчасно вирвався одному. Базаров — людина науки, але у романі немає жодної натяку те що, що він залишив у науці будь-якої слід. Результат життя Базарова мимоволі нагадує рядки Лермонтова:

Толпой угрюмою і незабаром забутою.

Над світом ми пройдемо без шуму й сліду.

Не кинувши століть ні думки плодовитою,.

Ни генієм розпочатого праці.

Мертвость була у самій філософії Базарова, у прагненні звести всю живе життя до законів неживої матерії. Смерть був у неї саму, і недаремно він вмирає від трупного отрути. Можливо, самим абсурдним у житті Базарова було прагнення вчених затвердити свою особистість, протиставити себе іншим шляхом проповіді повної безликості: «Люди, дерева лісом; жоден ботанік стане займатися кожної окремої березою».

Интересно, застосовував чи Базаров подібні «принсипы» (як би Павло Петрович) до самого собі? Базаров викликає симпатії, коли повстає проти косностей тодішньої російського життя (передусім, в суперечках з Павлом Петровичем), але протиставляє він, сутнісно, ще більшу відсталість, загальне вирівнювання.

Не була безплідність життя Базарова спробою Тургенєва придушити у собі пророчі тривоги за майбутнє Росії, навіяти собі, що Базаровы приходять і собі, а життя триває? Але якщо тут інше, якщо базаровский дух заразить цілі покоління російської інтелігенції — тоді? Тургенєв не знайшов відповіді цей питання. Йому відповіла історія…

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.