Любовная лірика М. І. Цвєтаєвої
Любовь в ліриці Марини Іванівни — безмежну море, некерована стихія, що цілком захоплює і поглинає. Ліричний героїня Цвєтаєвої розчиняється у тому чарівному світі, страждаючи і картаючись, сумуючи і засмучуючись. Талант Марини Іванівни Цвєтаєвої проявився дуже рано. З дитинства її душу краяли протиріччя: хотілося багато зрозуміти й відчути, дізнатися й про оцінити. Конечно ж, така палка і рвучка… Читати ще >
Любовная лірика М. І. Цвєтаєвої (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Любовная лірика М. І. Цветаевой
Одна мені влада — Пристрасть моя!
М. Цвєтаєва.
Талант Марини Іванівни Цвєтаєвої проявився дуже рано. З дитинства її душу краяли протиріччя: хотілося багато зрозуміти й відчути, дізнатися й про оцінити.
Конечно ж, така палка і рвучка натура не могла не закохатися і обминути стороною це велике почуття у творчості.
Рыночною новизною Ситі чи?
К волшбам охолонувши,.
Как живеться вам з земною.
Женщиною, без шостих.
Чувств? Ну, за голову; щасливі?
Нет? У провалі без глибин.
— Як, милий?
Тяжче чи?
Так ж чи, як мені спілкуватись з іншим?
Любовь в ліриці Марини Іванівни — безмежну море, некерована стихія, що цілком захоплює і поглинає. Ліричний героїня Цвєтаєвої розчиняється у тому чарівному світі, страждаючи і картаючись, сумуючи і засмучуючись.
Вчера ще очі дивився,.
А нині — все коситься убік!
Вчера ще до його птахів сидів, —.
Все жайворонки нині — ворони!
Увозят милих кораблі.
Уводит їх дорога біла…
И стогін стоїть уздовж усієї землі:
«Мой милий, що тобі я зробила?».
Марине Іванівні судилося пережити божественне почуття любові, втрата часу та страждання. З положень цих випробувань вона гідно, перелив в прекрасні вірші, які є зразком любовної лірики. Цвєтаєва у коханні бескомпромиссна, її влаштовує жалість, а лише щире і велика почуття, де можна потонути, злитися з «любим і - забути про навколишнє жорстокому і несправедливий світ.
— Мій! — і яких нагороди.
Рай — як у руках рота —.
Жизнь: розкрита радість.
Поздороваться з ранку!
Открытой і радісною душі автора під силу великі радості, і страждання. На жаль, радостей випадало мало, а горя вистачило на десяток доль. Але Марина Іванівна гордо йшла у житті, несучи все, выпавшее частку. І тільки вірші відкривають безодню її серця, вместившего, начебто, нестерпне.
Есть щасливці і щасливиці,.
Петь не які можуть. Їм —.
Слезы лити! Як солодко вилитися.
Горю — зливою проливним!
Чтоб під каменем щось позадкувало. Мені ж — покликання як батіг —.
Меж стогони надгробного Борг велить — співати.
Список литературы
Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.