Публій Теренцій Афр

Публий Теренций Афр

Публий Теренций Афр (195—159 рр. до зв. е.) створював серйозніші паллиаты. Цей письменник ні ні римлянином, ні италиком. Його прізвисько (cognomen) Афр хіба що і означає, що комедіограф вийшли з Африки, але зрозуміло, якого він хотів походження: лівієць, пуниец, і може бути, грек [2, 53]. Ім'я Теренция вказує, що він був рабом (відпущені волю раби по римському звичаєм отримували ім'я роду хазяїна), але тоді ми не знаємо, ні як, ні він потрапив у Рим. Письменник помер молодим. Думка, що він загинув, потонувши потім кораблем до, — саме популярне, проте також прийнято не усіма [2, 55], що у IV в. зв. е. граматик Донат, який написав біографію Теренция і коментар для її комедіям, пропонує кілька (Don. Vita, 5). Зрозуміло тільки те, що мимоволі письменник відбув до Греції і навіть далі вже большє нє повернулося на Рим. Він створив в 6 комедій, які сягнули нашого часу. Це: «Андриянка «(«Дівчина з Андроса »), «Брати », «Формион », «Свекруха », «Сам себе що карає «, «Євнух » .

Пьесы Теренция від п'єс Плавта тим, що мені майже немає карнавального веселощів Сатурналий, лихослів'я чи паплюження, римської енергійності й напору. Теренций варіює загальнолюдські і вічні гуманістичні ідеї Менандра. Девізом комедіографа вважатимуться вираз: «Я людина, на теми, що ніщо людське мені чуже «(Heaut. 77). Він готовий допомогти усвідомити пороки, сповнений рішучості виправляти суспільство. Він керується принципом fabula docet («байка повчає «) [3, 502], його прізвища більше турбує психологічна ситуація, а чи не інтрига, людські характери, а чи не сміх. Персонажі комедій найчастіше полюбляють скрізь і поважають одне одного, конфлікти виникають тільки з непорозумінь чи невідання [25, 48—49].

В комедії «Брати «Теренций ставить питання взаємовідносини різних поколінь, виховання і взагалі людського спілкування. На початку першої дії Микион викладає передісторію комедії. Будучи багатих і неодруженим, він усиновив племінника. Іншого сина брат вирощує сам. Що стосується виховання де вони ладнають. Брат «ту вважає влада авторитетнішими / І міцніше, що у силі лише тримається, / Чим ту, що складається дружелюбністю «(66—68). Микион впевнений, що з дітьми треба бути поблажливими і дружелюбними. У діалоги з братом Демеей його як повним лібералом, хоча віч-на-віч із собою сама собі визнається, що некрасиві вчинки його вихованця і його не подобаються. Пізніше стає ясним, що жодного брат не виховав досконалого, безвадного людини. Вихований на суворості Ктесифон закохується в гетеру, а розпещений поблажливістю Эсхин спокушає дочка сусідів. Щоправда, вони зовсім зіпсовані люди. Промелькнувший мимохідь в п'єсі Ктесифон виявляється щирим і совісним, лише ураженим злий стрілою Амура юнаків. Эсхин шляхетно прийняв він ганьба викрадення кифаристки і поклявся брати шлюб із своєї дівчині, тільки вирішувалося відкритися батькові. Через це егоїстичного страху мусить вислухати проповідь про гуманизме:

Девушку скривдив: було ль право в тебе на это?

Да, великий, великий провина, все-таки человеческий;

Люди і актори гарні, траплялося, те делали.

Но, що якщо сталося, чекав тоді що ж ты?

Что дивився? що далі вийде? Як піде? Соромився мне Все сказати? Але як тоді міг дізнатися я? Ось доки.

Колебался ти, минуло вже цілих дев’ять месяцев!

Предал і, і сина, і його нещасну.

(Adelph. 686—693).

В кінці комедії суворий Демея виправляється, але Теренций показує, як і Микион який завжди прав. У його комедіях взагалі немає повністю негативних, ні скоєних героев.

Изредка Теренций приваблює і елементи буфонади. Такого сміхотворного веселощів сповнена сцена організованою Эсхином бійки зі звідником. Проте таких сцен трохи. Комедіограф охочіше смішить глядачів непорозуміннями, що з’явилися через невідання (Демея не знає, що кифаристкой зачарований Ктесифон, більшість дійових осіб не знає, що Эсхин викрав кифаристку для брата, Эсхин не знає, що Микион готує його весілля тощо. п.), пародією (Сір влучно пародіює педагогіку Демеи) тощо. д.

В комедіях Теренция менше римського духу, ніж у п'єсах Плавта. Їх краще розуміли і цінували освічених людей. Збереглися відгуки творчість Теренция віршем двох жили пізніше знаменитих римлян Ціцерона й Цезаря (Don. Vita, 7). Обидва вони широко вважають Теренция прекрасним перекладачем комедій Менандра, обидва захоплюються його правильним, чистим, гарним мовою. Це свідчить, що римляни цінували Теренция за зовсім інші речі, ніж нові часи. Нам подобається заклик Теренция любити оточуючих, допомагатимемо їм, співчувати, його тактовне наставляння відмовитися від пороків. До нас потребу не дійшли комедії Менандра та інших елліністичних авторів, а римляни їх читали, ідеї, й зміст п'єс їм були відомі, Теренций особливо нового вже не сказав.

Поэтому Цицерону і Цезарю важливіше відзначити, що Теренций почав формування літературного латинської. Дійові особи комедій Плавта говорили соковитим, багатим, але ненормованим народним мовою, а Теренций, за словами Цицерона, пише «добірним мовою «— lecto sermone (Don. Vita 7, 13). Цезар, називаючи його любителем чистого мови — puri sermonis amator (Don. Vita 7, 9), шкодує, що письменнику бракує сильного комизма.

Благодаря чистому, гарному мови, Теренция читали до шкіл, і безліч висловів з його п'єс, пам’ятних читачам, стали сентенціями. Наприклад: «скільки людей, стільки думок «— quot homines, tot sententiae (Phorm. 454); «сварки закоханих відновлюють любов «— amantium irae amoris integratiost «(Andr. 555); «в кожного свій характер «— suus cuique mos (Phorm. 454); «сама старість є хвороба «— senectus ipsa est morbus (Phorm. 575); «я людина, на теми, що нічого людське мені чуже «— homo sum: humani nihil a me alienum puto (Heaut. 77) тощо. д.

Как і Плавт, Теренций не перекладав Менандра чи інших дослівно. З частин різних їх комедій він ткав свою тканину, різних ниток якої ми бачимо помітили б, але мали збереглися коментарю Доната. Хоча Нова комедія справила на Теренция більший вплив, ніж Плавта, у його п'єсах нелегко побачити симетрію. Коментатор Донат двічі підкреслює, що й важко розділити п’ять дій (Don. Euanth. III, 8; Andr. Praef. II 3). Сучасні дослідники комедій Теренция з нею повністю згодні [1, 244—246]. Але вони підкреслюють, як і які мають симетричного побудови, комедія Теренция продумана: вона цілком розкриває развертываемое дію і тему [9, 103—112].

Особенно оригінальні й цікаві прологи комедій Теренция. Не списані чи переведені, письменник створив їх собі сама. Прологи Теренция нагадують парабазы комедій Арістофана, які пов’язані з змістом п'єси: у яких письменник від імені роз’яснював цікаві для його явища політичного чи культурного життя. У прологах Теренций свідчить про оцінці своєї творчості, полемізує з критиками. У пролозі комедії «Брати «він пояснює, якими п'єсами авторів Нової комедії він користувався, згадує чутки, распространившиеся в Римі, що ні він автор своїх комедій, що й пишуть Сципион чи Лелий, які, не сміючи у тому зізнатися (тоді працю письменника, у Римі ще було шановним), прикриваються ім'ям поета низького походження. Теренций цього й не заперечує, і підтверджує. Назвавши рознощиків чуток злопыхателями, він просить прихильності справедливих глядачів, яка надає поетові сили та рішучість писати.

В комедії «Свекруха «має навіть двох прологу. Ця п'єса ставилася тричі, і лише у востаннє її вдалося зіграти. Прологу першої спроби ми маємо. Коли комедія ставилася вдруге, Теренций в стислому пролозі поскаржився, що у і минулого разу глядачі не зібралися, оскільки у той самий час йшло уявлення канатних акробатів. У другому пролозі згадується перший провал і розповідають про невдалої другий спробі: спочатку п'єса сподобалася, проте, коли поширилася чутка про гладіаторських боях, відбувалися неподалік, публіка втекла. Тепер, втретє, письменник просить глядачів про поблажливості і доброжелательности.

Смех античної комедії через п'єси Плавта і Теренция, одягнені в грецький плащ, прийшли в драматургію нової доби. Після «Менехмами «Плавта Шекспір створив «Комедію помилок », Мольєр під впливом «Амфітріона «Плавта написав свою п'єсу з такою самою назвою, а прототипом його «Витівок Скапена «стала комедія Теренция «Формион ». З античних комедій в твори європейських письменників прийшли двійники, переодягання і інші елементи. Хитрі раби стали находичивыми слугами і служницями, хвалькуватий воїн — капітаном комедії дель арте, а суворі старі і ридаючі закохані юнаки лише скинули грецький плащ й одягли сукню за модою нової доби. Вплив Плавта і Теренция налаштувалася на нові часи найкраще висловив Лафонтен, який написав таку епітафію Мольеру:

Плавт і Теренций в могилі цієї почивають,.

Хотя насправді і Мольєра тут знайдеш.

Три таланту склали єдину душу.

И Францію смішили разом.

Список литературы

1. Braun L. Die Cantica des Plautus. Göttingen, 1970.

2. Brozek M. Terencijusz і jego komedie. Wroclaw, 1960.

3. Büchner K. Das Theater des Terenz. Stuttgart, 1974.

4. Duckworth G. The Nature of Roman Comedy. Princeton, 1952.

5. Dunkin P. Sch. Post-Aristophanic Comedy. Illinois, 1946.

6. Fraenkel E. Plautisches in Plautus. Berlin, 1931.

7. Haecker E. Zum Aufbau plautinischer Cantica. Berlin, 1936.

8. Jachmann G. Plautinisches und Attisches. Berlin, 1931.

9. Lefèvre E. Die Expositionstechnik in der Komödien des Terenz. Darmstadt, 1969.

10. Lefèvre E. Plautus barbarus. Tübingen, 1991.

11. Leo F. Plautinische Forschungen. Berlin, 1912.

12. Leo F. Geschichte der römischer Literatur. Berlin, 1913.

13. Maurach G. Untersuchungen zum Aufbau plautinischen Lieder. Göttingen, 1964.

14. Norwood G. Plautus and Terence. New York, 1932.

15. Primmer A. Handlungsgliederung in Nea und Palliata. Wien, 1984.

16. Przychocki G. Plautus. Kraków, 1925.

17. Segal E. Roman Laughter: The Comedy of Plautus. Cambridge, 1968.

18. Spranger F. Historische Untersuchungen zu den Sklavenfiguren des Plautus und Terenz. Mainz, 1960.

19. Skutsch F. Plautinisches und Romanisches. Darmstadt, 1970.

20. Sudhaus P. S. Der Aufbau der plautinischen Cantica. Leipzig und Berlin, 1909.

21. Talladoire B. A. Essai sur le comique de Plaute. Monaco, 1965.

22. Zagagi N. Tradition and Originality in Plautus. Göttingen, 1980.

23. Zwierleine O. Zur Kritik und Exagese des Plautus. Stuttgart, 1990—1991, I—III.

24. Кац А. Л. Соціальна спрямованість творчості Плавта. / Вісник древньої історії. 1980, N 1, 72—95.

25. Савельєва Л. І. Художній метод П. Теренция Афра, Казань, 1960.

26. Савельєва Л. І. Прийоми комізму у Плавта. Казань, 1963.

27. Трухина М. М. Герой і антигерой Плавта. / Вісник стародавньої історії. 1981, N 1, 162—177.

28. Ярхо У. М., Полонская До. П. Антична комедія. М., 1979.