Женские образи творчості А.И.Солженицына

Женские образи творчості А. И. Солженицына.

Так уже склалося, що у більшості літературних творів головними героями стають чоловіки: мужні, сильні й відносини із своїми слабкостями — вони найчастіше стають головними дійовою особою творів, особливо прозових. Та наше життя — це переплетення людських доль. І, звісно, у літературі зовсім неможливо обійтися лише «сильними світу сего».

Женские образи — то окрема тема. Вони різні роль творах: вони є каталізаторами подій, безпосередніми їх учасниками; найчастіше без них сюжет у відсутності такої емоційного настрою, красочности.

Как і в будь-якого автора, жіночі образи у Солженіцина мають характерні риси. Але, як відомо, однакових людей немає, тому й жінки у творах — окрема судьба.

В такому об'ємній творі, як «У колі першому», написаного основному про чоловічих долях, жінки грають безпосередню роль. У цьому вся романі їм відведена доля вірних подруг, вільних, на відміну чоловіків, але невільних з різних причинам.

Солженицынские героїні вражають: глибиною душі. І Сімочка, і Клара, більшість інших героїнь некрасивими зовні. Автор та її герої люблять за внутрішній світ. Образ дівчини Агні сильний своєї незвичайністю, чимось містичним у ньому. Ця дівчина була звідкись ні з землі. По нещастю собі у неї витончена і вимоглива більша за ту заходи, що дозволяє людині жити. Є у ній моральність, одухотвореність. І ще одна риса, те що більшості жіночих образів письменника. По крайнього заходу тих, у яких автор вкладав особливого сенсу. Ця особливість — людська дивовижа. Героїня Солженіцина хіба що «немає від світу цього». Часто вони самотні, їх розуміють навіть найближчі люди. Інколи їх внутрішній світ настільки складний, незвичайний великий, що, він був розділений сталася на кілька людина, ніхто їх не відчував б себе обділеним. Вони нечасто знаходять собі співрозмовників, які б перейнятися до них співучастю, вислухати і понять.

Девушку Клару вважає дивній навіть батько. І раптом може бути диво. Вона знаходить споріднену душу в И. Володине, надзвичайно розумному, багато знавшем і що бачив, глибокому людині, який і саме є дивакуватим навіть власної дружини. «…Багато питань набралося у Клари, куди ось Інокентій міг би ответить!».

Вообще, ця дівчина, як і Сімочка, знаходить тепло й душевне порозуміння між людьми, навчилися цінувати їх і розгадувати внутрішній світ інших, не дивлячись поверховим поглядом, бачити душевну красу та наповненість. Як було зазначено, жінки у Солженіцина немає зовнішньої привабливості, і всі увага спрямована на внутрішній світ, спосіб життя, думок, дій. Відсутність краси дозволяє об'єктивно оцінити жіночий образ по загальнолюдським критериям.

Произведение «Матренин двір» написано повністю про жінку. Попри безліч які пов’язані з ним подій, Мотрона головне дійовою особою. Навколо неї розвивається сюжет оповідання. І це жінка похилого віку має багато з молодими дівчатами з роману «У колі першому». У неї зовнішності є, та й був у молодості, щось безглузде, дивне. Чужа у своїх, вона мала свій власний світ. Осуждаемая, незрозуміла у цьому, що ні така, й усе. «У насправді! — адже поросенок-то у кожному хаті! У неї не было…».

У Мотрони непроста трагічна доля. І, тим сильніше стає його образ, що більше розкриваються тяготи її життя: нещаслива молодість, неспокійна старість. І на водночас, у ній немає сверхвыраженной індивідуальності, та й потягу філософським міркуванням, як в Клари і Агні. Зате скільки доброту життєлюбства! Наприкінці твори автор говорить про своєї героїні слова, що характеризують її призначення: «І ми жили, а з нею і зрозуміли, що є вона той самий праведник, якого, по прислів'ю, годі село. Ні місто. Ні вся земля наша».

Есть у Солженіцина жіночі образи, хіба що протиставлені вірним дружинам ув’язнених, дівчатам з волі, з великим душею і добродушним труженице-старушке. Так, не схожі зважується на власну сестру Дабнара і Динера, красуні, які жили у спокійному добробуті загального благоговіння, дуже викликають симпатію автора: право їх зовнішньої оболонкою, загалом, дуже легко. Принаймні, їм далеко до «дивній» Клари з її одухотвореністю, багатством думок. Вони легковажні і приземленны, хоч і прекрасні внешне.

Такого роду жіночі образи прослизають у творах, підкреслюючи принадність високо духовних героїнь і свій внутрішню непривабливість. Їх часом більше, як, наприклад, сусідок і родичок Мотрони, лицемірних і розважливих. Але кількістю не підкреслена їх правота, а швидше — навпаки: усі вони непомітні тіні чи навіть кричуща натовп, яка забувається за більш моральним і глубоким.

Сам автор, пройшовши складний і різноманітніший життєвий шлях, побачивши багато різні люди, обгрунтував серці образ жінки — людини: тій, котру підтримає і зрозуміє; тій, котру маючи своє внутрішнє глибину, зрозуміє і твій внутрішній світ, сприйме тебе таким як ти есть.

Солженицын згадує «праведника» у своєму оповіданні «Матренин двір» і це невипадково. Це можна з якийсь боку стосується всіх позитивним героям. Адже їх вміли змиритися із чим би не пішли. І тоді водночас залишатися борцями — борцями про життя, за доброту і духовність, не забуваючи про людяності та моралі.