Над ніж змушує замислитися розповідь У. М. Шукшина Образа?

Над ніж змушує замислитися розповідь У. М. Шукшина «Образа » ?

Люди, що з нами відбувається? Треба людиною бути… У. Шукшин.

В оповіданні Василя Макаровича Шукшина «Образа «йдеться про звичайному життєвому разі, свідком чи учасником якого може стати кожен із нашій будь-яку хвилину: у сфері транспорту, у книгарні, у кожному установі. Це, до жалю, стало повсякденною реальністю. Йдеться… хамство, звичайному хамство.

Сашке Єрмолаєву нахамила продавщиця, її підтримала чергу. І весь цей у присутності крохотули-дочки, яка ще силу свій вік неспроможна зрозуміти, що сталося, але серцем відчуває, що це тітки і дядька «погані «, вони скривдили її тата. І Сашки соромно перед дочкою за них. Що робити йому? Може, промовчати, повернутися й піти? Як то кажуть, чолом стіну не зруйнувати, лише гулі собі наб'єш. А них словом не переконаєш. І грубиянку-продавщицу, і із черги, що підтримали її, особливо Плаща-Чукалова.

Но далеко не кожна людина зможе хоча б зовні спокійно перенести образу. Просто — не зможе. Тоді, то, можливо, простіше на грубість відповісти грубістю, відвести душі і відразу забути про все це? Як у народі, коли вистачає слів, допомагають висловлювання. Але знову ж не кожна людина може категорично до брутальності і хамства. За своєю суттю вона може цього.

Но є ще один аргумент — сила, якого і він вирішив звернутися Сашка Єрмолаєв. У цьому разі, це аргумент — молоток. І тільки щасливий випадок, лише втручання дружини запобігло катастрофу, інакше мало статися непоправне. У стані афекту, не розрахувавши сили, Сашка міг би вбити людини… І вельми найстрашніше. Як вона потім жити далі, знаючи, що позбавив життя хоча й поганого, але людини.

Убить когось — це вбити й більшість душі, себе. Це однозначно. Що це може бути важче й страшніше життя з їх постійним відчуттям свою вину, вічними докорами сумління? Про це страшно навіть уявити. То що ж бути? Сам автор це не дає однозначної відповіді, а ніби ніби між іншим каже: " …

Ведь ми розплодили хамів, самі… Ніхто нам їх у парашутах не закинув… ". Отже, він залишає дуже рішення на совісті кожного людей. Я особисто як і ситуації просто б розплакалася і могла забути події.

А тим часом беззаконня, сваволю чиновників і хамство все множаться. Ми серед озлоблених дітей, агресивно налаштованих, грубих людей. І грубість, на жаль, стає як б нормою поведінки й спілкування. Якщо тобі спокійно, доброзичливо відповіли, то ти сприймаєш це як норму, бо як рідкісне і приємне виняток.. І на цьому світі зла дедалі складніше жити кожному людей й оснащено всім разом.

Поневоле ставиш те ж, як і Василь Макарович Шукшин: «Люди, що на нас відбувається? «Так, що на нас відбувається? До чого ми йдемо? У цьому вся швидкому ритмі життя, напевно, обов’язково потрібно знайти хвилину, і згадати істину: «Треба людиною бути ». Бути людиною…

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.