Термінова допомога студентам
Дипломи, курсові, реферати, контрольні...

Мир героїв Островського

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Александр Миколайович Островський — чудовий драматург, створив довгі роки репертуар російських театрів. Народившись в Замосковречье, Островський добре знає побут і чесноти купецтва і досліджує різні характери цього кола у творчості. Його п'єси густо населені купцями і прикажчиками, їхніми дітьми і дружинами. Драматурга цікавлять дрібниці, починаючи з описи костюму й обстановки вдома, до… Читати ще >

Мир героїв Островського (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Мир героїв Островского

Александр Миколайович Островський — чудовий драматург, створив довгі роки репертуар російських театрів. Народившись в Замосковречье, Островський добре знає побут і чесноти купецтва і досліджує різні характери цього кола у творчості. Його п'єси густо населені купцями і прикажчиками, їхніми дітьми і дружинами. Драматурга цікавлять дрібниці, починаючи з описи костюму й обстановки вдома, до індивідуальності промови кожного персонажа.

Островский досліджує характери: купця Большова і прикажчика Подхалюзіна з п'єси «Свої люди — розрахуємося!», Паратова і Карандышева з «Безприданниці», Тихона і Дикого з «Грози». Усіх їх представити об'єднує жага наживи, бажання за будь-яку ціну домогтися добробуту і місцевої влади, і готові душу продати дияволові. Про навколишніх лісів і навіть найбільш близьких де вони турбуються, тому нема на цьому колу істинної кохання, і уподобань. Дочка зраджує Вольтова, посадженого в до боргової ями. Паратов, попри щиру і віддану любов Лариси, «одружується з грошах», продаючи свою свободу дорожче. Тихін утікає від тиранії матері, залишаючи беззахисну молоду дружину у тому царстві пітьми. Тут немає високих понять: шляхетності і честі, совісті й відданості. Але й добре розвинені почуття користолюбства і наживи, тому кращі Герої Островського прагнуть вирватися з мороку на світлий шлях, волю. Для Катерини, як здається дивним, це — вир, для Лариси — заміжжя.

Нежная, беззахисна Катерина, потрапивши у сім'ю Кабановых, почувається як і в’язниці. Згадуючи своїх та будинок, Катерина розуміє, що навік втратила відчуття волі народів і щастя, вийшовши заміж за Тихона, потрапивши у це середовище. Вона б бути птахом, летючою куди захоче: «Чому люди й не літають!.. Чому люди й не літають оскільки птахи? Знаєш, мені іноді здається, що я птах. Коли стоїш на горі, так тебе й тягне летіти. Ось так розбіглася, підняла руками і полетіла, — каже вона Варварі, сестрі Тихона, — яка була жвава! У вас зав’яло зовсім…» Сувора дійсність повертає героїню в світ кабановых і диких. Тут слід брехати, крадькома робити те, що завгодно, зовні дотримуючи правил пристойності. Варвара, зросла у домі, чудово засвоїла цю науку. Катерину ж неприйнятне таку поведінку. Покохавши Бориса, не хоче приховувати своїх почуттів.

У Катерини дуже своєрідний характер: вона богобоязненна і мятежна одночасно. У грозі вона застереження Бог і погода в усьому кається людям. Тихін шкодує Катерину, але боїться мати. Борис повністю залежить від Дикого, тому владний над своєю журналістською долею. Всіма відкинута, героїня бачить єдиний собі вихід — вир. Для неї не самогубство, а визволення з тяганини життя, безвиході.

Совершенно інша героїня п'єси «Безприданниця». Лариса освічена, культурна, мисляча дівчина. Її пригнічує убогість й приниженість становища. Лариса не сприймає світ, у якому вона живе. Вона будь-який ціною хоче потім із нього вирватися. Лариса розуміє, що мати хоче продати її дорожче. Покохавши в Паратове зовнішній блиск, Лариса вбачає нікчемності і дріб'язковості його натури. Втративши сподіватися щастя із Сергієм Сергійовичем, Лариса готова вийти заміж за будь-якого, хто поведе їх із вдома, схожого на ярмарок.

Карандышева не любить, навіть поважає, але сподівається нею. Але цього світі немає шляхетності. Лариса невдовзі це зрозуміла. «Я річ», — кажи вона Карандышеву. Зрозумівши це, Лариса хоче продати себе дорожче. Героїню долають внутрішні суперечності. Вона соромиться думки, хоче чистої і чесного життя, але з бачить шляхів туди. Хоче померти, немає і сил, тому постріл Карандышева Лариса приймає як благо, звільнення від гніту нерозв’язних проблем. Смерть героїні — це гідний її те що піти з життя.

«Гроза» і «Безприданниця» — кращі п'єси Островського, показали читачеві і глядачеві донині невідомий світ купецтва з його пристрастями і болем, печалями й радощами. Цей світ ступив на Майдані сцену російського театру, показавши всієї глибини і розмаїтість натур, неприборканих і багатих пристрастями, дріб'язкових і жорстоких, добрих і шляхетних, але слабких, які вміють захистити себе.

Женские образи, створені драматургом, зайняли своє достойне місце у «класичній російської литературе.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою