Живописность та строгість бунинской прози (не з розповідей «Пан із Сан-Франциско», «Сонячний удар»)

Живописность та строгість бунинской прози (не з розповідей «Пан із Сан-Франциско», «Сонячний удар»).

И. А. Буніна прийнято вважати продовжувачем чеховського реалізму. На його творчості характерний інтерес до звичайної життя, вміння розкрити трагізм людського існування, насиченість розповіді деталями.

Реализм Буніна відрізняється від чеховського граничною чуттєвістю, мальовничістю й те ж час строгістю. Як можна і Чехов, Бунін звертається концентрувалася на вічних тем. Він важлива природа, проте, на його думку, вищим суддею людини людська пам’ять. Саме пам’ять захищає бунинских героїв, від невблаганного часу, від смерті.

Для прози Буніна раннього періоду характерний ліричний стиль, мальовниче оспівування природи. Він глибоко відчував її красу, чудово знав побут і чесноти села, її звичаї, традиції та мову. Бунін — лірик.

Его книга «Під музей просто неба», написана 11 897 р., — ліричний щоденник пір року, від перших ознак весни до зимових пейзажів, крізь які проступає близький серцю образ Батьківщини.

Рассказы Буніна 1890-х рр., створені в традиціях реалістичної літератури ХІХ ст., відкривають світ сільського життя. З безжалісною правдивістю це оповідки про життя интеллигента-пролетария з його душевними заворушеннями, про жаху безглуздого животіння людей «без роду-племені» («Привал», «Учитель», «Вісті з батьківщини»).

В1900;х рр. ліричний стиль прози Буніна змінюється. Вона набуває, поруч із мальовничістю, більш строгай характер, наповнюється песимістичним настроєм у поглядах щодо перспектив народної життя.

Наибольшую популярність письменнику у період принесли його суворі реалістичні повісті і його розповіді, присвячені сільському побуті («Село», «Суходіл», «Веселі дні», «Иоанн-рыдалец»). У результаті близькості народу Бунін котра першою російської літературі по-справжньому зміг показати село і селянство. На відміну від інших письменників, в нього ніколи було комплексу відчуженості спілкування з народом, він розмовляв із селянами, і з рівними. Знаючи народ, він не ідеалізував його, воліючи показати гірку правду замість солодкої брехні.

На протязі своєї довге життя Бунін об'їздив багато країн, що допомогло йому придбати значний матеріал щодо його колійних ^нарисів («Храм сонця», «У Іудеї», «Тінь птахи») і оповідань («Брати» і «Пан із Сан-Франциско»).

Рассказ «Пан із Сан-Франциско» з’явився своєрідним відгуком на Першу світову війну, яку письменник зрівнює із початковими сторінками Біблії: «Земля була порожня і необлаштована» — визначає її як «безприкладну катастрофу».

Уже перша фраза Пана (котра має власного імені) про вибір маршруту для розважального круїзу змальовує стан усього світу, вона насичена глибоким змістом: «Карнавал він думав провести в Нице, у Монте Карло, набагато цей час надходить саме елітне суспільство — той самий, від якої залежать все блага цивілізації… де одні азартно піддаються автомобільним і вітрильним гонок, інші рулетці, треті з того що прийнято вважати фліртом, а четверті — стрільбі в голубів…». У цьому фразі зосереджено все: «філософія» Пана, «антигуманність» цивілізації, образ прекрасної, але жорстоко подавляемой природи.

С дивовижною мальовничістю здійснив Бунін символізацію мотивів і деталей. Корабель названо «Атлантидою» (назва — провісник загибелі), різні верстви пливуть: блискучі салони, обслуга, кочегари «пекельної» топки — модель неправового, роз'єднаного світу. Відчуття реальної катастрофи читають звичайному нібито описі.

Как в Буніна, царству зла протиставлене царство прекрасного. Письменник не забуває про людських почуттях: тяжіння дочки Пана східного вельможі суєтно, але чудово то ніжне, складне почуття, що пробудила у ній зустріч із принцом. Автором розвінчано мертве царство, яке заважає розквіту і пробудженню людської душі.

Особый характер у Буніна має й любовне почуття. Саме завдяки цьому «святому» почуттю письменник присвятив дуже багато оповідань. Така і тематика оповідання «Сонячний удар», написаного 1925 р. Тут показано побіжну, здавалося б, бурхливе почуття. Ми двох героїв — його й її, подорожуючих Волгою. Ясний, сонячного дня, дзеркальна гладь вод, близькість чарівної жінки забили на голову герою, подібно сонячному удару. Він полюбив «прекрасну незнайомку», так легковажно подчинившуюся раптового почуттю так і не сказавшую йому своє ім'я. «Сонячний удар» — символ реалістичності бунинского почуття.

И. А. Бунін — одна з найбільших представників російського критичного реалізму, тісно що з традиціями класичної літератури. Він уйшов у історію російської літератури, як співак Батьківщини, жебраків сіл, вмираючих дворянських садиб, великої російської природи й шляхетних і піднесених проявів душі человеческой.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.