Проблемы екології у сучасній літературі (за романом Ч. Айтматова «Плаха»)

Проблемы екології у сучасній літературі (за романом Ч. Айтматова «Плаха»)

Все менше оточуючої природи,.

Все більше довкілля!

Р. Рождественський.

Бедственное становище екологічної середовища давно є одним їх найактуальніших тим сучасних письменників. Ч. Айтматов у своєму відомому романі «Плаха» теж звертається до цієї проблеми. Цей роман — заклик одуматися, усвідомлення своєї відповідальність на, що безтурботно зруйновано людиною у природі. Примітно, що проблеми екології письменник розглядає у романі нерозривно з вадами руйнації людської особистості.

Роман починається з описи життя вовчою сім'ї, яка гармонійно живе своїх угіддях, доки з’являється людина, порушує спокій природи. Він безглуздо і грубо знищує усі своєму шляху. Стає ніяково, коли про варварську облаву на сайгаків. Приводом до прояви такий жорстокості послужило лише складне становище з планом мясосдачи. «Залучення в плановий оборот невскрытых резервів» перетворилася на страшну трагедію: «…степом, по білої сніжної пороші котилася суцільна чорна ріка дикого жаху». Це побиття сайгаків читач бачить очима вовчиці Акбары: «Страх досяг таких апокаліптичних розмірів, що вовчиці Акбаре, оглохшей від пострілів, здавалося, що все світ оглух і онімів, що скрізь запанував хаосу й саме сонце … теж метається і шукає порятунку та що й вертольоти раптом оніміли вже без гуркоту і свисту беззвучно кружляють над минаючої у безодню степом, подібно гігантським мовчазним шулікам…» У цьому бойні гинуть вовченята Акбары. Цим нещастя Акбары не скінчилися: ще п’ять вовченят гинуть під час пожежі, який спеціально влаштували люди, щоб легше було добувати дороге сировину: «Заради цього можна випатрати земну кулю, як гарбуз». Так кажуть люди й не підозрюючи, що природа на помститься раніше, ніж вони вважають. У природи на відміну людей є лише одна несправедливе дію: вона, бажаючи помститися людям за розор, не розбирає, винен чи немає перед ній. Але природа все-таки позбавлена безглуздою жорстокості. Вовчиця, залишившись одна з вини людини, все-таки прагне людям. Свою неистраченную материнську ніжність вона хоче перенести на людське дитинча. Це обернулася на трагедію, але цього разу й у людей. Але Акбара не винна у загибелі хлопчика. Це осіб у своєму жорстокому пориві страху та ненависті до незрозумілого поведінці вовчиці стріляє у ній, але промахується і вбиває свого сина.

Волчица Акбара наділена письменником моральної пам’яттю. Вона як уособлює собою нещастя, що сталося її рід, а й усвідомлює це нещастя як порушення морального закону. Поки людина не чіпав середу її проживання, вовчиця могла зустріти безпорадного людини віч-на-віч і відпустити його зі світом. У нав’язаних їй людиною жорстоких обставин змушена боротися з ним саме в смертельну сутичку. Але гине як Базарбай, що має кару, а й безневинний дитина. Особистою провини перед Акбарой у Бостона немає, але несе відповідальність за Ба-зарбая, свого морального антипода, і поза варварство Кандарова, погубившего Моюнкумы. Маю відзначити, автора чудово розуміє природу такий жорстокості людини у ставлення до навколишньому середовищі. Це — елементарна жадібність, боротьба за власний добробут, оправдываемое трохи майже державної необхідністю. І читач разом із Айтматовым розуміє, що, якщо бандитські дії відбуваються під прикриттям державних планів, отже, це явище загальне, а чи не приватне, і з нею треба боротися.

Я вважаю, що ми всі треба серйозно замислитися над тому, якою стане природа нашої Батьківщини в майбутньому. Хіба можна побажати наших нащадків життя на голій землі, без гаїв і солов'їних трелей?! Саме тому абсолютно згоден із автором «Плахи»: екологія і з'єднані однієї лінією жизни.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.