Предмет психології, неї покладено і методы

Московський інститут Медико-соціальної реабилитологии.

Реферат по психологии.

На тему:

«Предмет психології, неї покладено і методы».

Виконала студентка 1 курса.

Факультет: «Клінічна психология».

Минашкина А.Е.

Москва.

> Історичні передумови виникнення поняття «психика».

> Ставлення до душе.

> Предмет і об'єкти психології, основні форми психологічних явлений.

> Клінічна психологія як галузь психологічної науки.

> Основні методи дослідження, у психологии.

> Стислий зміст і выводы.

> Список використаної литературы.

Історичні передумови виникнення поняття «психика».

Кожна конкретна наука має свої особливості, які відрізняють його від інших дисциплін. Здавна явища, студійовані психологією, виділялися і отграничивались з інших проявів життя, як особливі явища. Їх особливий характер вбачався у належності їх внутрішнім світом людини, який відрізняється від зовнішньої дійсності, від цього, що людини оточує. Поступово всі ці явища групувалися під назвами «сприйняття», «пам'ять», «мислення», «воля», «емоції» та інші, в сукупності створюючи те, що іменується психікою, тобто. внутрішнім світом людини, його душевної життям. Вивчення і опис закономірностей цього внутрішньої злагоди чоловіки й належить до ведення психології як наукової дисциплины.

Поняття «психологія» має як, і житейський смысл.

Офіційне оформлення наукова психологія отримала порівняно недавно — в 1879 року, коли німецький психолог Вільгельм Вундт (Wundt) відкрив Лейпцигу першу лабораторію експериментальної з психології та став випускати спеціальний психологічний журнал. Доти, але це майже 2,5 тисячі років, психологічні знання розвивалися у межах філософських навчань про душе.

Своїм назвою психологія зобов’язана грецької міфології, саме міфу про кохання смертної земної жінки Психеи і Эрота, сина богині Афродіти. Психея знайшла безсмертя і став рівної богам, непохитно витримавши все випробування, яким піддала її розгнівана Афродіта. Для греків він був зразком істинної любові, вищої реалізацією людської душі. Тому Психей — смертний людина, обретший безсмертя, — стала символом душі, шукає свій идеал.

Проте життєві психологічні знання дуже приблизні, розпливчасті та значною мірою від наукових знань. У чому це отличие?

По-перше, життєві психологічні знання конкретні, прив’язані до конкретних ситуацій, людям, задачам.

По-друге, життєві психологічні знання носять інтуїтивний характер. Це пов’язано з способом їх отримання — випадковим досвідом та його суб'єктивним аналізом на несвідомому уровне.

По-третє, існують розбіжності у засобах передачі знань. Як правило, знання життєвої психології передаються з великими труднощами, а часто ця передача просто неможлива. Як Ю. Б. Гиппенрейтер, «вічна проблема „батьків та дітей“ полягає саме на тому, що що неспроможні і навіть хочуть набиратися досвіду отцов».

По-четверте, наукова психологія має великим, різноманітним і часом унікальним фактичним матеріалом, недоступним всього обсягу ні одному носію життєвої психологии.

Психологія виникла з кінця математично-природничої грамотності і філософії, тому до цього часу точно б не визначено, вважати чи психологію природною наукою чи гуманітарної. У цілому нині психологія належить до природних наук, хоча багато дослідників вважають, що психологія повинна займати особливу увагу у системі наук.

Їй відводиться особливу увагу ще й оскільки психіка, як властивість самої високоорганізованої матерії мозку, найскладніше, що наразі відомо людству. З іншого боку, в психології, на відміну з інших наук, хіба що зливаються об'єкт і суб'єкт пізнання. Ті ж психічні функції і здібності, які є нам для пізнання та освоєння зовнішнього світу, утворюються на пізнанні себе, свого «Я», й які самі вони стають предметом усвідомлення і осмислення. Слід зазначити, що, досліджуючи себе, людина як пізнає себе, а й змінює себе. Можна навіть сказати, що психологія — це наука абсолютно не лише познающая, а й конструирующая, що створює человека.

Слово «психологія» у перекладі давньогрецького буквально означає «наука про душу» (psyche-«душа», «logos — «поняття», «вивчення»). У науковому вживанні термін «психологія» виник 16 столітті. Спочатку він ставився до особливої науці, які займалися вивченням про душевних, чи психічних, явищ, тобто. таких, і кожна людина легко виявляє у свідомості внаслідок самоспостереження. Пізніше, в 17−19 ст. область, яка вивчалася психологією, розширюється й включає у собі як усвідомлювані, а й неусвідомлювані явища. Проте з’ясування специфіки явищ, які вивчає психологія, вельми складно, які розуміння великою мірою залежить від світогляду исследователя.

Ставлення до душе.

Душа (психея, психіка) — складне інформаційно-енергетичне єдність свідомого і несвідомого в человеке.

Думка про незалежність душі від тіла, і її нематеріальний походження виникла давнини. Наші предки припускали, що у тілі людини укладено інше невидиме істота («тінь»), зайняте розшифровуванням того, що вступає у органи почуттів. Цю «тінь», чи «душу», наділяли здатністю виходити за грати і постійно жити власним життям уві сні, а також по смерті человека.

Попередні цивілізації придумали собі богів і богинь, які втручаються у життя людей, примушуючи їх закохуватися, сердитися або бути сміливими. Душею наділявся і світ довкола себе — анімізм (від латів. Anima — «душа»). О 6-й столітті до н.е. грецькі філософи вже усвідомлювали, всі ці уявлення засновані на міфах. Проте, вони були впевнені, що у кожній людині є щось, що дозволяє йому думати, волноваться.

Поняття «анімізм» позначає не якусь наукову чи релігійну доктрину, а сприймається як певний історичний тип мировоззрения.

Предмет і об'єкти психології, основні форми психічних явлений.

Психіка людини — суб'єктивне відбиток об'єктивного світу, що є властивістю високоорганізованої матерії (мозга).

Психіка виявляється в зовнішньому поведінці й практичної діяльності людей, тому поведінку і діяльність людини виступають основних об'єктів психологии.

Предметом психології вивчення закономірностей розвитку психіки, тобто. психічного явления.

Психічні явища зазвичай розуміються як факти нашого внутрішнього (суб'єктивного) досвіду. Їх легко знайти в себе, треба лише звернути погляд «всередину себя».

Суб'єктивні психічні явища, як прояви цілісної особистості, є чимось самостійним і ізольованим. Однак у психології з методологічних міркувань й у зручності вивчення їх прийнято підрозділяти втричі основних группы:

V Психічні процеси — відчуття, сприйняття, пам’ять, мислення, уяву, емоції, і др.;

V Психічні стану — активність, бадьорість, пасивність, втома, тривожність, і др.;

V Психічні властивості особистості - характер, темперамент, здатності Німеччини та др.

Так, афект може й як психічний процес, оскільки там виражена динаміка почуттів, як і психічний стан, оскільки він характеризує психіку в момент, як вияв психічних властивостей особистості - гарячковість, гневливости. Взаємозв'язок психічних явищ знайома кожній людині, оскільки вона повсякденно зустрічається розумно, почуттями, характером та інші психічними особливостями його оточення. Кожен може віддавати усвідомлювали й про своїх особистих психологічних якостях — увазі, пам’яті, здібностях чи речи.

|Психика |.

Схема взаємодії психічних процесів, станів і властивостей особистості человека.

Клінічна психологія як галузь психологічної науки.

У сучасному вітчизняної медицині та психології термины.

«клінічна психологія» і «медична психологія» найчастіше використовують і розуміються як синоніми, хоча у ряді країн світу, та й у нашій країні, серед фахівців існує розмежування цих понятий.

Клінічна психологія — галузь психології, сформовану з кінця з медициною, вона використовує знання психологічних закономірностей у медичній практиці: у діагностиці, лікуванні й профілактиці заболеваний.

З цього випливає, що клінічна психологія вивчає все психологічні проблеми хворих людей різними етапах їхнього життя та хвороби, а ширшому розумінні - вивчає весь динамізм благотворних чи згубних впливів багатоманітно змінюваний особистості чоловіки й міжособистісних відносин з його здоров’я та болезнь.

У Росії її питання медичної психології стали вивчатися і розроблятися практично паралельно улаштуванням перших психологічних лабораторій. Всього за 7 років тому після основания.

В.Вундтом лабораторії в Лейпцизькому університеті В. М. Бехтеревым в 1886 р. Аналогічна лабораторія створюється в Казані з урахуванням клініки для душевнохворих. Наприкінці 1893 р. В. М. Бехтерев був обраний профессором.

Військово-медичній академії і переїхав до Петербурга, де організував лабораторію експериментальної психології при клініці душевних і нервових хвороб. Невдовзі подібні лабораторії організуються в.

Юр'єву (Тарту, 1894), Москві (1895), Харкові (1897) та інших городах.

России.

У самій Москві психологічна лабораторія організована відомим психіатром С. С. Корсаковым. Спеціальний курс психології для студентівмедиків і ще протягом року до відкриття лабораторії доручив читати своєму асистента А. А. Токарскому, надалі завідувачу лабораторией.

Загальна клінічна психологія розробляє проблеми основних закономірностей психології хвору людину (критерії нормальною і зміненої хворобою психіки), проблеми психології лікаря (медичного працівника, психолога чи спеціаліста із роботи) і психології самого лікувально-оздоровчого процесу. З іншого боку, у спільній клінічної психології розробляється вчення про взаємини психічного і соматичного у людині (психосоматичні і соматопсихические взаємовідносини), медичні аспекти вчення про індивідуальності (темперамент, характер, особистість) і етапах її постнатального онтогенезу (вікова клінічна психологія), і навіть розглядаються найбільш загальні психологічні проблеми психогигиены, психопрофилактики та медичної деонтологии.

Основні методи дослідження, у психологии.

Рішення своїх завдань психологія здійснює з використання певних прийомів, способів, котрі виступають як методи психологічного дослідження. Методи психологічних досліджень також виявляють залежність від основних теоретичних принципів, що у основі предмета психології, і конкретні завдань, що вона решает.

Як і природні науки, психологія має двома основними методами отримання психологічних фактів: методом наблюдения.

(описовий метод) і методом эксперимента.

Кожен з цих методів має низку модифікацій, які уточнюють, але з змінюють їх сущность.

Описові методи відводять досліднику роль спостерігача, ніколи не втручається у бачимо явище і тільки описує його максимально об'єктивно. Спостереження — це систематичне, цілеспрямоване відстеження проявів психіки людини у певних условиях.

Завданнями спостереження то, можливо вивчення психологічних особливостей як окремої особистості, а й цілого коллектива.

Експеримент є найефективнішим способом виявлення причинно-наслідкової залежності між изучаемыми переменными.

Експеримент відрізняється спостерігати активним втручанням дослідника на ситуацію. Під перемінної розуміється будь-яка реальність, яка може змінюватися в експериментальної ситуації. Отже, експеримент уже психології у тому, що свідомо створюються та видозмінюються умови, у яких діє випробовуваний, ставляться їх певні завдання, й те, як воно вирішується, судять про які виникають за цьому психічних явлениях.

Крім корінних методів дослідження, в психології застосовують також низку додаткових методів. До них належать методів тестів, моделювання, метод аналізу продуктів діяльності і беседа.

(опрос).

Стислий зміст і выводы.

Психологія — щодо молода наука, але її історичні передумови йдуть у сиву давнину. За підсумками стихійних роздумів про «смерть, снах і веденнях в первісному суспільстві склалося природне, анімістичне уявлення про душу. Вчення про душу надалі науково розробляли у межах філософії практично до 1879 р., когда.

В.Вундт, узагальнивши новітні наукові досягнення свого часу (передусім, в фізіології), «створив» нову, наукову психологию.

Предметом психології вивчення суто об'єктивних психічних явищ, які проходять всередині суб'єкта. Саме у цьому полягає складність об'єктивного вивчення внутрішньої злагоди людини, й у з цим виникла критика методу інтроспекції (самоспостереження), запропонованого В. Вундтом як основне інструмента його изучения.

Психологія є дуже розгалуженої галуззю знаний.

Сучасна клінічна (медична) психологія, будучи одній з галузей психології, як така є також надзвичайно розгалуженої прикладної областю психології їхньому стику з медициною. У його складі - вона має безліч і самостійних розділів: нейропсихологию, патопсихологию, психосоматику і др.

Почала наукової клінічної психології прийнято вважати 1896 р., коли Л. Уитмиром США було відкрито першу психологічна клініка, та був став видаватися спеціальний науковий журнал. У Росії її питання медичної психології розвиваються практично паралельно улаштуванням психологічних лабораторій; перша лабораторія створюється в 1886 р. В. М. Бехтеревым у психіатричній клініці Казанського университета.

Список використаної литературы:

. Клінічна психологія; Сидоров П.І., Парняков А. В., підручник. — 2- е вид., дополн. — М.:ГЭОТАР-МЕД 2002.

. Жити, щоб вижити й заробити вижити, щоб жити: Навчальний посібник. Москва:

Мега Нет. Т. С. Алферова, Г. В. Котлярова, В. Б. Гаптов.

. Загальна психологія. — СПб.:Питер, 2001. Маклаков А.Г.

. Введення ЄІАС у загальну психологію. Курс лекцій. — М.:"Черо".

Гиппенрейтер Ю.Б.

[pic] ———————————- Психічні процессы Психические состояния Психические властивості личности.