Культура спілкування

Сьогодні, осмислюючи критично пройдений шлях, ми можемо не бачити, якої шкоди моралі завдав культу особи, скільки бід накоїла корупція, продажність, злочинні справи окремих руководителей.

Не враховуючи цього, говорити про моральність та культури — отже відійти від реальному житті, впадати у абстрактні міркування, вигадувати абстрактні схемы.

Безумовно, мораль — складне громадське явище, яке виконує важливу функцію регулювання відносин також поведінки людей. Тут можна виділити два аспекти чи дві структурні частини: моральне створення умов та моральну практику (моральні взаємини спікера та моральна діяльність людей).

Моральне свідомістьсукупність і принципів, пропонованих суспільством щодо поведінки його членів. Сюди ставляться моральний ідеал, моральні відчуття провини та якості людей. Власне моральні поняття -добро і зло, совість, відповідальність, борг, честь гідність, сенс усього життя і щастя — узагальнюють у собі різні боки відносини людини до оточуючої дійсності і решти людям.

Моральні норми, принципи і ідеали, моральні властивості і забезпечення якості людей реалізуються у вчинках, поведінці й відносинах, що становить практичне підгрунтя моралі. Тільки практичної роботи і в конкретних відносинах може проявити людина свою моральну сутність, такі моральні якості, як гуманність, працьовитість, чесність (чи нечесність), справедливість (чи несправедливість), альтруїзм (чи эгоизм).

Моральне свідомість та моральна практика перебувають у діалектичній взаємозв'язку: вони взаимообусловливают і доповнюють одне одного, хоча й тотожні за змістом і не органічно взаимопереплетены.

Моральна оцінка застосовна всім сферам діяльності окремого людини, цілого колективу, суспільства, держави. Але «лише з добре доглянутої грунті культури виростає новий культурний пласт».

Нормативне зміст моралі становлять так звані прості норми і правил поведінки, які теж регулюють спілкування людей, проте мають більш конкретний, локальний характер. До них належать і елементарні правила вежливости.

Моральні вимоги не містять конкретних рекомендацій на всі випадки життя, вони призначені на формування внутрішнього, духовного світу людини. Правила етикету дуже конкретні і передано понад регулювання зовнішніх форм спілкування, вони дають тактичні рекомендації поведінки у заздалегідь обумовлених умовах і ситуациях.

На відміну від моральності, де мотив і вибір становлять основу дії, правила етикету не потребує особливих роздумів, його потрібно просто знати і выполнять.

Загальновизнано, що етикетсвоєрідно встановлений порядок поведінки, обхождения.

З різноманітного спадщини минулого доцільно виділити ті раціональне зерно, перлини, що зберігають свою цінність і нині. Етикет, який до нас з історії, включав у собі елементи, цілком прийнятні для сучасності і більше, обов’язкові щодо дотримання й у обществе.

У культурі відносин між людьми слід, передусім, назвати: обов’язковість, ввічливість, тактовність, скромність, точність, совестливость.

Обов’язковість — це точність виконання дорученого, єдність слова дела.

Ввічливість, доброзичливість, тактовність необхідні й у розмові, й у особистих, і службових відносинах. Це виховання відчуття заходи, щоб нашими словами чи діями не скривдити человека.

Тактовність вимагає всебічного обліку всі обставини. Вона включає у собі вміння не помітити яку — або помилку. Бувають обставини, коли зазначити неї - отже поставити людини у незручне положение.

Нав’язливість, настирливість, навіть якщо їх викликала найкращими Спонуканнями, наприклад, надати послугу, допомогти, викликають негативну реакцію. Відчуття заходи, дозволяють проявити повагу гідності іншого чоловіки й водночас знайти власну гідність, — ось у чому виражається тактичность.

Скромність — невід'ємна риса культури взаємовідносин. Ця риса склалася умінні людини бути собою, не грати який — або невластивої йому роли.

Скромність означає наївність поведінки, відсутність надуманості, позерства. Разом про те вони повинні бути джерелом скутості в поведении.

Скромність міцно пов’язана з простотою, яка зовсім на пов’язані з відмовою від які у суспільстві норм этикета.

Найважливішим вимогою культури взаємовідносин, є точність. А. С. Макаренко говорив: «Точність у житті - це моральна норма, це велика річ у боротьбі наше багатство». Такий сенс точності особливо знаходять у ділових, службових відносинах, у громадському життя, в якому людина своєї неточністю може підвести колектив, зірвати виконання важливого завдання, порушити ритм работы.

Точність означає передусім вміння цінувати свого слова, не кидати його за вітер. Якщо людина завжди виконує те, що обіцяє, якщо він входить у той час, призначеного або про якому існує домовленість, отже, нього можна покластися. Дотримуючись вимогам точності, людина зазвичай підтягнутий, зібрано, і виявляється у його рухах, манері тримати себе, у всій її облике.

Особливого значення набуває совісність, що виступає найважливішої регулятивної силою у відносинах людей. Пронизуючи конкретні норми культури взаємовідносин, правила етикету роблять їх демократичними, тому що припускають справжнє повагу гідності особистості, надають їм розумність і целесообразность.

У основі хорошого виховання, на думку мудрих, лежить увагу до людей, ж без нього не можна нічого досягти. Особливо співзвучний нам їх заклик «цінувати час», оскільки той, хто вміє його розумно розподілити багато успевает.

Дуже повчальна мудрість древнього «золотого правила» моральності: «Коли Б решти оскільки тобі хотілося б, що вони ставилися до тебе».

Не втратили свого людського смислу і деякі настанови у конкретних формам поведінки. Вони можна й в наші дні, в наших умовах. Наприклад, такі как:

«Насамперед позбудься від звички говорити про і надумай займати своїх співрозмовників власними заворушеннями або будь-якими личными справами, де вони цікаві тобі, решті слухати про неї утомливо і сумно… Якого б ти сам був би думки про своє достоїнствах, не виставляй їх напоказ у суспільстві, не слідуй приміру тих хвалькуватих людей, які намагаються повернуть розмова у такий спосіб, щоб випала возможность висловити. Якщо це справжні гідності, люди про неї неминуче пізнають і без тебе й тобі це набагато вигідніше. Ніколи не доводь свою думку що й жартома, навіть тоді як душі ти переконаний у своїй правоті і знаєш напевно, що й не може, — висловив його скромно й, оскільки це єдиний спосіб переконати: Якщо ж не вдасться це, спробуй по-простому переключитися в іншу цю тему і весело скажи: «Навряд зможемо переконати одне одного, а те й не потрібно, тому давайте краще казати про ніж — нибудь іншому». Бувають істини, які, за свідченням психологів, засвоюються переважно в зріло похилому віці й гірше піддаються сприйняттю молодих. Один із них говорить: «Подяка є скромність сильних, невдячність — марнославство ничтожных».

Засвоєння всіх таких мудрих порад і у собі культури поведінки — складного процесу, вимагає роботи розуму волі, систематичної самотренировки і самодисципліни. Але працю цей винагороджується добрими стосунками навколишніх лісів і відчуттям власної достоинства.

Вихована людина завжди яка й спокійно почувається в будь-якому суспільстві, знаходить правильний тон звернення до людей, природно, вільно тримається й у офіційної, й у неофіційної обстановці, не відчуває різних комплексів власної меншовартості, і відповідно сам насолоджується всю повноту позитивного людського общения.

Немає нічого простіше, ніж поводитися, як прийнято, не доставляючи клопоту оточуючим, і почуваючись вільним. І нічого важче, ніж оволодіння даної свободою, інакше кажучи, хороших манер, у тому, хто не усвідомив значення цих манер у повсякденній жизни.

Література. 1. Л. Г. Феофилов «Чи вмієте себе вести?».