Начало ери ЄС ЕОМ

Начало ери ЄС ЭВМ

Наталия Дубова В 1968 року у Мінську почалася робота над першої машиною сімейства ЕС Мы дісталися важливого кордону історії радянської комп’ютерної галузі. Мабуть, цю історію можна розділити на дві епохи — доі від початку випуску ЄС ЕОМ. Занадто значної ролі зіграло поява цих машин розвитку вітчизняної обчислювальної техніки. І по-різному йшло це такий розвиток доі після 1968 року. Є думка, що рішення відтворенні в ЕС-архитектурe машин IBM стало початком занепаду радянського комп’ютеробудування, поворотом від творчого пошуку до бездумному копіювання. Знайомлячись ближче із подіями тих років і розмовляючи зі своїми очевидцями і безпосередніми учасниками, розумієш, що цю картину не можна малювати чорно-білими фарбами. Початок масового виробництва універсальних машин третього покоління, створення сутнісно нової галузі промисловості можна розцінювати лише позитивно. Інше питання, як це відбувалося Могло чи здійснюватися інакше, як це вплинуло на долі різних наукових шкіл у Союзі, що з обчислювальної технікою.

К кінцю 60-х нашій країні випускалися ЕОМ загального призначення (близько 20 типів), а також спеціалізовані машини переважно для оборонного відомства. Машин було багато, гарних і різних (який саме різних) й кожна вимагала спеціальних зусиль з розробці власного програмного забезпечення. Та й цього «багато» ставало недостатньо — й інженери, і науковці, і господарники, і, нарешті, почали усвідомлювати роль обчислювальних машин і нагальну потребу в їхньої розробки. Уряд планувало істотно розширити виробництво ЕОМ країни. І тоді постало питання — яких ЕОМ?

К доти і по нас докотилася інформацію про новий етап у розробці обчислювальних машин, розпочатому компанією IBM. Выпускавшаяся з 1964 року серія S/360 започаткувала третьому поколінню ЕОМ. Ці машини виглядали не окремо взяті системи, а сімейство программно-совместимых комп’ютерів, різняться продуктивністю, але загальних за архітектурою. Власне, саме у ці роки виникло поняття комп’ютерної архітектури, яке символізувало весь комплекс апаратних і програмних засобів ЕОМ. У машин одного сімейства можуть бути різні технічні параметри і функціональні можливості пристроїв, але завжди загальні системи команд, організація взаємозв'язків між модулями і матобеспечением.

IBM виявилася новатором у тому, які машини мають провадитися, а й у тому, як треба виробляти. Вперше обчислювальна система перетворилася на продукт масового випуску, пред’являючи значно вищі вимоги до технологіям виробничих процесів. Наприкінці 60-х нашій країні зіштовхнулися саме з проблемою — як вийти з створення окремих унікальних примірників до індустрії обчислювальних машин, кількість яких покриє потреба у ЕОМ не одиничних наукових інститутів, а десятків тисяч промислових підприємств та інші організації. Наприкінці 1967 року в рівні приймають рішення з приводу створення Науково-дослідного центру електронної обчислювальної техніки (НИЦЭВТ), що був стати на чолі розробки сімейства універсальних обчислювальних машин (єдиної серії ЕОМ — ЄС ЕОМ). Як прототипу «РЯДа» (таке початкові назви ЄС) було обрано серія IBM S/360. І на 1968 року у Мінську, де розташовувалося найбільш сучасне і технологічне виробництво універсальних ЕОМ, почалася робота над першої машиною сімейства.

Решение про відтворенні американської серії викликав неабияке серйозних заперечень. Аван-проект сімейства спочатку запропонували зробити ИТМиВТ, проте колектив Лебедєва тим часом переймався завершенням БЭСМ-6, та й ідея копіювання західних машин не зацікавила вченого. Сергію Олексійовичу вважав недоцільним відтворення архітектури, що вже починала застарівати. Лебедевский інститут, котрий спочатку планувалося зробити складовою частиною НИЦЭВТ, стане брати участь у цьому процесі голосування та продовжив свою лінію — розробку суперпроизводительных ЕОМ.

Против копіювання систем IBM виступав Глушков, серйозні зауваження до через це висловлював Брук. Активними противниками копіювання були Рамеев і Михайло Кирилович Сулим, тоді заступник міністра радіопромисловості і з ініціаторів розширення виробництва ЕОМ у країні й створення НИЦЭВТ. У Рамеева в Пензі був свій «Ряд» — в напівпровідникових «Уралах», хоч не досить повно, але таки були вже реалізовані ідеї сімейства сумісних машин, готували до розробці новий «Урал» на інтегральних схемах. Башир Искандарович пропонував створювати єдину серію з урахуванням власних розробок на кооперування з західноєвропейськими фірмами. Рамеев і Сулим 1968 року налагодили тісний контакт з британського компанією ICL, що також мала свій варіант сімейства сумісних машин і з бажанням йшла про співробітництво, сподіваючись використовувати наш великий ринок та багатий інтелектуальний потенціал на боротьбі проти монополізму IBM.

И все-таки остаточний вибір упав на архітектуру серії S/360. Робота над машинами ЄС з цьому прототипові вже йшла на повну котушку і недоцільно було різко змінювати напрям. Але, мабуть, однією з головних аргументів на користь американських машин була багатющу бібліотеку програм, що було використовувати в тому разі, якщо машини ідентичною архітектури. З індустрією програмного забезпечення ми завжди був складно. Так, були талановиті, навіть геніальні програмісти, але машини, зазвичай, поставлялися «голі» («Мінськ», а згодом БЭСМ-6 становили рідкісний виняток), і тих, хто використовував їх, доводилося самостійно розробляти математику. Звідси поява численних асоціацій користувачів, що намагалися скооперуватися і змогли домогтися хоч якийсь уніфікації програмних систем.

Так що оснащення безлічі організацій машинами, у яких відразу буде потужна бібліотека прикладних програм, видавалося вельми привабливою перспективою. Як-от це повинно бути з випуском ЄС.

С рішення про виробництві ЄС ЕОМ почалася популяризація нашій країні світових комп’ютерних стандартів. 1968 рік поклав початок новому промисловому виробництву, що дозволило зробити обчислювальну техніку робочим інструментом багатьох, а чи не обраних. З іншого боку, орієнтація на відтворення західної архітектури привела зрештою до втрати кількох власних наукових шкіл. З 70-х припинився випуск «Минсков» і пензенських «Уралів». Хоча слід розуміти, що орієнтація на системи IBM не означала бездумного копіювання. Це просто неможливо, оскільки, попри деяке потепління стосунків із Заходом, легальні шляху отримати автомобіль і програмне забезпечення повністю відсутні. Розробка моделей «Низки» йшла з урахуванням які були публікацій з принципам архітектури та операційними системами IBM. Тож усі машини ЄС за певною мірою вважати оригінальними розробками й вони, ніби між іншим, запатентованы.

Конечно, ідеальний варіант було б реалізація архітектурних принципів IBM в співробітництво з самої компанією, і сімейства майже п’ятилітньої давності, а найсучасніших моделей. Ще краще, якби той процес супроводжувався всебічної підтримкою власних розробок. Але на в держави просто бракувало коштів, і вади радянської економіки, відсутність конкуренції, принципова несприйнятливість до науково-технічному прогресу, можливо, найяскравіше проявилися у розвитку нашого комп’ютеробудування. Відставання із Заходу було неминуче й зумовлено зовсім не від рішенням копіювати машини IBM. Технологічна база виробництва елементів, у яких будувалися ЕОМ, стала з загрозливою швидкістю відставати від світового рівня. Поки машини робилися на лампах, інтелекту розробників було чимало, щоб створювати самі передові ЕОМ. Та що складнішим ставала елементна база, що більше у ній вимагалося вкладати коштів, важче було підтримувати необхідний рівень.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.