Великі секрети

Большие секреты

Наталия Дубова К 1976 року перший широкомасштабний мережевий проект у СРСР став реальностью.

В 1950 року Ісаак Семенович Брук, основоположник радянської школи малих управляючих ЕОМ, збирає молоду команду випускників переважно московських вузів до створення своєї першої цифровий обчислювальної машини — М-1. Фактичним лідером цієї розробки був хіба що який закінчив МЭИ Микола Якович Матюхін. Чверть століття Матюхін — маститий учений, доктор наук, лідер надсекретного напрями у області розробки ЕОМ. Під його керівництвом до НДІ автоматичної апаратури створюються спеціалізовані ЕОМ і обчислювальні комплекси для радянської системи ППО. У 1976 року завершилася робота над обчислювальними комплексами з урахуванням ЕС-подобной спеціалізованої наземної ЕОМ 5Э76.

В НИИАА групу працівників лабораторії Брука, зокрема Матюхін, перейшов у 1957 року. Тоді тут щойно розпочинали будувати радянську систему протиповітряної оборони. Першу машину Матюхіна для ППО «Тятива» виявилася це й першої радянської ЕОМ на напівпровідниках, і першою у Радянському Союзі машиною з микропрограммным управлінням. Одним із перших у СРСР Матюхін реалізував цієї машині поділ пам’яті даних, і пам’яті програм (зберігання програм, у постійної пам’яті) — важливі підвищення надійності ЕОМ свойства.

«Тетиву» випускали звісно, з виробництва, початок якому поклала ЕОМ М-3, розроблена до лабораторій Брука ж під керівництвом Матюхіна. Між роботами Миколи Яковича і мінської школою обчислювальної техніки можна провести ще одне паралель. У Мінську робилися небезуспішні спроби створення свого роду «бизнес-машин», ЕОМ для планування виробництва й управління економічними процесами. А Матюхін ще 1954 року висловив ряд глибоких ідей про застосування ЕОМ в плануванні економіки та производства.

Но усе наукове кар'єра Матюхіна після перших розробок під керівництвом Брука виявилася що з суто військовим застосуванням обчислювальної техніки. Він стало головним конструктором кілька великих проектів ЕОМ для систем ППО. У 1969 року почалася робота над глобальної АСУ оборонного призначення. Цю систему мала охопити мережею центрів комутації повідомлень (ЦКС) територію всієї країни, від Балтійського моря до моря. До 1976 року це фактично перший ми широкомасштабний мережевий проект став реальністю. Головні завдання, які було у ньому вирішити, — це стійка зв’язок між осередками та їх безвідмовна цілодобова робота у автоматичному режимі. У Матюхіна вже був успішний досвід створення отказоустойчивых кластерів з цих двох машин — такі обчислювальні комплекси з урахуванням «Тятиви» у середині 70-х продовжували працювати на об'єктах ППО.

В ЦКС мережі систем ППО заробили двухмашинные комплекси з модернізованих ЕОМ 5Э76. При будь-яких збої відбувалося автоматичне переключення з машини на машину, й у принципі відпадала б необхідність щодо участі людини, хоча у комплексі та було передбачено робочі місця операторів. Машина 5Э76 була цікава тим, що у цій спеціалізованої ЕОМ реалізували архітектура універсальних машин ЄС. Через війну процес розробки найскладнішого програмного забезпечення для систем ППО значно спростився. Щоправда, важче стало будувати апаратні компоненти, позаяк у машині спеціального призначення пред’являють особливі вимоги до конструкції, елементної базі тощо. буд.

Коллектив Матюхіна був готовий до розв’язання це завдання. З 1964 року Микола Якович серйозно займався такий проблемою, як автоматизація проектування коштів обчислювальної техніки. Перша країни книжка в САПР ЕОМ — що вийшла 1968 року монографія «Застосування ЦВМ для проектування цифрових пристроїв» — видавалася під керівництвом Матюхіна і містила найважливіші принципи побудови таких систем, які потім вдалося порозмовляти з успіхом застосувати практично. Матюхін був автором мови моделювання МОДИС і першою радянської системи моделювання ЕОМ.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.