Беста-88

«Беста-88»

Наталья Дубова.

В 1988 року на ЗІЛі було випущено першу партію робочих станцій «Беста».

В у Радянському Союзі робили суперкомп’ютери і мини-ЭВМ, процвітали у числі універсальних машин Єдиної Серії, у середині 80-х розпочали виробництво персональних комп’ютерів. Про все це останнім часом частенько згадують у різних комп’ютерних виданнях. І зірвалася розшукати мені паперових і мережевих комп’ютерних ЗМІ першу радянської Unix-станции. Така ж розробка була, і геть успішна. У 1988 року на створеному спільними зусиллями Академії наук СРСР і ЗІЛа новому виробництві було випущено перша партія робочих станцій «Беста-88».

Начало цієї історії було покладено наприкінці 70-х, коли групу співробітників Московського університету у рамках госпдоговірних робіт на ЗІЛі стала активно займатися завданнями машинної графіки. Вдавалися тоді заводу система прочностного розрахунку методом кінцевих елементів не надавала ніяких коштів візуалізації як результатів, і навіть вихідних даних. Доводилося вводити десятки тисяч цифр, неминучими породжувало помилки. Тому першим завданням, яку взялися программисты-математики, була розробка графічного визуализатора. Ефект для впровадження нової системи було настільки вражаючим, що головні розробники охоче продовжили роботи. Володимир Борисович Бетелин, член-кореспондент РАН і директори академічного НДІ системних досліджень, очолив розробку «Бесты» із боку Академії, згадує, саме цей перший успіх послужив поштовхом тому процесу, що у остаточному підсумку привів до створення робочих станций.

Решение проблем візуалізації вихідних даних, і результатів моделювання поступово перейшов у роботи з САПР. Поворотний для країни 1985 рік виявився вирішальним й у спільної прикладної діяльності ЗІЛа, МДУ і Академії наук. У 1985;го після візиту на цей завод хіба що обраного Генеральним секретарем цк кпрс Горбачова прийнято рішення створити з урахуванням ЗІЛа зразкове підприємство з системам автоматизації проектування. Не варто літа на напруженому режимі пророблялися різні варіанти реалізації цієї ідеї. Для задоволення потреб заводи на САПР потрібні були 400 робочих місць типу VAX-70 (графічний дисплей з дозволом один млн. пікселів і швидкодією 1 млн. операцій на секунду). Коли, виходячи з цих вимог, прорахували варіант реалізації машинами ЄС і РМ, виявилося, що потрібні будуть кошти, вдвічі перевищують основні фонди ЗІЛа.

Середина 80-х — час появи світі перших графічних робочих станцій. Техніко-економічне обгрунтування проекту для ЗІЛа з урахуванням подібних машин показало, що таке рішення буде оптимальним. Навіть за умови створення спеціального заводу для складання власних робочих станцій такий проект обійдеться набагато дешевше, ніж використання існуючої вітчизняної обчислювальної техніки. Бетелин розповідає, що цієї ідеї на життя став можливим завдяки активну підтримку академіка Велихова, що у ті рік було віце-президентом АН СРСР, очолював Академії Відділення інформатики, обчислювальної техніки і автоматизації і курирував роботи з ЗІЛі.

Со боку ЗІЛа із розробкою та виробництвом робочих станцій керував Олександр Ілліч Ставицкий. Навесні 1988 року станція, названа «Беста», була продемонстровано загальні збори Академії наук. Перші десять машин збиралися полуручным способом. Роботизация нового виробництва, автоматизація тестування систем — усе було у майбутньому.

Задумывая виробництво «Бесты», її творці керувалися ідеєю використати в заводі високоякісне імпортне устаткування, кращі західні виробничі технологій і кращі доступні західному ринку ліцензійні компоненти. А кінцевою метою — випуск сучасних робочих станцій із гарним показником цена/производительность і високий рівень напрацювання відмовитися. Була поставлена (і досягнуто) майже фантастична на той час планка — 10 тис. годин безперебійної роботи.

По словами Велихова, ця зустріч стала реальністю наступного, 1989 року, коли на території ЗІЛа під суворим особистим контролем директора заводу Сайкина для виробництва станцій було побудовано спеціальний будинок, впроваджені роботи і повний цикл тестування. За словами Велихова, що вийшов внаслідок компактний завод цілком відповідав світових стандартів і не поступався виробництву Apple, наприклад. А Бетелин не без гумору згадує, організація кожного елемента нового виробництва являла собою мини-эпопею, цілком наукову проблему, гідну академічних умів: «Коли стабільно пішов процес, це сприймалося нами як неймовірна перемога».

Долго обдумывался вибір ОС для «Бесты». Зупинилися на Unix, причому знову пішли нетипового на ті часи шляху легального перенесення ліцензійної версії від AT&T. Правильність вибору підтвердилася кілька років, коли перша графічна робоча станція радянського виробництва проходила апробацію німецькому відділенні корпорації Control Data. «Беста» успішно функціонувала у мережі Ethernet, і CDC офіційно підтвердила, що радянська розробка є стандартної Unix-станцией. «Беста» будувалася в цілком сучасному тим років процесорі Motorola 68 020. Як магістральної шини було взято VME, яка досі залишається індустріальним стандартом. Покладання стандартні технології дозволяла розгортати на «Бесте» різноманітні програмні системи, накопичені у світі Unix.

Создание «Бесты» не зводилося лише у розробці певної екзотичної апаратури чи програмного забезпечення. Це була комплексна проблема побудови робочої станції, де можна розгорнути САПР і далі вбудувати систему у процес проектування на конкретному підприємстві. Хоча, звісно, застосовувалася «Беста» не лише з ЗІЛі. Усього міні-завод випустив кілька тисяч робочих станцій. По власному досвіду знаю, що це був дійсно гарна машина. Ще недавно «Беста», наприклад, працював у видавництві «Відкриті системы».

Поиски західного партнера в 1990;1991 роках пов’язані з надіями творців «Бесты» зробити свою дитину масштабнішим. Але економічні зміни початку 90-х, породили серйозні проблеми для ЗІЛа, і «відкриття нашого ринку західних виробників RISC-компьютеров поставили під перспективи подальшого розвитку виробництва «Бесты». З 386-ми персоналками «Беста» завдяки більш потужної шині ще могла конкурувати, але змагання з що з’явилися на російському ринку сучасних комп’ютерів НР і Sun тоді не уявлялося реальним. Тож було ухвалено рішення переорієнтувати виробництво більш вузькі ніші зароджуваного комп’ютерного ринку.

Разработка робочої станції сприяла появі сильної команди, у якому крім программистов-математиков поступово влилися инженеры-практики з МІФІ. Оволодівши сучасні технології проектування, вони навчилися робити якісну серійну продукцію. Нагромаджений досвід знадобився надалі, коли створений для «Бесты» підприємство перейшло на випуск спеціалізованих систем з урахуванням шини VME. Ця діяльність триває і з сьогодні.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.