Домашня навчальна робота учня

ДОМАШНЯ НАВЧАЛЬНА РОБОТА УЧАЩИХСЯ.

1. Сутність домашньої навчальної роботи учнів та в оволодінні знаннями. Спеціальні дослідження свідчать, що проблему підвищення ефективності навчання може бути успішно вирішена лише за умови, якщо високу якість визначених занять буде підкріплюватися в добре організованій домашньої роботою учнів. Водночас у періодичної преси з’являються публікації, у яких розповідають про нібито передовому досвіді окремих вчителів, здійснюють навчання без домашніх завдань, і стоїть питання їхнє скасування, оскільки вони, на думку, не приносять ніякої користі і лише перевантажують школярів. Ці пропозиції найчастіше грунтуються на педагогічної некомпетентності. Річ у тім, що і зазначалось, пізнання іде із широкого кола, а, по спіралі й закручено що кожен подальше звернення до вивчення однієї й тієї ж матеріалу відкриває ньому нові межі й сенсові відтінки, що, природно, свідчить про необхідність організації домашньої навчальної роботи. Далі, під час уроків, як би вони проводилися, має місце концентроване запам’ятовування, і переводяться лише оперативну, короткочасну пам’ять. Щоб перевести в пам’ять довгострокову, учням потрібно здійснити їх наступне повторення, тобто рассредоточенное засвоєння, що також вимагає організації виробництва їхньої домашньої навчальної роботи. Так само важливе значення має вона також і виховання учнів, оскільки сприяє формування в них старанності, самостійності, служить засобом розумної та змістовної організації позашкільного часу. Вказуючи вимушені домашньої навчальної роботи, Н. К. Крупская писала: Уроки додому яких багато важать. Правильно організовані, вони надають до самостійної роботі, виховують почуття відповідальності, допомагають опановувати знання, навичками. Отже, домашня навчальна робота школярів є дуже важливою складовою процесу навчання дітей і виступає одній з істотних форм осередку. У чому полягає її сутність? Домашня навчальна робота учнів полягає у самостійному виконанні завдань вчителя з повторення і більше глибокому засвоєнню досліджуваного матеріалу та її застосуванню практично, розвитку творчі здібності і обдарувань й удосконаленню навчальних умінь і навиків. Відповідно до цього визначення, домашня робота з оволодінню досліджуваним матеріалом характеризується двома основними ознаками — наявністю навчального завдання, даваемого учителем, й стати самостійною роботою учнів з його выполнению.

Домашние завдання щодо своїм змістом беруть у себя:

а) засвоєння досліджуваного матеріалу по учебнику.

б) виконання усних вправ (вигадування прикладів на студійовані правила з мови, визначення ознак подільності чисел з математики, заучування хронологічної таблиці з історії та т.д.).

в) виконання письмових вправ із мов, математиці, фізики та інших предметам.

г) виконання творчих робіт з литературе.

д) підготовку доповідей по досліджуваному матеріалу в старших классах.

е) проведення спостережень по біології, географії, физике.

ж) виконання практичних і лабораторних робіт з фізиці, хімії і биологии.

з) виготовлення таблиць, діаграм, схем по досліджуваному матеріалу і т.д.

Поруч із загальними всім учнів нерідко даються індивідуальні домашні завдання. Вони подолання прогалин знання учнів по окремим тем, до посилення тренувальних вправ з вироблення практичних умінь і навиків. З іншого боку, даються завдання підвищеної труднощі, щоб добре успішних школярів із метою розвитку з їх творчих здібностей і схильностей. Істотне значення має тут правильна дозування обсягу й ступеня складності домашніх завдань, застережна перевантаження учнів. Зокрема, у 1-му класі виконання на повинен займати більше однієї години, у 2-му — 1,5 години, в 3−4-му класах — 2 годин, в 5−6- м класах — 2,5часов, в 7−8-м класах — 3 годин, в 9−11-м класах — 3,5 часов.

2. Основні недоліки домашньої навчальної роботи школярів. Шкільна практика показує, в домашній навчальної роботі учнів є істотними недоліками. По-перше, багато учні для підготовки домашніх завдань зі підручника збиваються на полумеханическое читання досліджуваного матеріалу, не вміють розчленовувати його за окремі смислові частини й не здійснюють самоконтроль за засвоєнням знань. По-друге, недочетом домашньої праці багатьох учнів є невміння організувати своє час, відсутність твердо встановленого режиму, що з виконанням домашніх завдань. Це спричиняє поспішності у роботі і поверхневому засвоєнню досліджуваного матеріалу. По-третє, виконання письмових завдань багатьма школярами здійснюється без попереднього засвоєння теоретичного матеріалу, у якому засновані ці завдання. У результаті учні як допускають суттєві недоліки та системні помилки в виконуваних завданнях навчити, але й осмислюють тієї зв’язку, яка між теоретичним матеріалом, та практичними вправами. Негативно позначається перевантаження учнів домашніми завданнями. Окремі вчителя, прагнучи, щоб учні більше працювали з їхньої предмета, дають занадто об'ємні чи надмірно ускладнені завдання. Однак перевантаження нерідко обумовлюється як більший обсяг домашнє завдання, а й слабкої підготовкою учнів на уроці для її виконання. Зазначені недоліки дозволяють дійти невтішного висновку про необхідність підвищення якості визначених занять, раціоналізації обсягу домашньої праці учнів і більше пильної уваги вчителів до навчання їх техніці домашнього вчення. Які ж виникли проблеми у зв’язку стають перед школою? Перша у тому, щоб і вчителя, і студенти добре осмислили систему тих правив і вимог, що висуваються до домашньої навчальної роботі. Друга належить до впровадженню цих правив у практику виконання домашніх завдань школярами. Зупинимося на висвітленні цих проблем.

3. Правила домашньої навчальної роботи школярів. Якість і «культуру навчального праці школярів з виконання домашніх завдань містять у собі дотримання і виконання низки правив і вимог, спираються на психолого-педагогічних закономірності навчально-пізнавальної діяльності з оволодіння досліджуваним матеріалом. Розглянемо найважливіші з цих правил: Перше: Учням треба зазначити, що осмислення і засвоєння знань повинен носити розосереджений характер. Це означає, що з всебічного осмислення і міцного засвоєння програмного матеріалу слід вдумливо вчити уроки за «присід », а звертатися до вивченню кілька разів на протягом певного часу. Тільки за такої умови у пам’яті залишається «глибоко уторований слід », а знання зберігаються на довгий час. Психолог М. Н. Шардаков наводив порівняльні дані про ефективність концентрованого і рассредоточенного запам’ятовування, отриманих в процесі експериментальної досягнення в 2, 4 і 6-му классах.

Для запам’ятовування давався Уривок із вірші, проте, одна група хлопців заучувала його концентровано, друга ж таки працювала над віршем протягом трьох днів. Результати праці були перевірені через 20 днів: кожен з учнів мав прочитати напам’ять вивчений вірш. Якщо школяр відчував складне становище, йому нагадували перші слова вірші. Виявилося, що більше нагадувань доводилося робити тим учням, які застосовували прийом концентрованого заучування. Ті ж хлопчаки, які користувалися способом розподіленого у часі запам’ятовування, потребували підказкою набагато рідше. Друге: Домашні завдання необхідно вьполнять в день їх отримання. Суть у цьому, що засвоєний на уроці матеріал інтенсивно забувається у перших 10−12 годин після сприйняття. Це психологічними дослідами. Німецький психолог Герман Эббингауз (1850−1909) давав які навчаються завдання завчити 13 позбавлених сенсу слів і вимагав в подальшому повторювати їхніх. При контрольних перевірках виявилося, що за годину випробовувані могли відтворити близько 44% цих слів, а ще через 2,5 — 8 години — лише 28%. Це психологічне явище має пояснення в фізіології. І.Павлов та її учні довели, що утворені нові нервові зв’язку слабкі і легко гальмуються. Гальмування найсильніше проявляється відразу після освіти тимчасової зв’язку. Отже, і забування відбувається найінтенсивніше відразу після сприйняття досліджуваного матеріалу. Саме тому, щоб запобігти забування знань, засвоєних на уроці, необхідно провести роботу з їх закріплення щодня їх сприйняття. Саме тому й слід виконувати домашні завдання день їх отримання. Наприклад, якщо урок історії чи геометрії в 7-му класі був у понеділок, а наступний — у п’ятницю, то, природно, вчити матеріал треба над четвер, а понеділок. Однак це, виключає необхідності повторення і відтворення усвоенного матеріалу і напередодні чергових занять. Дане положення було нами перевірено. Одне з сьомих класів повторював уроки минуле й іноземної мови день сприйняття (понеділок), а інший — напередодні наступного уроку із цих предметів (четвер). Тексти ідентичні. Кількість повторень й умови підготовки — однакові. Отримані під час цьому результати показали, що навчальний матеріал, закріплений щодня її сприйняття, зберігається у пам’яті більш тривалий час, хоча наступному уроці відтворюється в меншому обсязі. Те, що повторюється напередодні уроку, наступного дня відтворюється більшому обсязі, створює ілюзію кращої успішності, але зберігається у пам’яті гірше. Тому більшість роботи з засвоєнню і закріплення у пам’яті досліджуваного матеріалу повинні проводити за його сприйняття з наступним повторенням напередодні чергового уроку. Третє: Приступаючи до підготовки домашніх завдань, обов’язково треба створити психологічне налаштування з їхньої акуратне виконання і міцне засвоєння досліджуваного матеріалу. Як це? Потрібно детально продумати ту мета, яку треба досягти і під час домашнє завдання. Одна річ, коли потребуєш його виконати і швидше піти гуляти, й те — коли поставити мета якнайкраще виконати завдання, не виявляти квапливості і прагне до глибокому осмисленню і засвоєнню матеріалу. Цей настрій (установка) спонукає учня до старанною роботі, прояву розумових і вольових зусиль, що, природно, значно підвищує якість домашнього вчення. Аби зробити цей настрій (установку) дійовішим, визначену і детально продуману мета корисно обговорити кілька разів вголос, щоб він міцніше зміцнилася у свідомості та перетворилася на подумки «програму дій ». Надалі, коли установка закріпиться, потреба у такому вимові відпадає. Четверте: Якщо домашнє завдання включає у собі засвоєння матеріалу підручником і виконання різних вправ, його підготовку потрібно розпочинати з роботи над підручником. Порядок роботи з підручником наступний: спочатку спробуємо пригадати те, що залишилося серед пам’яті від уроку. Потім вдумливо прочитати параграф підручника, виділяючи у ньому найважливіші становища, правила, висновки, прагнучи їх глибокому осмисленню і засвоєнню. Після цього необхідно застосувати прийоми відтворення і самоконтролю: переказ матеріалу вголос чи подумки, складання плану прочитаного, запитання підручника і т.д. Якщо у процесі самоконтролю виникають труднощі, потрібен ще раз попрацювати з підручником і бажання домогтися вільного і сповненого відтворення досліджуваного матеріалу. Зазначена методика належить переважно до молодшим та середнім класам. У старших класах значно видозмінюється: поруч із підручником учні часто використовують додаткові джерела знань (тексти малярських творів, науково-популярну літературу, історичні документи тощо.). Та загалом загальна система домашньої праці і тут зберігає свої риси, про які йшлося. Не менше значення має тут в старших класах й застосування їх прийомів самоконтролю. Понад те, при значне збільшення обсягу домашніх завдань їх роль міцному засвоєнні знань стає выше.

Вказуючи велику роль активного відтворення знань і самоконтролю у процесі засвоєння досліджуваного матеріалу, К. Д. Ушинский підкреслював, що у цьому випадку досягається вища ступінь зосередженості уваги на осмисленні і засвоєнні знань, і тому скоріше і міцніше запам’ятовуються. Але як тим учням (що, на жаль, зустрічаються), які (то силу слабкої пам’яті, то причини недостатнього увагу заняттях) перед вивченням матеріалу будинку в стані нічого «згадати «речей, що пояснювалося учителем на уроці? У такому разі слід рекомендувати, щоб за повторному першому читанні (первинному сприйнятті матеріалу) вона спробувала виділити й осмислити основні питання теми, а відтворення (переказ вголос чи подумки, запитання підручника тощо.) починали після повторного читання підручника. Свою специфіку має робота з засвоєнню і відтворення значного за обсягом і порівняно важкого навчального матеріалу. Такий матеріал доцільно розчленовувати на смислові частини й кожну частина повторювати і відтворювати окремо у певну одиницю часу, відділяючи засвоєння частині від інший короткочасним відпочинком тривалістю 5−10 хвилин. Велике значення в міцному і глибокому засвоєнні знань має розпорядження про запам’ятовування, всебічне осмислення та тривалого збереження у пам’яті досліджуваного матеріалу. Якщо школяр вдається до навчальної працювати з такий психологічної установкою, не лише виявляє завзяття й наполегливість в оволодінні знаннями, а й підбирає відповідні прийоми вчення, прагнучи самостійно долати труднощі, старанніше виконувати вправи. Психологічні дослідження свідчать, що збереження знань у пам’яті залежить також від своїх змісту. Швидше забуваються формулювання, ухвали і описовий матеріал. Більше тривало зберігаються знання, засновані на розумінні закономірностей і причинно-наслідкових зв’язків. Звідси зовсім на слід, що з засвоєнні досліджуваного матеріалу потрібно звертати основну увагу на запам’ятовування правив і висновків. Навпаки, дослідження Н. А. Менчинской свідчать, що необхідно спрямовувати учнів на глибоке і всебічне обмізковування внутрішню логіку знань, на засвоєння про причини і взаємозалежностей, які характеризують ту чи іншу явище про те, щоб висновки та узагальнення заучувалися не механічно, а виступали у свідомості школярів як логічний наслідок аналізу досліджуваного матеріалу. П’яте: Приступаючи до виконання практичних завдань, слід уважно переглянути ті вправи, виконані по досліджуваної темі на уроці, і продумати, які теоретичні становища використовувались у процесі їх виконання. Цей прийом допомагає учням встановлювати зв’язок домашньої роботи з тренировочными вправами у п’ятому класі та посприяє самостійного виконання письмових заданий.

Істотною специфікою характеризується домашня робота учнів по написання творів, викладів, переказів та інших творчих завдань. Ця робота виявляється ефективнішою, якщо вона розосереджується у часу й розчленовується на цілий ряд етапів. У першому етапі учень вдумливо прочитує і осмислює необхідний матеріал підручником і додаткової літературі. У процесі цієї вони виконуються виписки найважливіших місць досліджуваних джерел, які можна процитовані під час написання, приміром, твори, і навіть фіксуються власні думки, які з ходу читання. Другий етап роботи зазвичай присвячується складання плану твори. На етапі здійснюється безпосереднє написання творчої праці. На заключному, четвертому етапі проводиться доопрацювання твору й його остаточне оформлення. Уся цю роботу зазвичай займає півтори-дві тижня. 12 хвилин на відпочинок і психологічного переключення інший вигляд діяльності. Встановлено, що після сприйняття, і засвоєння досліджуваного матеріалу процес його закріплення у свідомості триває і по тому, як навчальна робота припиняється. Це «приховане затвердіння «знань надається протягом 10−20 хвилин, як і зумовлює необхідність вищезазначеного перерви. Сьоме: Під час перерв між підготовкою домашніх завдань зі окремим предметів не можна наражатися сильним зовнішніх впливів, зокрема дивитися телепередачі, розпочинати дискусії т.д. Саме тоді найкраще здійснювати спокійну прогулянку на свіжому повітрі, виконувати легку фізичну роботу. У цьому цікаві дані, отримані нами внаслідок проведеного експерименту. Чотирьом групам учнів 7-го класу давалося завдання на засвоєння матеріалу із фізики із застосуванням прийомів відтворення досліджуваних знань. Перша група учнів читала підручник відразу ж відтворювала матеріал. Учні другої групи після читання підручника робили перерва у 10 хвилин і тоді час дивилися невеличкий диафильм. Третю групу після роботи з підручником робила 10-хвилинну прогулянку. Четверта група влаштувала перерву на 20 хвилин і тоді час виконувала нескладну фізичну роботу. Зауважимо, що відтворення досліджуваного матеріалу здійснювалося після однократного вдумливого читання підручника. Найкращі результати засвоєння був у двох останніх групах, котрі після роботи з підручником не піддавалися сильним психічним впливам і робили спокійну прогулянку чи займалися легкої фізичної роботою. Це фізіологічними закономірностями і зокрема, законом нервової індукції (від латів. inductio — порушення). Суть його у тому, що наступне за сприйняттям досліджуваного матеріалу сильне роздратування викликає у мозку поява нового вогнища порушення, що призводить затормаживанию хіба що сформованих нервових зв’язків. Восьме: Конче важливо, щоб домашні завдання виконувалися щодня одне і те час і постійному місці. Це за всієї здавалося б його простоті має важливе значення для успіху домашньої праці. Воно сприяє швидкому зосередженню увагу виконанні навчальних завдань, привчає до та упорядкованості процесу навчання. А ще правило, зокрема, звертали увагу свого часу американський педагог Г. М. Уипл. Не вважайте, цього правила занадто дріб'язковим. Коли ви утворюється звичка доречно роботи, вам буде досить було лише сісти за ваш стіл, щоб відразу ж відчути бажання взятися у справі. Дев’яте: Після підготовки домашніх завдань зі уроків, хто був сьогодні, необхідно зробити 20 — 30-хвилинний перерву і повторити матеріал до занять на завтрашнє із застосуванням прийомів самоконтролю, здійснюючи, таким чином, рассредоточенное засвоєння знань. І, нарешті, десяте правило. Дотримання його сприяє більш міцному засвоєнню (пам'ятанню) досліджуваного матеріалу. Дуже корисно, щоб учні безпосередньо перед сном приділяли 8—10 хвилин швидкому перегляду (повторення) вивченого матеріалу за підручниками і піддаючи себе ніяким додатковим раздражениям, в спокійному стані лягали спати. Це створює умови задля її подальшого перебігу уві сні внутримолекулярных процесів в нейронах (нервових клітинах) мозку, що з глибшим засвоєнням досліджуваного матеріалу. Такими є найбільш суттєві правила розумового праці, які треба знати учням і якою вони мають дотримуватися у процесі домашньої навчальної работы.

4. Формування у учнів умінь і навиків домашньої навчальної роботи. Велике розмаїття та складність правил домашнього вчення зумовлюють необхідність виконання спеціальної роботи з формування в учнів відповідних умінь і навиків. Школярам слід допомогти опанувати уміннями, працювати з підручником, правильно підходитимемо виконання письмових і практичних завдань, користуватися прийомами активного відтворення досліджуваного матеріалу і самоконтролю, виробляти раціональний режим роботи і та т.д. Спробуємо розкрити методику цієї роботи з основі досвідченоекспериментальних даних, отриманих нами. Як відомо, з організацією пізнавальної діяльності важливе значення має формування в учнів відповідних потреб і мотивів, які б їх навчальну роботу. У разі важливо, щоб школярі відчули потреба у оволодінні знаннями й зацікавилися можливістю практичному засвоєнню правил раціональної організації розумової праці. Зважаючи на це, ми звернули серйозну увагу до визначення цілей майбутньої роботи. У класах було проведено спільні зборів учнів і батьків, і для ними поставили завдання: протягом навчальної чверті домогтися, щоб кожен учень навчився дотримуватися правил розумової праці у процесі домашньої праці і основі поліпшило свою успішність. Це завдання наділялася в яскраву форму. Багато класах вона проводилася під гаслом: «Навчатися на совість », «За глибокі знання «та інших. У одному з класів хлопці намітили провести «Операцію Д.З. «(домашнє завдання). Значне місце у виховній роботі зайняло проведення змістовних роз’яснювальних розмов із учнями батьками на теми: «Про боргу і обов’язки школярів у навчанні «, «Загальні правила виконання домашніх завдань », «Про значення режиму дня для успішного вчення », «Прийоми відтворення досліджуваного матеріалу як умова його засвоєння «тощо. Щоб роз’яснювальна робота була різноманітною та цікавою, перед учнями батьками виступали вчителя, класні керівники, директора шкіл у їх заступники. На тему про поліпшенні домашньої праці оформлялися стенди, випускалися бюллетени-молнии цю проблему неодноразово обговорювалася на класних учнівських зборах. Багато уваги приділялося виховній роботі з активом. Ми вважали, що, колись всього активісти повинні включитися у роботу з оволодінню культурою розумової праці підвищення якості домашньої навчальної роботи про те, щоб створити можна буде у самому учнівському колективі для реалізації поставлених завдань. Фундаментальна обізнаність із активом передбачала групові і індивідуальні розмови. Особливого значення мали зустрічі директорів шкіл з активістами. Вони допомагали найкращим учням глибше усвідомити свої завдання у підвищенні успішності. Підкреслимо, що ефект роботи з активістами залежить від неї системи та конкретності. Не можна відразу висувати їх багато завдань — це може внести деяку невпевненість. Набагато краще виносити до обговорення конкретні запитання: про роль активу у зміцненні дисципліни під час уроків; що потрібно було робити активістам для впровадження правил режиму дня; подолання підказок і списування домашніх завдань тощо. — і безпомилково визначати, як активісти мають їх вирішувати. Корисно також щотижня провести з активістами «летючки «з підбиття підсумків його роботи, виявлення недоліків, та аналізу успіхів. Як кажуть, роз’яснювальна робота були лише різноманітної за змістом, а й відрізнялася широкої масштабністю в протягом багато часу. Вона збагачувала учнів званнями, впливала з їхньої свідомість і почуття. Не можна, проте, переоцінювати її значення у формуванні навичок домашнього вчення, і навіть її впливу вольову сферу учнів. Тут потрібен інший методика. Вироблення навичок і зміцнення волі хлопців вимагають застосування вправ і тривалого контролю над їх роботою. У психолого-педагогічних дослідженнях показано, що засвоєння умінь і навиків має власну певну структуру: з одного боку, це засвоєння здійснюється шляхом практичних дій зі образу, з другого — потрібен постійний самоконтроль учнів над своєю роботою, порівняння своїх дій зі зразками. Щоб сформувати у школярів ці вміння в навички та привчити дотримуватися правил розумового праці, потрібно домагатися таку організацію роботи, яка спонукала та їхні завжди діяти належним чином. У цьому плані дуже важливо було показати учням (дати зразок), як готувати домашні завдання й домагатися б у вченні із метою з учнями поводились практичні заняття з виконання домашніх завдань зі різним предметів. Відбувалися вони під керівництвом вчителів. Спочатку школярам нагадували правила розумової праці, та був їм пропонувалося виконати домашнє завдання з повним дотриманням цих правил. Щоб спонукати хлопців до активнішої і сумлінної роботі, після виконання завдання проводили швидку перевірку знань і перегляд письмових вправ. Разом про те учням вказувалося, що вони не забули використовувати прийоми рассредоточенного у часі запам’ятовування і додатково попрацювали вдома над засвоєнням досліджуваного матеріалу. Практичні заняття проводилися переважно в математиці, росіянину та білоруському мовам, вивчення які зазвичай викликає певні труднощі в них були. Школярі залишалися ними за бажання. На наступного дня все бачили, що «добровольці «впевнено відповідають уроці й отримують хороші оцінки. Тому чергові практичні заняття, як правило, проходили за повної складі класу. У рішенні поставленого завдання великій ролі грає правильно налагоджений педагогічний контроль. У школах і він чимало робиться у здійсненні контролю над навчальною роботою учнів. Але підходять до нього зовсім правильно. Контроль здійснюється переважно по тим, як учні засвоїли поставлене матеріал. Що й казати ж до самої процесу засвоєння і закріплення знань у системі домашньої роботи, він фактично на більшості шкіл залишається поза контролем. Виходить, що контролю піддається не сама навчальна робота (що якраз має бути головна мета контролю), а лише його результати. Ось такий контроль який завжди спонукає учнів до кращого підготовці домашніх завдань, а нерідко викликає в них негативні емоційні переживання. У самому справі, найчастіше школярі не вміють вчитися або в них вистачає вольових докладає зусиль до міцного опанування змісту освіти. Вони потребують серйозною і дієвою допомоги з боку вчителя, у його тактовному контролі. А оскільки такої допомоги немає, то, при перевірці знань окремі учні, природно, отримують «двійки ». Тим більше що один досвідчений педагог писав: «Хороший вчитель той, хто має важко давалися двійку і легко п’ятірку ». Однак у цьому випадку центр педагогічних зусиль школи може бути перенесений для підвищення якості уроків, на вдосконалення домашньої роботи учнів контроль над її ходом. Цим шляхом ми бачимо направили вчителів. Звернули серйозну увагу для контролювання за самим процесом домашньої праці про те, щоб дієво підвищити підвищення якості. Вчителі і класні керівники відвідували хлопців вдома і перевіряли, як вони дотримуються режим праці та відпочинку, як готують домашні завдання. До цієї роботи були підключені активісти, і навіть батьки. Нерідко вчителя виявляли серйозні недоліки: в багатьох хлопців був постійного робочого місця, багато не застосовували прийомів самоконтролю за засвоєнням навчального матеріалу і т.д. Посилення уваги й контролю над самим процесом засвоєння знань давало можливість покращувати індивідуальну допомогу слабоуспевающим учням, формувати вони вміння самостійної праці та на них дієве вплив. Але кожна робота потребує періодичному підбитті підсумків. Колективи класів звітували про виконання поставленого завдання перед директором школи, на батьківських зборах, на спеціально організованих зустрічі з представниками промислових підприємств тощо. Це сприяло формуванню суспільної думки дало можливість і учням, і вчителям аналізувати і виявляти наявні недоліки, бачити результати зробленого. У результаті такий цілеспрямованою і тривалої роботи ми змогли закріпити в них були вміння і навички виконання домашніх завдань і бажання домогтися значного підйому успішності. Проблема залишалася головною метою та в наступної навчально-виховної роботі, проте, вона вимагала таку концентрацію педагогічних зусиль. Сформовані у учнів вміння і навички домашньої навчальної роботи підтримувалися та вдосконалювалися з допомогою епізодичних виховних заходів (розмов, зборів, контролю та т.д.), котрі виступали у ролі підкріплюють педагогічних коштів. Не можна представляти розглянуту роботу у вигляді якогось рецепта чи шаблону, придатного для застосування у кожному класі. Вона показує лише принципові підходи до визначенню її вмісту у організаційних форм, дозволяють домагатися б у формуванні у учнів умінь і навиків домашнього вчення. До жалю, як і системи у проведенні даної досягнення в багатьох школах не бывает.

1. Сутність домашньої навчальної роботи учнів та в оволодінні знаниями.

2. Основні недоліки домашньої навчальної роботи школьников.

3. Правила домашньої навчальної роботи школьников.

4. Формування у учнів умінь і навиків домашньої навчальної работы.

Список використовуваної литературы.

І.Ф. Харламов «Педагогіка», Мінськ, 1998 г.

П.І. Пидкасистый «Педагогіка», Навчальний посібник, Москва, 1998 г.