Психологические особливості дітей, що у школу

Психологические особливості дітей, що у школу

Лазаренко Про. І., Ястребова А. У.

Решению питань дітей до шкільного навчання присвячені численні праці психологів і методистів: О.Н. Леонтьєва, Л. И. Божович, Д. Б. Эльконина, М. М. Поддъякова, А. М. Пышкало, А. В. Запорожця, Л. А. Венгера, та інших. Важливе значення в цих роботах надається вивченню вихідного рівня підготовленості дітей до школі, який істотно впливає на успішність усієї подальшої навчання. Як зазначають наведені вище автори, шестирічний дитина уже знає і може багато. У шестирічного дитини на достатній мірі сформована пізнавальна активность.

Возраст шести — семирічного віку є сензитивным як до розвитку пізнавальних процесів, а й розвивати мову і мовної діяльність у цілому. Саме на цей період розвитку в дітей з’являється чуття до мовним явищам, своєрідні загальні лінгвістичні здібності. Розвиток промови іде у двох основних напрямах: по-перше, інтенсивно набирається словниковий запас і засвоюється морфологічна система мови, яким розмовляють оточуючі; по-друге, мова забезпечує перебудову пізнавальних процесів (уваги, сприйняття, пам’яті, уяви, і навіть мислення). У цьому зростання словника, розвиток грамматического ладу мови і пізнавальних процесів безпосередньо залежить та умовами життя і традиції виховання. Індивідуальні варіації тут дуже великі, як і раніше, що з дитини у віці відзначається достатнє розвиток всіх коштів мови для оволодіння аналізом і синтезом звукового складу слова, потрібні спеціальні занятия.

Хотя в дітей віком у віці з’являється можливість довільно регулювати своє поведінка, мимовільне увагу переважає. Дітям важко зосередитися на одноманітною мало привабливим них діяльності. Шестирічні діти, безумовно, здатні утримувати увагу до інтелектуальних завданнях, але за цьому їхні увагу швидко истощается.

Шестилетний дитина практично може свідомо управляти своєю поведінкою, підкоряти свої дії очікуванням його оточення, домагатися досягнення прийнятої мети, долати труднощі, але водночас він легко відволікається від своїх намірів будь-яку, привабливе йому обстоятельство.

Развитие волі шестирічного дитини визначено формуванням в нього мотивів поведінки. Саме поява головних напрямках і другорядних мотивів організує свідоме вольове поведінку дитини, що він ставить собі завдання не піддаватися отвлека-ющему впливу спонукань, що з менш значимими мотивами. У розвитку волі шестирічного дитини можна назвати три взаємозалежні боку: це, по-перше, розвиток цілеспрямованості, по-друге, встановлення відносин між метою діянь П. Лазаренка та їх мотивів і він, посилення регулюючої ролі речи.

Выполнение цілеспрямованих дій перебуває в шестирічного дитини на залежність від багатьох обставин: від труднощі завдання й тривалості його виконання, від успіху чи невдачі і під час завдання, від заходи участі дорослого в організації меті. Дуже велика завдання діє подавляюще на психіку дитини, він пасує перед обсягом роботи і швидко здає своїми панівними позиціями. Розчленування завдання на цілий ряд послідовних етапів, нагадування про засоби досягнення цієї мети у процесі виконання завдання як допомагають дитині організувати свої дії, а й підвищують загальну цілеспрямованість дій, формують вміння виконувати їх самостійно й більше последовательно.

Итак, найважливішим результатом психічного розвитку на період дошкільного дитинства до шести років — є можливість здійснювати систематичне навчання у школі. Про це свідчать, як це було показано вище, рівень сформулированности вони пізнавальних здібностей, мовного розвитку, уваги, пам’яті, уяви, мотивации.

Вместе про те шестирічний дитина потребує цілеспрямоване навчанні із формування низки якостей, необхідні повноцінного здійснення навчальної діяльності. У цьому особливе значення надається формуванню довільній діяльність у цілому і довільності поведінки у частности.

Таким чином, якщо ми хочемо підготувати дитину до повноцінної навчальної роботи і сформувати творчу особистість, той зміст навчання із необхідністю має бути орієнтоване формування в дітей віком довільності. У цьому природно враховувати, що для становлення довільності має бути пов’язане з здобуттям дітьми внутрішньої волі народів і власної индивидуальности.

При розробки змісту занять ставили метою формування довільності в ролі основний дидактичній завдання. А спиралися на становище К. С. Виготського у тому, що головна роль соціальної зумовленості волі відводиться мовному спілкуванню дитину з дорослим. Воля в генетичному плані проявляється як стадія оволодіння власними процесами поведінки. К. С. Виготський підкреслював, що «всяка функція в культурний розвиток дитини з’являється двічі, в двох планах, спочатку — соціальному, потім — психологічному, спочатку як категорія интерпсихическая, потім всередині дитини, як категорія интрапсихическая. Це належить однаково до произвольному увазі, до логічного пам’яті, до образному поняттю, до розвитку волі «.

Исходя з наведених позицій нами було розроблено зміст курсу занять (Програма «Формування соціально-психологічних передумов до навчання дітей 6 — 7 років »), у процесі яких має бути сформована культура мовлення (дикція, подих, голос, інтонація — лінгвістична частина заняття) і навички творчого креативного мислення (II-ая частина заняття). У процесі занять вирішувалася основне завдання формування довільності поведінки й діяльність у цілому. Причому, акцентувала, особливо у II-ой частини заняття робився формування речемыслительной діяльності, тобто. розвиток виробництва і вдосконалення розгорнутого, зв’язкового навчального висловлювання (типу докази, міркування), у цілому сприяло розвитку рефлексії дітей.

Эта програма розроблено у відповідність до концепцією ЭКРУСКО у доборі навчального матеріалу і з наступності одного предмета до іншого (риторики, російській мові тощо.), уникаючи різнобою у вимогах вчителів у відповідність з тими програмами прогімназії ЭКРУСКО освіту спрямовано у цілому у єдиної концепції в методологічному аспекте.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.