Краткая історія дистанційної освіти

Краткая історія дистанційного образования

Обзор цікавих маловідомих фактів виникнення та розвитку дистанційного освіти — від «Великої дидактики «Коменського, що з’явилася 350 років тому, до сучасних Інтернет-технологій дистанційного обучения.

1. Вважається, що як перша спроби створення дистанційної форми освіти було здійснено Яном Коменським 350 років як розв’язано, що він увів у широку освітню практику ілюстровані підручники. Він також створив базу від використання підходу в освіті, написавши свою «Велику дидактику». Чимало дослідників визнають його родоначальником дистанційної освіти.

2. Наприкінці XIX століття з’явився прабатько дистанційної освіти — «кореспондентське» навчання. Тепер студент міг посилати вчителю свої письмові роботи, отримувати поштою коментарі викладача і порцію підручників. Ці зміни сталися завдяки появі регулярної поштового зв’язку. Такий спосіб навчання дуже сподобалося тим, хто жив оддалік значних міст не міг навчатися в звичайних закладах, — багатьом людей тоді це були єдина можливість отримує серйозну освіту.

3. Історія дистанційної освіти має радянське коріння. У результаті контактів між країнами колишньої антигітлерівської коаліції, британських учених зацікавив радянський досвід організації заочного освіти. У Британії було винесено рішення про формування як і системи освіти. Уряд Великобританії виділило під цю проект значні кошти. Розроблено навчальні плани, програми, навчально-методичні посібники та освітні технології.

4. Проект першої світової університету дистанційної освіти Open University взяв під особистий контроль прем'єр-міністр Харольд Уїлсон. Відкритий університет заснувала сама королева, а канцлером (ректором) призначили спікера палати громад. Було зроблено усе, щоб університет став це й масовим, і престижним.

5. І на цій основі почав функціонувати Відкритий Університет Великобританії, який до цього часу одна із світових лідерів у цій галузі. У ньому щорічно навчається 200 тисяч жителів. Відкритий Університет Великобританії (Open University) був названо те щоб продемонструвати доступність з допомогою невисокою ціни, і відсутності необхідності часто відвідувати аудиторні заняття.

6. Упровадивши у себе радянські ідеї, англійці спочатку забороняли вчитися за в цій системі, приймаючи заяви навчання тільки від громадян Об'єднаного Королівства. Минуло кілька років, і побачивши обурених протестів і позовів із боку Радянського Союзу, англійці почали приймати заяви на дистанційну форму навчання дітей і від іноземців.

7. Прем'єр-міністр Харольд Уїлсон спочатку уявляв, порушення, що займається дистанційною освітою, має називатися «ефірний університет». Телебачення й радіо мали «доставляти» викладачів додому до учня. Потім з’явилася думку використовуватиме цього звичайну пошту. Наприкінці 90-х років сучасності з’явилася можливість доставляти навчальні матеріали дешевшим і оперативним способом — електронною поштою.

8. Заочне освіту виникла результаті спроби поліпшення якості дистанційного освіти. У його основі лежить експеримент із схрещування кореспондентського і очного навчання.

9. У Росії її датою офіційного розвитку дистанційної освіти вважатимуться 30 травня 1997 року, коли наказ № 1050 Міносвіти Росії, дозволяє проводити експеримент уже сфері дистанційної освіти.

10. Французький національний центр дистанційного навчання (CEND) було засновано 1969 року. Про розмаху своєї діяльності свідчать такі дані: кількість навчальних курсів — 2,5 тисячі, кількість користувачів — 350 тисяч, філії в 120 країн світу, 5 тисяч викладачів беруть участь у розробці навчальних курсів і освітню діяльність. Технічні кошти, використовувані у створенні роботи CEND, містять у собі супутникове телебачення, відеоі аудіокасети, електронної пошти, Internet, і навіть традиційні літературні джерела.

11. Інші найстаріші центри дистанційної освіти у Європі — це Національний університет дистанційної освіти (UNED) хто в Іспанії (58 навчальних центрів у країні, 9 там) і Балтійський університет (BU) із штаб-квартирою Стокгольмі, який би 10 країн Балтійського регіону.

12. У 1989 р. в США створено систему публічного телемовлення (PBS TV), що дає консорціум 1500 коледжів і телекомпанії. PBS TV включає у собі кілька навчальні програми, що передаються щодо чотирьох освітнім каналам. Особливе місце у тому числі займає програма навчання дорослих (PBS Adalt Learning Service), що пропонує курси у різноманітних галузях науки, бізнесу, управління.

13. Однією з найавторитетніших у сфері дистанційної освіти сьогодні визнається Пенсільванський університет (Penn State University). Його досвід використовувався ЮНЕСКО під час створення концепції віртуального університету.

14. Дистанційні освітні бизнес-программы становлять 25% всіх дистанційних освітніх програм, у Америці. Такі компанії як General Motors, J. З. Penny, Ford, Wal-Mart, Federal Express здійснюють підвищення кваліфікації персоналу через приватні корпоративні освітні мережі. Внутрішню супутникову освітню мережу використовує цих цілей корпорація IBM.

15. У Росії її в 2001;2002 роках спостерігалося різке зниження обсягів підготовки студентів по заочну форму навчання дітей і популярнішими дистанційної освіти.

16. Дослідження зростаючу популярність дистанційної освіти виділяють тому чотири причини:

— на навчання непотрібно залишати своє місце проживання, будинок, сім'ю, рідних, друзів, роботу, а також оплачувати пов’язані з цим грошові Витрати дорогу, проживання і інше;

— цій формі навчання унікальна удалённых від центральних районів міст, де інші можливості навчання немає. Цей чинник часто має вирішальне значення для таких масштабних країн, як Україна чи Україна;

— яскраво виражена практичність навчання. Вона досягається тому, що учням дається більше вибору послідовності вивчення предметів, гнучкому темпі навчання, прямому спілкуванні з конкретною викладачем, якому можна запитувати саме у тому, що цікавить найбільше самого обучаемого;

— висока мобільність. Світовий досвід показує, що дистанційне навчання перебуває менш консервативно стосовно знову що виникли напрямам діяльності людини, ніж очну.

Список литературы

«Дистанционное освіту: досвід минулого і перспективи», З. М. Філоненко, канд. педагог. наук, проф., проректор Міжрегіональної академії управління персоналом (МАУП, Київ, Украина) Международный інституту менеджменту; Доповідь зав. лаб. освітніх технологій ІВО КАО Гаевской Є. Р. «Перспективи розвитку дистанційної освіти з урахуванням огляду міжнародного досвіду».

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.