Здібності

Общее поняття про здатність та його видах.

ЗДІБНОСТІ — індивідуально-психологічні особливості особистості, є умовою вус пешного виконання тій чи іншій продуктивної діяльності.

Здатність обнару живається у процесі оволодіння дея тельностью, у цьому, наскільки инди вид за інших рівних умов швидко і грунтовно, легко й остаточно освоює засоби її орга низации і здійснення. Вони тес але пов’язані з загальної цілеспрямовано стью особистості, про те, наскільки стійкі схильності людини до тій чи іншій діяльності. У основі однакових досягнень при выпол нении будь-якої діяльності мо гут лежати різні здібності, до того ж час сама й той самий здатність то, можливо умовою успішності різних ві дов діяльності.

Однією з важливих момен тов у процесі навчання дітей і воспита ния є питання періодах, благоприятствующих ста новлению тих чи інших здібностей. Предпола гается, що й формування про виходить з урахуванням задатків. Каче ственный аналіз здібностей спрямовано виявлення таких індивідуальних характеристик людини, що необхідні ефективного осу ществления будь-якого конкретно го виду.

Количествен ные виміру здібностей характеризують міру їх виразності. Найбільш поширеної формою оцінки рівня виразності здібностей є тести .

Изучение конкретно-психоло гических характеристик різних здібностей дає можливість окреслити загальні ка чества індивіда, відповідальні тре бованиям одного, а багатьох ві дов діяльності, і спеціальні якості, відповідаю щие вужчого кола вимог даної діяльності .

Рівень і рівень разви тия здібностей висловлюють поняття таланту й геніальності.

Природа спеціальних способностей.

ЗДІБНОСТІ СПЕЦИАЛЬ НЫЕ (від латів. specialis — особливий) — психологічні особливості инди виду, є можливостями успішного виконання ним опреде ленного виду (музи кальной, сценічної, літературною та т. п.). Їх розвиток спирається на відповідні задатки, напри заходів, музичний слух і пам’ять.

В час показано суще ствование особливих вікових пе риодов, протягом яких раз витие спеціальних здібностей відбувається особливо бла гоприятно. Так, для музичних здібностей це період до п’яти, коли активно формується музи кальный слух і пам’ять дитини.

З огляду на багатозначності задатків віз можна формування спеціальних здібностей на до статочно различающейся анатомо-физиологической основі. Таким про разом, певний рівень спеціальних здібностей (математичних, мистецьких та т. буд.) то, можливо сформований у будь-якого здорового ре бенка. Тим самим було є реальні підстави для спрямованого розвитку здібностей дітей у усло виях спеціально організованого обучения.

Общие поняття про психіці людини, її структурі та функциях.

ПСИХІКА (від грецьк. psychikos — душевный)—системное властивість високоорганізованої матерії, за ключающееся в активному відображенні суб'єктом об'єктивного світу, в по будову суб'єктом невідчужуваною від цього картини цього дивного світу і са морегуляции в цій основі своєї поведінки та діяльності.

У психіці представлені і упорядковані собы тия минулого, сьогодення й возмож ного майбутнього. На рівні людини події минулого виступають на дано ных досвіду, уявленнях пам’яті; справжнього — разом обра поклик, переживань, розумових ак тов; можливого майбутнього — в по буждениях, намірах, цілях, соціальній та фантазіях, мріях, сно візіях тощо. п.

Людина психіка але сит як усвідомлений, і неосо знанный характер, а й неусвідомлено ная психіка у разі якісно відрізняється від психіки тварин.

Визначальними ознаками психіки є: відбиток, дає образ предметної середовища, у якій дейст вуют живі істоти, їх ориен тація у середовищі і удовлетво рение потреби у контакти з нею. Ці контакти на свій чергу за принципом зворотний зв’язок контролі руют правильність відображення. У чого ловека контрольної інстанцією служить соціальна практика.

Благода ря зворотний зв’язок виробляється зі поставляння результату дії з чином, виникнення якого опе режает цей результат, випереджаючи його як своєрідною мо поділи дійсності. Тим самим було психіка постає як єдина циклич ная система, має пам’ятати історію та рефлекторна за своїм типом.

Рефлекторность означає первинність об'єктивних умов життя орга низма і вторинність їх воспроиз ведення в психіці.

Активність психіки проявляється при відображенні реальності, оскільки він передбачає перетворення фізико-хімічних подразників, діючих на нервові апарати, в образи предметів, у сфері по буждений, які надають поведінці енергію та стрімкість, і за виконанні програми поведінки, що включає пошук і освоєння вибір вари антів.

З’являючись певному рівні біологічної еволюції, психіка сама виступає як один з його чинників, забезпечуючи віз растающую за складністю приспо собляемость організмів до місцевих умов існування. З переходом до людини психіка набуває качест венно нове утворення, обумовлений ную общественно-историческими за кономерностями. Виникає созна ние як провідний рівень регуляції діяльності, формується ліч ность, службовець джерелом выс ших проявів активності психики.

Развитие способностей.

Здібностями ми називаємо індивідуально-психологічні особливості, а уродженими може бути лише анатомо-фізіологічні, але ще не психологічні особливості. Тож у науковий аналіз не можна казати про уродженості шпп собностей. Уродженими можуть лише задатки, т. е. анатомо-фізіологічні особливості, які у основі розвитку здібностей, самі ж здібності завжди результат розвитку, осуществляющегося головним чином процесі вос харчування і обучения.

Наприклад, людина неспроможна мати музичного слуху, в бук вальному буквальному розумінні «даного від природи», і може мати толь до «дані від природи» задатки для її розвитку. Ведучи мову про «врож денных здібностях», ми завжди повинен мати у вигляді врож денность не самих здібностей, а що у основі їхніх розвитку задатків. Здатність існує лише у русі, лише у розвитку. Розвиток це ввозяться процесі тому чи тому конкретної діяльності. А це означає, що здатність немає без соответ ствующей конкретної діяльності.

Всякая здатність і його розвивається у процесі такого діяльності, що з необхідністю вимагає цієї здібності, яка без неї здійснюватися неспроможна. Ніколи не можна воспи тать в дитини якусь певну здатність, якщо ста вити проти нього лише завдання, які може бути разре шены без її допомоги. Не можна, наприклад, виховати в дитини чув ство ритму, лише грунтуючись на грі за нотами, оскільки грати за нотах можна, не вдаючись почуття ритму, а керуючись лише арифметичним рахунком. Але відчуття ритму неминуче раз вивается у процесі таких видів діяльності, як відтворення слухом будь-якої пісні або передачі в рухах ритму даної музики, бо ці завдання не можна дозволити інакше, як у основі почуття ритма.

Признавая раннє прояв здібностей однією з показників хороших здібностей, не, проте, вважати, що відсутність такого раннього прояви у будь-якої мері є показник сла бости чи тим паче відсутності відповідних здібностей.

По-перше, можливість раннього прояви здібності залежить тільки від задатків дитини, а й від виховних умов, у яких проходять роки його життя. В усіх випадках, де спостерігається дуже раннє прояв будь-якої здібності, мають місце чи прямі (хоча й систематичні) турботи батьків або інших про розвиток цієї здібності, чи, по крайнього заходу, умови, що штовхає дитини навчання тієї діяч ностью, у якій ця здатність може розвинутися. При отсут ствии цих умов здатність зможе проявиться.

По-друге, в багатьох дітей здібності вперше починають розвиватися лише у результаті планомірної педагогічної роботи, і це у жодному разі не свідчить слабкість цих здібностей; навпаки, що з дітей згодом виявляють видатні обдарування у цій про ласти.

Из сказаного слід, що не можна виносити отирай цательного рішення про здатність даної дитини до якоїсь діяльності на початок систематичної і кваліфікованої пе дагогической роботи з вихованню цих способностей.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.