Памятник О.С. Пушкіну

Важко було уявити нинішню Москву без відомого памятника.

поетові А. С. Пушкину.Его создатель-скульптор А. М. Опекушин, архитектор

постамента-В.А.Петров.Материал, из якого створена скульптура-гранит,.

завдяки йому вона воспринимается, как щось вечное. На плечі автора легла.

величезна ответственность: то, что він создает, сохранится на веки.Эта.

відповідальність як перед искусством, но і для обществом, которое.

багато буде воспринемать творіння скульптора.

Пам’ятник О.С.Пушкіну був воздвигноть у Москві на Пушкинской.

площі 1880 году до дня народження поэта.

Скульптура Пушкіна має дуже естественно: правая рука.

заложина в кишеню сюртука, левая-непринужденным жестом відведена за.

спину, она держыт шляпу. Немного висунута вперед ліву ногу создает.

ілюзію повільного движения, вот-вот поет зійде з постаменту и.

спуститься до нам. Голова наклонина, его грустные, живые очі смотрят.

на нас з грубины веков. Постоянное впечатление, что Пушкін в творческом.

міркуванні: на лобі виступають морщины, на особі видно його повна.

абстрагованість — думи про щось своем. Возможно, это міркування своей.

Батьківщині або про важкою долі простого руского человека. А возможно, он.

створює якогось нового поетичне произведение. Но весь загальний зовнішній.

вид — це образ творящего, вдохновенного человека.

Його одяг скромна, повседневна, обычна тим времен. На сюртук.

накинуто довгий плащ, который нисподает складками. Фигура Пушкина.

слід за високому постаменте, который символізує того, что.

поэт, его душа, его думки завжди будуть чтить, как щось возвыенное.

Навіть сама Пушкін без зайвої скромності міг сказати про себе:

Я пам’ятник спорудив собі нерукотворный,.

До нього заросте народна тропа,.

Піднісши вище він главою непокорной.

Алексондрийского столба…

На постаменті викарбувані рядки цього ж стихотворения. В этих.

словах мрія Пушкіна у майбутнє народне покликання звучить не как.

предположение, а як пророчество. Поэт знав, «якою ціною купив він.

с.прово «на бессмертие:

І довго буду тим люб’язний я народу,.

Що почуття добрі я лірою пробуждал,.

Що у мій жорстокому столітті восславил я свободу.

І закликати до переможених призывал…

Важко уявити пам’ятник Пушкіну і площади, окружающей.

его.С обох сторін від пам’ятника стоять витончені чавунні ліхтарі того.

времени.Это надає всьому колорит 19веков. Вокруг памятника, словно.

лавровий веник, вокруг голови поета — ланцюг як лавривых листочков,.

закреплюнная на бронзових тумбах, обвивает постамент. Со всіх сторон.

площа оточують деревья, кустарники — усе це створює особливий мир,.

особливу атмосферу, где усе ще живе наш Пушкин.

Найголовніше багатство Пушкіна — це її стихи, его поэзия. В своем.

творчості він зумів розкрити кращі рядки душі: віру в жизнь,.

свободу, оптимизм, уважение і любов до людям, глюбокое співчуття к.

ним.

Багато знамениті люди передрікали Пушкіну «безсмертя » .

Відомий російський критик Бєлінський наприкінці своєї книжки про Пушкине.

написав пророчі слова:

" Прийде время, когда він у Росії поетом класическим,.

по витворам якого буде утворювати і розвивати не только.

эстетическое, но і моральне почуття. «.

Проходять времена, на зміну старих приходять нові поколения,.

та про Пушкіна пам’ятають, як «про чом-то дуже близькому, сокровенном.

У його честь споруджено багато памятников, каждый из.

яких унекалин, о кожному із яких расказать і расказывать.

І все-таки лутший із усіх пам’яток тот, который хто б сможет.

разрушить.Этот пам’ятник живе у його стихах, произведениях, в наших.

серцях.

10 лютого 1999 г.