Обучение дітей переказу народних казок і коротких рассказов

1) Вступна часть.

1) Формування доладного мовлення, зміна її функцій є наслідком усыпляющийся діяльності малюка і від змісту, умов, форм спілкування дитини з оточуючими. Функції промови складаються паралельно з розвитком мислення: вони нерозривно пов’язані із вмістом, яке дитина відбиває посредствам мови. 2) Зв’язкова мовазначеннєве розгорнуте висловлювання, (ряд логічно сочетающихся пропозицій), що забезпечує спілкування та взаємопорозуміння людей. Розвиток доладного мовлення дітей — одне з головних завдань дитсадка. 3) Переказперший вид оповідань, якому вихователі починають вчити дітей. Переказвідтворення прослуханого мистецького твору в виразної усній речи.

Щоб навчання переказуванню було плідним, потрібно правильно відібрати тексти для переказів. Кожне твір повинне навчати чогось корисного, розвивати у дітей потрібне для нашого суспільства риси особистості. Тексти підбирають доступні для дітей з змісту, близькі їх досвіду, щоб за переказі їм було запропоновано відбити особисте ставлення до цієї події. У творах мали бути зацікавленими знайомі дітям персонажі із яскраво вираженими рисами характеру, мотиви вчинків дійових осіб мають бути зрозумілими. Підбирати сюжети з чётной композицією, із добре вираженої послідовністю действий.

Специфіка навчання переказу проти інші види занять із розвитку зв’язковою логічного промови насамперед у тому, і що якість переказу оцінюється з погляду близькості першоджерела. Ми зупиняли дитини, знову звертаємо його до зразком, коли він додає занадто багато свого чи упускає важливі деталі. Переказ доступний і близький дитині так як отримує готовий зразок, котрий діє з його почуття, змушує співпереживати та цим викликає бажання запам’ятати і переказати услышанное.

Діти долучатимуться до подлено художньої промови, запам’ятовують емоційні, образні слова словосполучення, навчаються володіти живим рідним мовою. Висока художність твори, запропонована для переказу, цілісність форми, композиції й мови вчать дітей чітко й послідовно будувати розповідь, не захоплюючись деталями і упускати головного тобто розвивати їх мовні вміння. Переказ — це теж творчий процес. Особливість переказу у тому, що у розповіді як точно передаються задум і сюжет, а й зберігається стиль твори. І тому виконавець повинен добре знати особливості жанра (сказка, розповідь), недопущення слів і оборотів промови, не властивих даному жанру. Наприклад у народній казці будуть фальшивою звучати книжкові або дуже сучасні слова статистичні обертів. Підготовка переказу включає ідейно-художній (характер) аналіз твори, як із підготовки до художньому читання (ідея, система художніх образів, сюжет, композиція, мову) .

Текст народної казки може бути неторопливым.

У побутової казці й у казках про тварин мову розмовний з властивою розмові інтонаціями. Нерідко майже завжди казка будується на діалозі, на прямої мови персонажів, що дозволяє небагатьма засобами найбільш повно розкрити їх характери У чарівну казку романтична піднесеність подій, таємничість потребує й відповідних інтонацій. Потребує уваги оповідача, структурні елементи самої казки і приказки. Мета приказки — зібрати увагу слухачів. Після приказки обов’язкова пауза, інакше діти приймуть присказку за початок казки, чи важко буде зрозуміти суть подій про якої почав читати оповідач. У песенках-повторах інтонації мали бути точними: від повтору до повтору змінюється співвідношення сили, змінюється настрій, стан персонажів. Кінцівка казкисвідчення завершення розповіді. Інтонація кінцівкибезпосереднє, довірче стосунки з слухачами, повернення їх думок та почуттів до повсякденні. Переказ літературних творів надає помітне впливом геть мовну діяльність дошкільнят. Діти долучатимуться до подлено художньої промови, запам’ятовують образні слова, навчаються володіти рідною мовою. Вони більш творчо починають будувати свої власні розповіді - на теми із його особистого досвіду, запропонований сюжет. Слід повніше використовувати вплив переказу формування доладного мовлення. 2) У дошкільному віці основними видами мислення є наимеднообразне мислення. Наимедно — дієве мислення жевріє, а вдосконалюється, піднімається більш високу щабель. Оперування образами саме й надає мисленню дитини конкретно-образный характерце підтверджує дитяче міркування. У людей середнього віку почали переходити від зовнішніх проб до пробам скоєних про себе. При вирішення завдань з непрямим результатом починається складатися вища форма наимеднообразного мислення. Створення реальних наимедных моделей за загальним закону переходу зовнішніх дій у внутрішні ставати джерелом настрої дитячих модельних образів — наимедное уявлення про різні аспекти дійсності, у якому непрямому і узагальненому вигляді є такі відносини речей. Наприкінці середнього дошкільного віку діти вже осмислене можуть користуватися наимедными моделями для позначення якостей характерних задля одного предмета, а цілої групи подібних предметів. З допомогою наимедных моделей можуть зображати послідовності розвитку дій в казках, розповідях, а також у власних творах. Перехід побудувати схематизированных образів що дає змогу засвоювати і використовувати збагачення знання на неединственном напрямі, у розвитку образного мислення. Важливе значення має тут те, що уявлення дитини поступово набуває гнучкість, рухливість і дитина оволодіває умінням оперувати наимедными образами: уявляти собі предмети у різних просторових положеннях, подумки змінювати їх взаємне розташування. Наимедно-схематические форми мислення досягають високого рівня узагальненості і може приводити дітей до розуміння істотних зв’язків і залежностей, але це форми залишаються образними формами і виявляють свою обмеженість, коли перед дитиною виникають завдання потребують виділення таких властивостей, які можна уявити наимедно як образів. Приблизно о 4−5 років в дітей віком починає з’являтися словесно — розумове мислення. Цьому сприяють отримані знання, та розвитку мови і досить розвинене образне мислення. Показниками появи логічного мислення є питання, саме пізнавальні. До того ж здатність дітей розкривати зв’язку, відносини між предметами і явищами. Логічне мислення розвивається з урахуванням високо розвиненому намеднообразному мисленні. У формуванні доладного мовлення чітко виступає тісний зв’язок мовного і розумового розвитку дітей, розвиток мислення, сприйняття, спостережливості. Щоб добре, складно розповісти про чём-нибудь, потрібно ясно уявляти собі об'єкт оповідання, вміти аналізувати, відбирати основні властивості і забезпечення якості, встановлювати причинно-наслідкові, часові й інші відносини між предметами і явищами. Але зв’язкова мова, а чи не процес мислення, не роздуми, не думанные вголос. Тож досягнення доладного мовлення треба вміти як відображати зміст, що має бути передана у промови, а й використовуватиме цього мовні кошти. Особливості розвитку мислення багато чому визначає особливості дитячого словника. Наимедно-действительное і наимедно-образное мислення пояснює переважання слів, що пропагують назва предметів, явищ, якостей. Поява словесно-логічного мислення викликає освоєння дітьми елементарних понять. Зв’язкова логічна речь-это похідна, навмисного мова: який провіщає вибирає мовні коштислова граматичні конструкції, щоб точно висловити судження, думки і пропозицією висловити свої почуття — ставлення до предметів розповіді. Навчання рассказыванию сприяє розвитку логіки мислення та вихованню почуттів. Йдеться дитини розвивається у єдність із формуванням його мислення. У період дошкільного віку мисленні дітей відбуваються значні зміни: розширюється їхній світогляд, вдосконалюються розумові операції, з’являються нові знання й уміння, отже, вдосконалюється і мова. Проте розумові і мовні навички дітей набувають у спілкуванні з оточуючим. Принаймні того як дитина росте, спілкування ускладнюється по своїм змістом, що у своє чергу влечёт у себе ускладнення мовних форм, у яких вона протікає. У групах дитсадка систематично проводять заняття з расказыванию, зміст яких тісно пов’язане з усіма аспектами життя дітей. Встановлено, що у дошкільному віці діти найлегше освоюють правильне побудова окремих пропозицій і важче опановують різними формами зв’язку й словосполучення фраз і окремі частини оповідання. Найчастіше дитина 4- 5 років не закінчивши частині висловлювання, переходить в іншу. З цілком новим змістом, тобто смислові зв’язок між фразами у мові чи виражені слабко, або зовсім відсутні. Переказ вчить дітей викладати поступово, по черзі художнє твір. Навчає відповідати стосовно питань, виділяти основну думку. Переказ літературних творів надає помітне впливом геть мовну діяльність дошкільнят. Діти долучатимуться до справді художньої промови. запам’ятовують образні слова, навчаються володіти рідним мовою. Вони більш творчо починають будувати свої власні розповіді - на теми з особистого досвіду запропонований сюжет. Тому треба повніше використовувати вплив переказу на формування пов’язаної промови детей.

2) Основна часть.

1) Підбираючи твори в галузі переказу необхідно враховувати такі вимоги до них: високу художньої цінності, ідейну спрямованість: динамічність, лаконічність разом із тим образність викладу; чёткость і послідовність розгортання дії, цікавість змісту. До того ж, дуже важливо враховувати доступність змісту літературного твори його обсяг. Цим вимогам відповідає, наприклад, народні казки; невеликі розповіді Н. Д. Ушинского, Л. Н. Толстого, М. Пришвина і В. Бианки, Е. Пермяка, Н.Кошниной.

Літературно-художній матеріал, запропонований для переказу, ускладнюється, зростає й якість текстов.

Твори потрібно підбирати сюжетні з чіткої позицією, з послідовними действиями.

Мова творів може бути зразковий, з доступним дітям словарём, короткими, чёткими фразами без складних граматичних форм.

Обов’язкове вимогу до мови творипромовистість, наявність багатих і точних визначень, свіжість мови; бажано також включення нескладних форм прямої мови, що сприяє формуванню виразності промови детей.

Твори для переказу беруться у книзі «Програмне виховання і навчання у дитсадку» за групами. Для старшої групи можна узяти з книжки А. М. Диментьевой «Навчання переказуванню в старших групах дитячого сада».

2) Програмою дитсадка передбачена система занять із навчання рассказыванию. Навчаючи дитини тобто самостійного зв’язков і послідовному викладу думки, педагог допомагає йому знаходити влучне слово і словосполучення, правильно будувати пропозиції, логічно пов’язувати їх одне з одним, дотримуватися норм звукоі слововимови. Вихователь удосконалює усі сторони промови дитинилексичну, граматичну, фонетическую.

У цьому виконання дошкільням завдання щодо рассказыванию інтенсифікує процес оволодіння мовними засобами. Адже дитина, чиї розповіді з зацікавленням прочитає і увагою вислуховують оточуючі, відчуває потребу висловлюватися точніше, зрозуміліше; докладають зусиль щодо здобуття права його мова звучала чітко, зрозуміло і досить громко.

«Програма виховання дитячого садка» ставить перед педагогом таку завдання: навчати дітей складно розповідати про побачене і почуте, правильно відбивати у мові сприйняте, розповідати послідовно, з достатньої повнотою і закінченістю, не отвлекавшись від теми, привчати дошкільнят розповідати неквапом: допомагати чи знаходити потрібне слово, виражені, заохочувати використання точних назв предметів, дій, якостей: розвивати образну мова, вчити розповідати жваво, выразительно.

Заняття по переказу включаються з середньої групи дитячого сада.

Значну увагу у програмі приділено розвитку мовлення дітей. Для кожної вікової групи визначено рівень мовного розвитку дітей, дана послідовність роботи з оволодінню звуковий системи мови, лексикою, граматичним строєм. Підготовка дітей до оволодіння усній промовою починається з першого групи раннього віку, а потім уже на другий групі раннього віку дітей вчать залучити до мовлення поширені предложения.

У середній групі діти повинні опановувати правильним вимовою всіх звуків рідну мову, вдосконалюється логічна мова, формуються навички пересказывания і складових рассказов.

У старшої групі вдосконалюється розвиток зв’язковою речи.

У підготовчій групі вихователь розвиває ставлення до мовлення як мовної дійсності: він підводить їх до звуковому аналізу слов.

Важливе значення у розвиток промови дітей всіх вікових груп має ознайомлення з літературою. Діти відповідати стосовно питань за змістом прочитаних текстів, переказувати прочитане вихователем, виразно читати вірші. До 7 років дитина повинна опанувати діалогічної і монологічною речью.

У 2-ой молодшої групи вихователь вчить дітей ознайомитися з розвитком дії казці, оповіданні, співчувати позитивним героям та поступово підбивати їх до відтворення текста.

З середньої групи включаються заняття з переказу. Навчання переказуванню вводитися з груднясічня, але в всіх дітей грамотна мова розвинена добре, заняття можна починати хорошо.

Завдання навчання переказуванню у старшій групі: навчати дітей складно, послідовно й виразно розповідати невеликі літературні твори без допомоги питань вихователя: передавати діалогічну мова, змінюючи інтонації у з переживанням дійових осіб; викладати зміст близько до тексту, використовувати авторські слова выражения.

У підготовчій групі під час занять по переказу закріплюють та вдосконалюють мовні вміння і навички, невивчені деталі у старшій группе.

Діти продовжують навчається викладати тексти складно, послідовно, повно, без спотворення, перепусток та повторень. Удосконалюється вміння дітей емоційно, з різними інтонаціями передавати діалоги дійових осіб, залучити до переказах смислові наголоси, паузи, певні художні кошти, характерні для казок. Підвищується самостійність дітей: вони переказувати казки і його розповіді без допомоги питань воспитателя.

Порівняльний аналіз «Програми виховання і навчання у дитсадку «, програми «Дитинство» і програми «Радуга».

У конкурсній програмі «Дитинство», як і в «Програмі» чітко ставляться завдання доладного мовлення, хоча у «Дитинстві» завдання трохи ускладнені, вважаю, що не саме тут віці освоять значення, які вимагає програма «Детство».

У конкурсній програмі «Дитинство» дуже добре видно значення мови і книжки у розвиток дитини, майже кожний розділ велике значення виділяють розвитку словника, саме речи.

У конкурсній програмі «Райдуга» на відміну інших програм, вона розписана по віком груп дитсадка і то чуму дитина повинна научиться.

Вважаю, що цю програму складніша із усіх перелічених програм. По-перше їй важко користуватися, тоді як у других, там складніші завдання ставлять перед дітьми. На погляд «Програма виховання дитячого садка» Васильєвій найбільш підходяща нашим умов. Їй легко користуватися й дітям нескладно освоїти обсяг знань і умінь, який їм пропонують у програмі, там врахують усі завдання для дітей, залежно від його віку, групи і індивідуальних особливостей дитини. 3) Зв’язкова мова — значеннєве розгорнуте висловлювання (ряд логічно сочетающихся пропозицій), що забезпечує спілкування та взаємопорозуміння людей.

Розвиток доладного мовлення дітей — одне з головних завдань дитячого сада.

Діти успішно передають просторову і тимчасову послідовність подій, які визначає об'єднання окремих фраз в цілісне высказывание.

У середній, старшій і підготовчій групі під час занять використовуються різні предмети, іграшки та картинки. Але цього віці діти вже починають опановувати основними видами моно — логічного промови. Необхідно постійно закріплювати об'єкти, куплені дітьми мовні вміння на навички, удосконалювати их.

Діти дуже потребують своєчасно наданій допомозі дорослих, у тому радах і указаниях.

Вихователь повинен конкретно уявляти собі, які саме складно в дітей віком, розповідаючи, потім зважати дитини. Завдання вихователя — навчити дитини правильно починати розповідь на обрану цю тему і передавати його жваво, цікаво, логічно последовательно.

У процесі навчання слід домагатися, щоб розповідь дитини був значно доступніший слухачам, тобто, щоб усе його частину були взаємозумовлені. Важливим передумовою умови доладного мовлення є правильно поставлена словникова роботу і формування граматичних навичок, оскільки характерні недоліки дитячих оповідань — одноманітно використовуваних синтаксичних конструкцій, повторення одним і тієї ж слів, частин, пропозицій і навіть цілих фраз і т.д.

Робота над пропозицією входять такі завдання: розвиток вміння складати прості поширені пропозиції, користуватися пропозиціями з однорідними членами з твором і підпорядкуванням. Конче важливо щоб діти самі використовували доступні чи образні кошти рідного языка.

Навчання буде ефективніше лише тому випадку, якщо діти уважно слухають освідчення та вказівки вихователя, активно виконують навчальні завдання, виявляють до них интерес.

Заняття по переказу займають знаменне місце у системі роботи з формуванню доладного мовлення. Коли дитина як слухає розповіді, казки, але й він відтворює їх у власній промови, вплив малярських творів з його особистість, з його мовні розвитку посилюються. Насамперед, вихователь виразно прочитати розповідь, який дітям доведеться переказати. Після читання проводитися розмова, основне значення — з’ясувати, правильно чи діти зміст і смисл твори. Розмова має відбуватися жваво, при широкому залученні образною художньої промови, ніж послабити емоційного враження від прослуханої казки чи оповідання. Головним методичним ознакою у розмові виступають питання педагога.

У процесі розмови подготавливающий дітей до переказу, вони активно оперують в літературному материале.

У 5−6 років розповідають про вільніше не принуждено.

Підготовча група. Дитина 6−7 років може більше точно співвіднести свій переказ з текстом, скасувати пропуски, перестановку матеріалу: зростає його самостійність при розборі відповіді товарища.

Методи і прийоми вихователя різні: виразне двох і трьох кратну читання тексту, розмова про прочитане, показ ілюстрацій, мовні вправи, вказівки стосовно засобів і забезпечення якості виконання завдань, оцінка та т.д.