Откуда є Русь, і перші князі?

Откуда є Русь, і перші князья?

Автор статті, у тому мірою, намагається запитання: Хто такий Рюрік? Відкіля самоназва Русь.

Наверное, кожному ще зі школи, у тому, що Російське держава, що називається надалі Русь, початок своє існування з легенди про покликання варягів. Саме який прийшов із півночі князь Рюрік, об'єднав племена славиться, чуди, села, кривичів і осів в Новгороді. У підставі цих даних, лежать хроніки ченця Києво-Печерської лаври Нестора-літописця, останки якого і з нині перебувають у печерах православної святині, а написаний ним працю «Повістю временних літ», багато років служить каменем спотикання, в суперечках норманистов та чисельність прихильників слов’янської теорії походження Російського государства.

В що ж суть цих суперечок? Норманисты, прихильники західного погляду історію Росії, небезпідставно стверджують, що покликані варяги, тобто одна з скандинавських племен під назвою Русь, і дали найменування слов’янському державі 9 в. зв. ери. Небезпідставно саме оскільки сам Нестор пише: «Ті варяги називалися руссю, як інші називаються шведи, а інші нормани і англы, та ще інші готландцы, — отако й інші». У цих рядках, він ставить покликане плем’я русь, поряд коїться з іншими варязькими племенами, тим самим нагадуючи про скандинавські коріння походження самоназви Русь. Ось лише виникає запитання: а чи можна вірити рядкам Повісті временних літ? Скільки разів її переписували? — принаймні тричі. Хтось запитає навіщо? По різних причин, іноді зміни вносили за наказом князів, старалися виставити у кращому світлі своїх безпосередніх предків, або ж себе. Але найбільше, нас ясна річ турбує основоположник норманской теорії Готліб Зігфрід Байєр (1694−1738). Саме це німецький учений, надовго прописався в Російської Академії Наук, через свою ненависті до всього російському, наполягав на походження російської державності від своїх покійних предків. Саме він, приховував, знищував, переписував древні рукописи слов’ян, ставлячи собі єдину мета — знищити самобутню історію російського народу, зрадити її забвению.

Всем відомо його протистояння з М. Ломоносовим. Великий російський учений, досяг успіху у хімії, фізиці, літературі, а й у історії, маючи перебіг її, свій власний авторитетний погляд, у якому норманская теорія Баєра, не витримувало жодної критики. Як? — запитував він, — напівдикі племена скандинавів, дати назва величезної країні, яку сама називали Гардарикой тобто країною міст. Певну лепту зміцнення норманской концепції вніс Карамзін, стверджуючи, що населявший землі до приходу варягів, не ознаменував себе ніякими пам’ятниками, чи подвигами. З того часу німецькі історики кажуть: Російське держава створено нашими соотечественниками.

Получается дивна картина, жила собі країна без назви, раптом прийшли варяги і дали їй своє скандинавське ім'я. А скандинавське ім'я русь? Виявляється що немає, мало цього й племені такого серед варязьких народів ніколи було. Хай не доводили норманисты це, хоч скільки порпалися у своїх літописах — племені русь знайти не вдалося. Нестор пише: «І обрались троє братів відносини із своїми пологами, й узяли з собою всю русь, і прийшли…» Можливо, хтось скаже: якщо взяли з всі свої пологи, тобто плем’я, те ж саме тому його й що неспроможні знайти західні історики. Не забувайте, німецькі, норвезькі, датські хроніки — ненаші, їх вели старанно, із властивою цим народам педантичністю, відстежуючи кожну подію. Та навіть якщо народ такий коли або існував цих територіях, слід його неодмінно повинен залишитися, хоча в коротких згадках — та його немає. Чому же?

Далее, у літописі говоритися у тому, що прийшов три брата. І сіл старший, Рюрік в Новгороді, а інший Синеус, — на Белоозере (нині місто Белозерск), третій ж Трувор в Ізборську (зараз село старий Ізборськ). Начебто усе зрозуміло, але ми виявляємо? Виявляється, імен таких у скандинавів був, ба, їх був і серед слов’янських племен. Так які ж це імена на результаті розширення зрештою? З цієї моменту, розслідування походження російського народу, починається саме интересное.

Вспомните: «Сказали русі чудь, словене, кривичі і весь: Земля наша великою і рясна, а порядку (вбрання — справедливості) у ній немає. Приходьте княжити і володіти нами». Складається відчуття, що слов’яни, закликали родичів, чи з крайньої мері народ від однієї із нею кореня. Справді, заходилися б вони запрошувати іноземців до правління своєю землею, не перебуваючи із нею хоча в далекому родинному зв’язку? — навряд чи. Хоча, в Новгород, і набагато пізніше, запрошували на князювання, тієї самої Володимира, чи Олександра Невського, але вже цілком інша — ці князі мали те що законні підстави. У той самий час, можна припустити йдеться про цілком сформованої традиції покликання далеких родинних пологів.

Как пише Нестор, брати прийшли із півночі, через моря Варязького. Якщо були родичі слов’янам, то хто це міг стати? Тут слід зрозуміти, тоді, все землі Північної Європи, від Мекленбурга до Новгорода, були єдиним цілим, то є кордонів, як-от ми собі уявляємо — немає. І закликали слов’яни швидше за все той рід, який пам’ятав всі давні звичаї предків, і як міг б правити справедливо.

И ось ми виявляємо, культовий центр древньої Славії - це місце Аркона, на острові Рюген (російський Руян, казковий Буян), з храмом бога Святовита. Поклонитися цьому могутньому Богу, відправлялися пруссы, ляхів, морави, чехи, серби, галявині, древляни, северы, ильменьские славене й інші народи Східної Європи. Саме там перебував храм бога воїнів Руевита (Ругевита), а місцеві племена, носили імена, руяне, чи руги. Пригадаємо запис зроблену фламандським картографом Герардом Меркатором (1512 — 94): «на острові тому жили ідолопоклонники, іменовані рени, чи рутены, як і прозвані лютими за жорстокість в бою… Мова вони словенський, чи виндальский (венетский)». У цих краях, було три великих, родинних союзу племен — ободриты, поморяне і велеты. У 1168 року, об'єднана армія датчан і поморян, з благословення саксонського ордена, знищило найдавніший центр слов’янської культури.

Но дещо раніше, словене заснували місто Новгород, і направили там князя Гостомисла, покликаного через моря, з северо-славянского племені ободритов, то є бодричей. Про це згадується у Новгородської Четвертої, Софійській, Ермолинской літописах. Новгородці звернулися до знаменитого тоді князю бодричей Буривою, з проханням закликати на князювання сина, оскільки перемогли їх пірати (вікінги).

Гостомысл, довгий час князював у Новгороді, відкинувши вікінгів за морі та навіть уклавши з ними мирний договір. І тепер, на смертному одрі, він заповідає родичам славенам, закликати на князювання себе онука його Ререга (т. е. Соколу). А щоб він міг княжити вони за праву (згадайте, двозначно «право» — з права, і «ряду» — відверто).

Как нам вже відомо, словене виконали свою обіцянку, за море були гінці, до князю бодричей Ререгу — Рюрику. Отже, на берега Волхова прибув нині відомий нам, переінакшений князь Рюрік, із трьома братами. Напевно, ми із Вами будь-коли змогли б упізнати цього, але народна пам’ять. Адже можна знищити літописі, спалити бібліотеки, принизити, розтоптати сам народ, але стерти його пам’ять занадто непосильне завдання, потребує для своє втілення далеко ще не одне століття. Згодом Осип з російськими, жорсткішим, знищуючи фізично, вчинили з меншими народами, у цьому однині і з бодричами. Але, попри посилену германізацію, цього народу, ще довгі дев’ять століть, до XVI в. Нащадки бодричей (ободритов), вони ж лютичи, пам’ятали Рюрика (князя Соколу) і його братів Сивара (відомого нам Синеуса), і Трувара (Трувора). Які відбули на Русь де він стали князями. Рюрік став правити в Новгороді, Сивар — в Пскові, Трувар — в Белоозере.

Кто-то запитає: добре, аякже бути з русь про яку пише Нестор? Звідки тоді взялася ця русь, ім'ям якої називають багато племена, а самого народу такого бути не виявили. Звідки взагалі з’явилася ця назва? Щоб відповісти на це запитання, зазирнемо до книги Велеса (Велесову книжку).

После всесвітнього потопу, Земля збезлюділа настільки, що ні проти всіх було, вижила пологам віддавати своїх доньок і женити синів. І вижив тоді чоловік Слави (жіноче ім'я Славунья) Богумир. І мав він трьох доньок і двох синів. Вони повели худобу у казахському степу де він жили серед трав, як і в часи батьків. І вони повлушны богам, і мали розум все восхваляющий. І мати їх, яку звали Славунья, їм приготавливала усе необхідне. І сказала вона Богумиру на сьомий день: Ми повинні видати своїх доньок заміж, що побачити онуків. Так сказала вона, і запряг Богумир візок і куди очі дивляться. І доїхав до дуба що стояв у полі, і залишився ночувати біля вогнища. І побачив що до нього під'їздять три чоловіка на конях. І сказали вони: Здоровий чи! Що шукаєш ти? І повідав Богумир про сумі своєму. А йому відповіли, які самі в поході, аби знайти собі дружин. І повернувся Богумир у казахському степу свої погляди і навів трьох чоловіків дочкам. Звідси початок трьом пологам. І з'єдналися які й славляться були. Звідси йдуть древляни, кривичі і галявині, бо перша дочка Богумира мала ім'я Древа, іншу Скрева, а третя Полева. Сини ж Богумира мали імена Сєва, й молодший Рус, від нього йдуть жителі півночі і руси.

Вот і питанням: все слов’яни — північні, південні, а як і жителі півночі у тому чи іншою мірою є російськими, тобто нащадками Руса. І чоловік цей у період свої був такий знаменитий, що пам’ять про роді його, ім'я його, перетікає на різні племена і народи, у тому чи іншою мірою котрі перебувають із ним родинному зв’язку. Сам ж Рус, постає як великий воїн, в літописах, сказаннях як слов’янських, а й відчужених від них народи, але вже зовсім інша історія.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.