Вибори. 
Полковник Аарон Берр

Выборы в США. Полковник Аарон Бэрр.

Недавние вибори президента США змусили мене згадати знамениті вибори 1801 року. Я мав намір зробити публічне оголошення свого часу біографію полковника Аарона Бэрра (Aaron Burr) у ній згадати цю цікаву історію. Останні ж вибори змусили мене змінити акценти, загостривши їх у виборах, решту персонажів висвітлити коротко.

Один із героїв Революції й Війни за Незалежність Аарон Бэрр після закінчення війни деяке час не знав, чим зайнятися? Вибір, щоправда, невідь що великий: адвокатура чи політика. Під упливом друзів Бэрр вирішив в політику, й у 1784 р. він був висунуть в асамблею штату Нью-Йорк від республіканців, й натрапив туди. Та з особливою активністю не вирізнявся і закінчення терміну своїх повноважень у асамблеї не став свою кандидатуру. У 1788 р. його включили до списку кандидатів, але ніякої активності у виборчої кампанії не проявив винахідливість і програв вибори. У 1789 р. брав участь у виборах губернатора штату. Спочатку йому запропонували балотуватися цю посаду, але він відмовилася і став підтримувати кандидата, боровся з губернатором Клінтоном (його звали Джордж та її ставлення до нинішнього президенту мені відомо). Клінтон виграв вибори незначним більшістю голосами й запропонував Бэрру посаду прокурора штату, щоб втягнути його до своєї команду. Бэрр хотів відмовитися, але колеги за партією натиснули нею, і сів у цю посаду.

Еще на ранніх етапах політичної діяльності Бэрра було виявлено як його чесність (що самих політика були лише шкідливо, котрий іноді смертельно шкідливо, та його політичним колегам дуже корисно), а й уміння ладнати, котрий іноді залучати зважується на власну бік, представників ворожої партії. Усе це, в тому числі його бойове минуле, пояснює ту популярність, що мав Бэрр США за межею століть.

В початку своєї за політичну кар'єру і Олександр Гамільтон дружили, але їх шляху розійшлися. Гамільтон рвався до влади. До 1791 р. він зумів підпорядкувати своєму впливу президента, кабінет, і конгрес, а про казначействі. У 1792 р. реалізували частину його мрії і грунтується Банк республіки. Гамільтон жадав створенню сильного централізованого держави, з розвиненою фінансової системою, армією, флотом і безліччю у містах. Джефферсона ж, навпаки, більше влаштувало держава, що складається з безлічі ферм і плантацій. За іронією долі саме Джефферсону довелося згодом провести частина планів Гамільтона у життя. Гамільтона кілька разів обвинувачували у фінансових махінаціях й провели розслідування, але доказів не знайшли, інколи ж розслідування вдавалося зам’яти.

Но ось настала 1791 рік. Сенаторами від штату Нью-Йорк тоді було генерал Скайлер, тесть Гамільтона, і його товариш Руфус Кінг. Клан Ливингстонов, впливовий у штаті, а й у країні, виявився обійденою (вони вважали одне місце у сенаті своїм), і затаїв злість на Гамільтона. Коли минав термін повноважень Скайлера, вони підтримали кандидатуру Бэрра проти Скайлера. Бэрр пройшов сенат, а Гамільтон ніколи цього Бэрру не вибачив. Так почалася історія їх ворожнечі.

Опасаясь зростання впливу Гамільтона, стала складатися угруповання, до якої увійшли Джефферсон, Монро, Бэрр, Медісон й інших видатних діячів. Уже виборах 1792 року Бэрр і Джефферсон ішли у одній упряжці, і Бэрр значно випереджав Джефферсона за кількістю поданих нього голосів (їх були ще й не так, щоб виграти вибори), але Джефферсону і Монро вдалося підставити Бэрра й запевнити усунути з посади своєї кандидатури. Бэрр зрозумів урок зрадництва, а згодом ще та ще наступав на ті самі граблі. Він був занадто порядною людиною для політика!

В 1796 року вони знову ішли у одній зв’язці: Джефферсон отримати посаду Президента, а Бэрр — посаду віце-президента. На виборах переміг Адамс, отримавши 71 голос виборщиків. Джефферсон отримав 68 голосів, а Бэрр — 30. Відповідно до які існували тоді правилам, Джефферсон став віце-президентом Штатів.

В 1797 року Бэрру вдалося запобігти дуель між Монро і Гамільтоном (він був секундантом Монро). Цей випадок, можна оцінити лише дочитавши нарис остаточно.

Адамс ні аж надто популярним президентом, і вона майже немає шансів переобрання на другу каденцію. Зазначимо кілька цікавих фактів цього президентства. Наприклад, президент отримав право заарештовувати іноземців в часи війни, і за необхідності, їх депортувати. Тож коли під час 2-ой Світовий Війни президенту Рузвельту велів депортувати всіх японців, не винайшов нічого нового. Було прийнято закону про підбурюванні до заколоту: заборонялося публікувати «якусь наклепницьку, скандальну і злісну літературу », спрямовану проти уряду його членів. У вільних Штатах намагалися обмежити Свободу! Було арештовано 12 редакторів і кілька літераторів. І Джефферсон, і Бэрр активно боролися проти цих законів. Закон про підбурюванні до заколоту скасували, по-моєму, в 1801 року.

Окружение Адамса намагалося втягти Штати під час війни і Франції. Особливо старався тут Гамільтон. Адамсові довелося просити Вашингтона прийняти командування армією. Гамільтона призначили заступником командуючого й надали звання генерал-майора. Гамільтон хотів бути навіть спровокувати війну і Франції, напасти після цього іспанські володіння і в Америці долучити й більшу частину Латинська Америка США. Але Адамса війна не цікавила, Вашингтон помер 1799 року, та й Франція виконала такі миролюбні жести убік США, війна унеможливити. А Гамільтон вирішив, що винуватцем катастрофи його планів був Адамс, і він вирішив покарати його. Він був підтримувати кандидатуру Пинкни. Тож у президентських перегонах у Адамса шансів був.

В 1800 року Бэрр і Джефферсон знову уклали передвиборний союз, причому Джефферсон знову йшов президентство, а Бэрр — на вице-президентство. У нью-йоркської асамблеї більшість належало федералістам завдяки патріотичної кампанії, яку проводив Гамільтон. Він був у перемозі федералістів майбутніх виборів і до списку кандидатів включив другорядних діячів. А Бэрр, діючи від республіканців, переконав кількох впливових людей виставити свої кандидатури. Це був генерали Гейтс і Лі, Самюель Осгуд (міністр почт в уряді Вашингтона), Брокхолст Лівінгстон навіть і колишній губернатор штату Джордж Клінтон. Балотувався і саме Аарон Бэрр. Гамільтон і Бэрр вели активну агітацію за списки. Іноді вони мусили виступати з одним і тієї ж трибун. Вибори проходили з 29 квітня до 1 травня, і завершилися повної перемогою республіканців. Усі 12 голосів виборщиків від штату Нью-Йорк були забезпечені парі Джефферсон-Бэрр. Це було досить великим успіхом республіканців, який вони просто не змели сподіватися. Перемога республіканців у Нью-Йорку справила вирішальне впливом геть результат президентських виборів.

Затем Бэрр подолав за низкою штатів й мав контакти і з лідерами федералістів. Пізніше, під час виборів, чимало їх надали йому підтримку, бо довіряли Гамільтону. Побоювання виявились небезпідставними, оскільки Гамільтон написав і анонімно опублікував лютий памфлет проти лідера своєї (!) партії Джона Адамса, позбавивши його останніх шансів перемогти у виборах.

Когда пройшли вибори у асамблеї всіх штатів, голоси виборщиків розподілилися цілком дивом. За Джефферсона і Бэрра була подана по 73 голоси, за Адамса — 65, за Пинкни — 64 і поза Джея -1. За правилами минулих років президентом ставав кандидат, який одержав більше голосів виборщиків. Але таким кандидатів було дві! Тепер було понад Конгресом. Почалися закулісні інтриги і тиск на прибічників Бэрра. Сам полковник Бэрр виявився людиною честі: він дав слово Джефферсону у підтримці його за посаду Президента і тримав його (мабуть, згодом він дуже пошкодував звідси, оскільки Джефферсон потім обдурив і зрадив його). Він плів ніяких інтриг, щоб стати президентом, і навіть опублікував лист, у якому заперечував своє суперництво з Джефферсоном.

Но ось зібрався Конгрес, і одинадцять лютого 1801 року голосування. Якби голосувала палата представників, то Бэрра обрали б ще у першому турі, оскільки для неї проголосувало 55 людина, а й за Джефферсона — 51. І це попри всі протести Бэрра! На виборах делегація від кожної штату мала лише одне голос. Так що кандидат мав перемогти у дев’яти штатах. Джефферсон переміг у восьми штатах: Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Віргінія, Пенсільванія, Сівши. Кароліна, Кентуккі, Джорджія і Теннессі. Очевидно, що Бэрр виконав свою слово, та її штат Нью-Йорк проголосував за Джефферсона. Але шестеро штатів: Массачусетс, Коннектікут, Южн. Кароліна, Род-Айленд, Нью-Гемпшир і Делавер, — проголосувало Бэрра. У Вермонті і Мэриленде голоси розділилися майже порівну. За такого стану результат голосування міг зважитися одним голосом. Вже у перший день провели дев’ятнадцять турів голосування (а їх було шість), які нічого ми змогли вирішити. Прибічників Бэрра було неможливо купити ніякі обіцянки Джефферсона і його. Отож годі, напевно, писати про Бэрре як «про малому авантюриста, пытавшемся шляхом інтриг стати президентом, саме і мигцем було написане в Біографії Джефферсона, виданої СРСР. Причому майже всі федералісти (а м.б. і всі) всупереч радам Гамільтона, що є набік свого ворога, підтримували Бэрра.

Тупик тривав сім днів. Дійшло доти, що федералісти пригрозили, використовую конституцію США зняти кандидатури Джефферсона і Бэрра і обрати президента з членів Конгресу. Зрештою, все вирішив голос одного федераліста: єдиного представники штату Делавер Байярда. Згодом Джефферсон писав, що Байярд обіцяв генералу Сміту, представнику від Меріленда, будь-яку посаду інформації з уряду Бэрра, але Сміт публічно спростував це твердження. Байярд ж згодом написав:

" Ми цілком могли обрати Бэрра, але побажав на нас співпрацювати " .

Он ж згодом під присягою показав, що Аарон Бэрр будь-коли прагнув позбавити Томаса Джефферсона президентства, і, навпаки, Джефферсон непристойно швидко зробив операції з федералістами, щоб одержати їх дуже підтримку. Чи інші приклади те, що Бэрр не плів інтриг? Байярд мав зустріч із Джефферсоном, на якої просив за підтримку не звільняти деяких чиновников-федералистов із урядовою служби. Джефферсон погодитися з принципом (!) не звільняти чиновників із політичних міркувань. Байярд віддав президентство Джефферсону, а той кілька днів звільнив всіх чиновников-федералистов, залишивши тільки тих із них, чиї прізвища назвав Байярд.

4 березня 1801 року Джефферсон став третім президентом США, а Бэрр — третім віце-президентом. Отже, полковник Аарон Бэрр виявився виключили з активної політики, оскільки віце-президент у відсутності ніякої влади. Він лише головував на засіданнях сенату, що й сам він не мав тоді ніякої влади. Джефферсон саму зробив все, щоб остаточно добити Бэрра, і взяв його навіть у напарники наступних виборах, а про обіцянку згодом підтримати Бэрра на виборах він більше будь-коли згадував. Бэрр спробував виставити своєї кандидатури під час виборів губернатора штату Нью-Йорк, але проти працювала вся машина уряду, і навіть його старий ворог Гамільтон. З незначною перевагою вибори усе ж таки програв.

Но Гамільтон у час кампанії дозволив собі дещо особистісних і образливих випадів в адресу Бэрра. Конфлікт з-поміж них загострювався і наприкінці червня 1804 року відбулася виклик на дуель. На прохання Гамільтона дуель відклали на два тижні і призначили на 22 липня 1804 року. Ці два тижні Гамільтон використовував доладно і з зумів так нацькувати якогось Семюеля Брэдхерста на Бэрра, нова дуель виявилася неминучою. Вони билися на шпаги, і Брэдхерст було набагато вище Бэрра, розчарування Гамільтона дуель закінчилася кровопусканням суперника Бэрра. Інших перешкод до дуелі Бэрр-Гамильтон був. Гамільтон стріляв перших вражень і промахнувся. Постріл Бэрра вразив печінку для Гамільтона та хребет. Після поранення Гамільтон прожив ще півтора дня. Після смерті Гамільтона вся республіканська преса, котра щойно труїла Гамільтона, підняла такий виття проти Бэрра, так ніби був єдиний дуель США. Хоча сучасники і визнавали, що хто б змушував Гамільтона битися на дуелі з Бэрром, але відкрито на його захист майже хто б виступив. Можливо, що загибель на дуелі прославила і обезсмертила Гамільтона, оскільки політична зірка вже закочувалася, і міг залишитися однією з багатьох діячів Революції й ранньої республіки. Однак… Його портрет навіть потрапив у дводоларову банкноту 1977 року. Наклад невеличкий, але й слава.

Политическая кар'єра Бэрра у цьому закінчилася. У 1807 року Бэрру звинуватили у державну зраду за спробу приєднання іспанських володінь. Обвинувачення був доведено і Бэрра звільнили. Але це вже інша історія, про яку, то, можливо, розповім на другий раз.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.