Бородинское бій

Бородинское бій

(1812)

Бородино! Мало кому відома до 26 серпня 1812 р. село в 120 км на захід з Москви стала місцем слави російського солдата, слави Росії. Цього дня на бій у Бородінській полі відбувся генеральний бій Великої Вітчизняної війни 1812 р. проти французьких загарбників.

Император Франції Наполеон говорив незадовго до напади проти Росію: «Три року буду паном усього світу. Залишається Росія, але роздавлю її». Рівно 3 роки його імперія була розгромлена, переможні російські війська увійшли до Париж, а він відправили бранцем на далекий острів. Головний удар, смертельну рану полчищам завойовників російські війська завдали на Бородінській полі. Невдовзі після Бородінської битви було засновано пам’ятна медаль, якої нагороджувалися всі учасники битви. У указі говорилося: «Воїни! Славний… рік, куди… вразили ви… лютого та образу сильної ворога… минув; але з минуть, і не замовкнуть… гучні справи і подвиги ваші. Потомство збереже в пам’яті своєї!» Герої Бородіна були у нас, впевнені, що ми вдячними нащадками. Пам’ять про Бородінської битві живе у кожному людей. Она—в назвах вулиць, площ, наших міст.

В одній з галерей Зимового палацу ми можемо побачити портрети героїв Бородіна. Її любив відвідувати А. З. Пушкін. Він знав генералів М. М. Раєвського, А. П. Єрмолова. З героем-партизаном Денисом Давидовим дружив довгі роки. На пам’ять про битві в Москві відкритий музей «Бородінська панорама». Початком йому послужив Головний монумент, споруджений до 25-річчю битви. Це октаедр 30-метрової висоти, увінчаний золотою банею. На плиті золотом написано: «Вдячне Батьківщину котрий поклав живіт на полі честі». На офіційному відкритті монументу на присутності царя в стотисячному строю стояли ветерани битви, молоді російські солдати і офіцери і величезні натовпу народу. До 175-летней річниці битви Головний монумент відновили.

Если ви будемо мати можливість, побувайте у музеї Бородінської битви. Ви відчуєте дух далекої і грізної пори. Про неї писав поэт-воин Ф. І. Глінка: Тепер нам дрімати в спокої, Росії вірні сини?! Підемо, сомкнемся в ратному ладі, Підемо — й у жахи війни Друзям, батьківщині, народу Знайдемо славу і політичну волю Іль все впадемо в рідних полях! При світлі багаття писав Пауль вірші та «Листи російського офіцера», які допомагають історикам відтворити картину Бородінської битви. Головнокомандуючий російської армією М. І. Кутузов невипадково вибрав Бородінський полі для генерального бою. Поле дуже просторе, у ньому могли розгорнутися більше військ. Свої сили Кутузов розташував те щоб перерізати супротивнику шлях на Москву — обидві Смоленські дороги (див. на схемою). Правий фланг впирався до села Горки, де розміщувалася ставка Кутузова. Центр російських військ захищала Курганна батарея, якої командував генерал М. М. Раєвський, тому його називають зараз батареєю Раєвського. Лівий фланг проходив біля села Семеновское. Тут нас дуже швидко було побудовано зміцнення — флеші, які захищали солдати генерала П. І. Багратіона (Багратионовы флеші). Село Бородіно перебувала між правим флангом і центр.

План Наполеона у тому, щоб через сильний удар за лівим флангом прорвати фронт, вийшла у тил російським, звідти завдати удару по центру й знищити всю російську армію. Так Наполеон зазвичай вигравав бою. Проте з цією планам не судилося здійснитися. Недарма сам Наполеон говорив згодом, що Бородінський бій була жахливим із усіх його боїв. «Французька армія розбилася про російську» — так влучно зазначив учасник битви генерал А. П. Єрмолов. Бій почалося світанку. Найбільш жорстокими місцями битви були Багратионовы флеші, де сам генерал у розпал бою був смертельно поранений, і батарея Раєвського. Про бої на батареї поэт-воин ф. І. Глінка писав: «Гармати лопалися від надзвичайного разгорячения, зарядні ящики спалахували страшними вибухами… Багнет і кулак працювали невтомно, иззубренные палаші ламалися в шматки, кулі туди-сюди снували по повітрю і пронизували наскрізь!.. Прирослі від поля… російські вмирали там, де стояли… Знали лише одна, що треба стояти і битися, — і билися безперервно, билися відчайдушно!» Вони билися до останньої кулі, останнього ядра, билися багнетами. «Хоч все біжи, я стоятиму! Хоч все здайся, я помру, а чи не здамся!» — так міркували солдати — герої Бородіна. Цілий день тривала битва. Поступово змовкли гармати. Страшну картину була Бородінський полі. Ніколи ще завойовники не бачили такої великої кількості убитих. Але, як й раніше, несхитно І грізно кричить стояли російські полки. Вони готувалися до нового бою. Але, зваживши усі «за» і «проти», Кутузов наказав відступати до Москви. Французька армія була сильна. Однак у єдиноборстві з наполеонівськими військами російські залишилися непереможеними — такий перший підсумок Бородінської битви. У той самий час Бородіно надломило моральний дух наполеонівської армії, похитнула у ній упевненість у перемозі, послабило її наступальну активність. Бородінська битва визначила поразка Наполеона у цій несправедливої, загарбницької війні.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.