Истоки астрономії

Истоки астрономии.

Все повторюється в небі з нас: щоночі походять і заходять зірки, змінюються місячні фази, Сонце знаходить свій шлях між зірок. Найімовірніше, саме ця закономірності було відкрито першими астрономами, котрі сиділи у первісного багаття. Рух Місяця (точніше, періодичність зміни місячних фаз) було покладено основою першого місячного календаря, потім були відкрито рух Сонця по зодіаку, і з’явився сонячний рік. У цей час досягла розквіту і «небесна» міфологія: первісних людей обожнювали Сонце, Місяць, і інші світила, робили різні обряди, щоб піддобрити небесних богів і допомогти їм подолати всі трудности.

За кілька тисяч літ до нашої ери на полонинах великих річок (Ніл, Тигр і Євфрат, Інд і Ганг, Янцзи і Хуанхе) осіли хлібороби. Календар, составлявшийся жерцями Сонця і Місяця, став грати найважливіше значення у житті. Спостереження за світилами жерці проводили в древніх обсерваторіях, одночасно колишніх і храмами. Їх вивчає археоастрономия. Археологи знайшли значна частина подібних обсерваторій. Найпростіші їх — мегаліти — виглядали один (менгіри) чи кілька (дольмени, кромлехи) каменів, розміщених у суворому порядку друг щодо друга. Мегаліти відзначали місця сходу і заходу світил у час року. Раніше вважалося, що й звели древні кельти, а тепер доведено, що мегаліти з’явилися торік у Європі набагато раніше индоарийских племен (найдавніший їх — Нью-Грейндж — датується 3000 р. е.), а друїди лише поклонялися цим «чарівним» сооружениям.

Одним із найвідоміших споруд давнини є Стоунхендж, що у Південної Англії. По легенді, його з ніч спорудив чарівник Мерлін. Обсерваторія представляє собою 30 вкопаних каменів заввишки більше 5 м з належними згори плитами, які становлять кільце діаметром майже 30 м. Усередині нього розташовувалися ще кілька каменів, навколо споруди були кільця лунок. Зараз учені вважають, що Стоунхендж будувався на кілька етапів між 1900 і 1600 рр. е. Його основна функція — спостереження Сонця і Місяця, визначення днів зимового і літнього сонцестоянь, пророцтво місячних і сонячних затемнень. У кілометрах від Стоунхенджа знайшли залишки древньої будівлі, яке нагадувало його за своєї плануванні, але виконаною дерев’янний. Вважають, що Вудхендж був гігантським макетом, спираючись який будівельники зуміли побудувати Стоунхендж.

internet У древньому Єгипті існувала складна релігія з велику кількість богів, тісно що з небесними світилами. Особливо шанувався бог Сонця Ра. Найважливіша події життя сільськогосподарської країни — розлив Ніла — визначалося по появі сонця Сиріуса і літньому солнцестоянию. У Єгипті існував місячно-сонячний календар, деливший рік 365 діб, і 12 місяців. День і ніч ділилися на 12 годин. Єгиптяни ділили небо на сузір'я, знали про існування планет, вміли визначати висоту Сонця, використовуючи стиль. Єгипетська астрономія стала фундаментом, у якому грецькі вчені пізніше побудували свою систему мира.

Астрономия Межиріччя почалося з шумерських башен-зиккуратов, які були обсерваторіями. Жерці фіксували рух планет, дати затемнень, поява комет. На час завоювання Вавилона Персией, астрономія і астрологія стали найважливішими державними науками, країна опинилася покрита мережею обсерваторій. Наприкінці IV століття е. месопотамские вчені створили теорію руху відвідин Місяця й планет, відкрили сарос, запровадили эклиптику і зодіак. Про китайської астрономії європейці майже щось знали. Китайці вміли пророкувати затемнення, склали точний календар, розділили небо на сузір'я, винайшли титул, сонячні та водяні годинник, компас. А контролю над перемінними зірками, сонячними плямами, кометами представляють цінність і досі пір. У 1054 року у китайських літописах з’явилося нагадування про знаменитої наднової Тельця, породила Крабовидную туманність, (див. изображ. ниже).

.

Достижения астрономії Нового Світу (майя, ацтеків і інків) були здебільшого знищено й забуті спочатку у низці усобиць, потім у ході іспанської конкісти. Відомо, що жерці майя вміли пророкувати затемнення і дорівнювали дуже точний календар. Новий поштовх астрономія отримує, коли на європейському континенті виникає грецька цивілізація. Багата міфологічними традиціями, вона заклала основи сучасного наукового мислення. Греки (а з їх занепадом і римляни) використовували місячно-сонячний календар, проте додаткові дні вставлялися безладно; часто у своїй переслідувалися політичні чи економічними інтересами. Тож у 46 р. е. Юлій Цезар вводить юліанський календарь.

Первым грецьким астрономом можна вважати Фалеса Милетского, предсказавшего сонячне затемнення. Він жив у VI в. е. Фалес стояв на позиціях геоцентризму. Прибічником ідеї еволюції (а чи не створення) світу був Анаксимандр. У V в. е. в грецьких умах панували дві протилежні теорії: Анаксагора, що стояв на позиціях універсальної нескінченно подільною матерії, і Демокрита — вченого і філософа, введшего поняття атома. На межі п’ятого і четвертого століть вперше ідея кулястості Землі - спочатку в піфагорійців, та був у Парменіда. У знаменитого афінського мислителя Платона ми зустрічаємо опис єдиного Бога — творця Вселенной.

В цей час греки всерйоз замислювалися про теорії планетної руху. Першу спробу наукового вирішення цієї проблеми зробив Евдокс Книдский. Жила в IV в. е. Аристотель зупинив Землю, поставивши їх у центр вічного і незмінного світу. Аристотель вказував на шарообразность Землі (наводячи як вигляді аргументу круглу форму земної тіні під час місячного затемнення) і її невеликі проти відстанню до зірок розміри. Жила в Єгипті Ератосфен вперше справив вимір діаметра Землі, отримавши близько сорока 000 км — дивовижна на той час точність! Справжню революцію у античному світі міг б сотворити Аристарх Самосский. У його теорії Земля спілкувалась навколо своєї осі, що пояснював зміну дні й ночі, а центральне місце Землі у Всесвіті зайняло Сонце. Ця теорія отримав назву геліоцентричної. Проте знадобилися тисячоліття, як вона восторжествовать.

Первым людиною, займалися систематичними спостереженнями світил, став Гіппарх. Він ввів паралелі і меридіани, становив перший зоряний каталог і відкрив явище прецесії. Гіппарх першим правильно оцінив відстань від Землі до Місяця. Його послідовник — Олександрійський учений Птолемей (Див. изображ. зліва) — написав самий значний астрономічний працю античності - «Альмагест», у якому систематизував все астрономічні знання своєї епохи й описав власну геоцентричну теорію світу, що панувала у європейській філософії на протязі наступних п’ятнадцяти веков.

Знания умираючої античної цивілізації прийняли арабські завойовники. Жила межі першого і другого тисячоліть в Хорезмі Бируни розкрив природу Чумацького Шляху, характеризував зірках як і справу дивовижно далеких сонцях. Та особливо відомим з астрономів Сходу був онук Тамерлана Улугбек. Він побудував найбільшу обсерваторію свого часу, в якої уточнив багато астрономічні данные.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.