Польско-Шведская інтервенція. 
Кінець смути

Польско-Шведская інтервенція. Кінець смути.

В 1609 р. cмута на Русі ускладнилася прямим військовим втручанням сусідніх держав. Будучи нездатна впоратися самотужки з «Тушинским злодієм », якого підтримали багато російські міста Київ і землі, Шуйський у лютому 1609 р. уклав договір зі Швецією. Він віддавав шведам Карельську волость, одержуючи замість військової допомоги. Проте шведський військовий загін на чолі з досвідченим полководцем Делагарди не зміг змінити становище у користь Шуйського. У той самий час король Речі Посполитої Сигізмунд III, постійно враждовавший шведам, розцінив цей договір як бажаний прийменник для прихованої інтервенції. У вересні 1609 р. Сигізмунд обложив Смоленськ. У 1610 р. польський гетьман Ходкевич розбив військо Шуйського біля села Клушино (на Захід Можайска).

17 липня 1610 р. бояри і дворяни, забувши тимчасово свої розбіжності, спільними зусиллями скинули втратив всякий авторитет Шуйського — він силоміць пострижений в ченці. Влада Москві до обрання нового царя перейшла до рук з 7 бояр — «семибоярщини ». Це уряд послав до Сигізмунду своїх послів, пропонуючи до польського короля обрати російською престол сини Владислава. У цьому ставилися умови: Владислав мав пообіцяти зберегти московські порядки і прийняти православ’я. Хоча Сигізмунд не погодився на остання передумова, договір усе було укладено. У 1610 р. в Москву ввійшло польське військо на чолі з Гонсевским, який на намісника Владислава мав управляти країною. Швеція, сприйняла повалення Шуйського як визволення з всіх зобов’язань, окупувала значну частину півночі Руси.

В умовах виникає т.зв. перше ополчення, метою котрого треба було звільнити країну від загарбників і спорудити престол російського царя. Його виникненню у що свідчить сприяла доля Тушинського табору. Ще 1609 р. Сигізмунд звернувся із закликом вимагати всім полякам-тушинцам йти під Смоленськ у його військо. У таборі почалося бродіння, кончившееся убивством в 1610 р. Лжедмитрія II і розпадом різнорідною маси, котра становила тушинское військо. Значна частка власності тушинських дворян і козаків, і навіть деякі бояри, підтримали самозванця, приєдналися до яке з’явилося в поч. 1611 р. ополченню. Вождем його став рязанський воєвода Прокопій Ляпунов. Ополчення обложило Москву і після бою 19 березня 1611 р. перехопило більшу частину міста; проте Кремль залишився поза поляками. Тим часом і все ополчення загалом, та його керівну орган — не задовольняло козаків. Постійні зіткнення завершилися влітку 1611 р. убивством Ляпунова, після чого більшість дворян залишили ополчение.

В червні 1611 р. упав Смоленськ — дорога всього польського війську на Москву виявилася відкритої. За місяць шведи захопили Новгород. У разі, коли незалежне існування російського народу опинився під загрозою, Сході країни, в Нижньому Новгороді, восени 1611 р. виникає друге ополчення. Головним організатором його став міського голову Кузьма Мінін, керівником само було обраний майстерний полководець, учасник першого ополчення князь Пожарський. Зібравши більша потуга, ополчення у травні 1612 р. увійшло Москву, злившись із залишками першого ополчення, й цілком блокувало Кремль. Торішнього серпня польський загін під командуванням Ходкевича намагався прорвати блокаду, але його відкинутий з Москви. 26 жовтня 1612 р. польський гарнізон у Кремлі капитулировал.

В січні 1613 р. у Москві зібрався Земський собор, у якому новим царем Русі був обраний 16-річний Михайле Федоровичу Романов. Старовинний боярський рід Романових був популярний як між боярами, а й серед інших соціальних верств. Крім того, безбарвна особистість молодого царя, як здавалося багатьом, було запорукою відмовитися від авантюр і жорстокостей, так измучивших російський народ протягом останніх півстоліття. Після поновлення царської влада має всі сили держави кинули на наведення порядку усередині країни та боротьбу з інтервентами. Декілька десятків років пішло те що, щоб винищити розбійницькі зграї, рыскавшие всій країні. У 1617 р. уклали Столбовский світ шведам: Росія повернула Новгород, але втратила всі узбережжя Фінської затоки. У 1618 р. після жорстоких сутичок неподалік Москви у селі Деулино укладено перемир’я з Промовою Посполитой: Росія поступалася Смоленськ і кілька міст і земель, розташованих по західної границе.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.