Формирование світогляду декабристів

Формирование світогляду Декабристов Большинство майбутніх декабристів народилося межі нового століття: чи останнє десятиліття XVIII в., чи роки XIX в.

Все декабристи (винятку поодинокі) були, на походженню дворянами, належали до привілейованому стану тодішньої фортечної Росії. Безліч різноманітних явищ російського життя з дитинства протекло через їхню свідомість, вони сприйняли: життя панської садиби, дворянського маєтку, початкове домашнє навчання, вступ у навчальний заведение.

Много першорядних за значенням політичних подій минуло через їхню свідомість. У дитинстві вони чули розмови про воцарінні нового імператора — Олександра; перед тим доходили невиразні розмови у тому, що його батька — імператора Павла I — задушили під час двірського перевороту, називали імена учасників змови. Дітьми чи підлітками вони дізналися перші війнах Росії із Наполеоном: для цієї війни йшли з дому їхні батьки і старші брати. Декабристи зросли Росії, і світогляд їх складалося з урахуванням роздумів над долею Батьківщини. Саме Росія був у центрі цього слагавшегося юнацького мировоззрения.

Они росли здебільшого у забезпечених дворянських сім'ях, де б постійно спостерігати різку відмінність між становищем поміщика і селянина, пана і двірського человека.

Одни їх навчалися у Московському університеті, інші — в Московської школі колонновожатых (майбутньої Академії генерального штабу), треті — в Царскосельском ліцеї. Навіть привілейовані навчальні заклади порушено, як кажуть самі декабристи, «духом часу». Сумнів в справедливості самодержавного ладу рано прокинулося в молодих умах.

Дворянство жило широкої й веселою життям. У самій Москві щодня бувало за кількома десятків балів, сяяли вогнями чудові особняки і палаци, а поруч, у бідних будиночках і халупах тулилися міщани і трудова біднота. У підручнику природного права студенти, готуючись до іспитів, читали: «Закони би мало бути всіх громадян однакові». Протиріччя між передовий думкою і російської дійсністю впадало правді в очі: у Росії закони були однакові всіх громадян. Юнацька думку від спостережень російської дійсності спрямовувалася до книжки, як від книжки — знову до російської действительности.

Потихоньку; особисто від до рук, студенти передавали заборонену книжку великого письменника XVIII в, А. П. Радищева «Подорож з Петербурга і Москву». За цієї книжки імператриця Катерина ІІ кинула Радіщева в в’язницю. Людина «народиться у світ дорівнює в усьому іншому», йшлося у цієї книзі. Жорстокі картини кріпацтва і самодержавства, які обурювали душу Радіщева, разюче збігалися з дійсністю, окружавшей юнаків.

В щоденнику Миколи Тургенєва відчуваються перші проблиски критики самодержавного ладу. «У Сенаті багато дурнів», — записує він однажды.

Но, звісно, справа не обмежувалося читанням заборонених російських книжок. Із Заходу вільніше проникали — ще бібліотеки дідів, і батьків — твори філософів-просвітителів. Особливо потрапляли до рук передовий молоді книжки французьких корифеїв вільнолюбства — Вольтера, Руссо, Дідро, Даламбера, Монтескье…

Будущие декабристи — Володимир Раєвський і Г. С. Батеньков, подружившиеся ще під час навчання у кадетському корпусі, проводили цілі вечора в «патріотичних мріях»; юні друзі вперше насмілилися «казати про царя, яко про людину, і засуджувати вчинки на нас цесаревича». Вони навіть заприсяглися, «коли возмужаем, привести ідеї наші в дійство». Як кажуть, думка про якомусь дії проти несправедливого ладу стала бродити в юних умах ще й напередодні війни 1812 г.

В тієї ж Москві близько 1811 р. утворилося серед майбутніх декабристів «юнацьке братства», члени якого, захоплені ідеями «Громадського договору» Руссо, вирішили поїхати на Сахалін і «скласти нову республіку». І тому вже були «складено закони» і навіть придумана особлива одяг нових реформаторів: сині шаровари, куртка, пояс з кинджалом, але в грудях «дві паралельні лінії з міді з рівності». Серед цих фантазій звістка, що Наполеон перейшов кордону Росії, уразила усіх, як громом. Почалася «гроза дванадцятого года».

В ті часи дворяни могли за власним бажанням служити чи не служити військовій службі. Добровільність військової служби була її привілеєм. Майбутні декабристи було охоплено патріотичним поривом — саме те й привело їх до лав захисників Батьківщини. «У 1812 року у відсутності я образу думок, крім полум’яну любов до до Батьківщині», — писав декабрист Микита Муравьев.

Подавляющее більшість до членів таємницею організації виявилося у армії й стало учасниками знаменитих боїв. «У 1812 року вжито був за 1-ї Західної армії й був у боях 4 і п’яти серпня при р. Смоленську, тієї самої серпня 24 і 26-го чисел при селі Бородіну… при взяття міста Вереї вересня 29-го, жовтня 11-го при Малоярославце…» — говорить службовий формуляр декабриста Михайла Орлова. І такі формуляри типові багатьом його товаришів. Війна 1812 р. розбудила їх політичне свідомість, патріотичний порив загартував його. «Ми обоє були діти 1812 року», — говорив декабрист Матвій Муравьев-Апостол.

Побывав у країнах, де було кріпацтва і існували конституційні установи, майбутні декабристи отримали чимало матеріалу для размышлений.

Громадське пожвавлення минулих років було надзвичайним. У Європі у роки складалася революційна ситуація. Під час боротьби з Наполеоном королі і імператори обіцяли реформи, нове життя своїм народам — учасникам боротьби. Але одержавши перемогу, де вони захотіли платити за векселями. «Чи не однієї Росії — переважають у всіх країнах Європи народ був розчарований і обмануть» — писала одна з сучасників.

Как та інших країнах, у Росії народні маси також прагнули до визволенню від кріпосного гніту. Росла боротьба між європейськими урядами і народами, т. е. процес боротьби з феодального ладу. У атмосфері цієї боротьби, і зросли декабристы.

Россия була охоплена заворушеннями. Захисники й прибічники нового дедалі чіткіше ділилися на два табору.

Декабристы були жменькою безпідставних мрійників, відірваних від суспільства свого часу. Це уявлення було дуже неправильним. Декабристи були яскравим проявом загального процесу, їх задуми були зрозумілі не тільки їм — близько яких був широке коло співчуваючих. Глибоко, й вірно визначив той процес одна з головних діячів руху — Сергій Муравйов-Апостол: «Поширення… революційних думок у державі слід було звичайному і природному порядку речей, бо якщо возбранить не можна, щоб акціонерне товариство не мало впливу це поширення, справедливо також і те, що й б думки ці не були у Росії до народження суспільства, воно як але народилося б, а й народившись були, б не зміцнитися, ні разрастись».

Историческая дійсність підказувала декабристам способи боротьби, змушувала замислюватися над революцією. Загальну збуджену атмосферу часу, їх котрий виховав, чудово, яскраво і охарактеризував одне із найбільш видатних декабристів — Павло Іванович Пестель. Він про цьому так: «Події 1812, 1813, 1814 і 1815 років, як і попередніх і наступних часів, показали стільки престолів низверженных, стільки інших ухвалених, стільки царств знищених, стільки нових заснованих, стільки царів вигнаних, стільки які повернулися чи покликаних і стільки знову вигнаних, стільки революцій скоєних, стільки переворотів вироблених, що це ці події ознайомили уми з революціями, з можливостями і що удобностями вони виробляти. До того має кожне століття свою прикметну рису. Нинішній ознаменовується революційними думками. Від однієї кінця Європи до іншого видно скрізь один і той ж, від Португалії до Росії, у тому числі жодного держави, навіть Англії й Туреччини, цих двох протилежностей. Це ж видовище є також вся Америка. Дух перетворення змушує, як кажуть, скрізь уми клекотати… Ось причини, гадаю я, які породили революційні думки і правил і укоренили вони умонастроїв».

При підготовці даної праці були використані матеріали з сайту internet.