Китай після 2-ї Першої світової

Китай після 2-ї світової войны.

Разгром захоплювали радянські війська у серпні 1945 р. японської Квантунської армії, звільнення Маньчжурії, капітуляція Японії, передача трофейного японського зброї Народно-визвольної армії Китаю створили сприятливі умови для завершення народної Революції Китаї. 1. Х 1949 р. було проголошено Китайська Народна Республіка (КНР). Радянський уряд 2.Х.1949 р. встановило дипл. відносини з КНР і справила їй фінансову, економічну іншу допомогу у становленні народного государства.

В 1949—52 рр. уряд КНР национализировало власність иностр. імперіалістів і давньою китайською буржуазії, провело аграрну реформу, і з 1953 р. приступила до здійсненню першого п’ятирічного плану розвитку народного господарства країни (1953—57 рр.). Різнобічна допомогу СРСР та інших. соціалістичних країн дав можливість Китаю успішно виконати перший 5-річний план, здійснити соціалістичні перетворення на місті й селі, закласти країни основи соціалістичної индустрии.

Однако після VIII з'їзду КПК у керівництві партії узяли гору сили, к-рые стали проводити свій курс. У внутрішній життя цей курс знайшов свій відбиток у політиці «великого стрибка» (1958—60 рр.) і «культурної революції» (1966—76 рр.), к-рые викликали криза в народному хоз-ве, дезорганізували партійний, державний і адм.-хозяйственный апарат, затримало на два десятиліття соціально-економічному розвитку країни.

После смерті Мао-Цзедуна (9.IX 1976 р.) керівництво Китаю стало переглядати «лівацьких» установки внутрішнього розвитку і вносити корективи у її зовнішньополітичний курс.

В здійснення цих решеяттй країни почалося проведення глибоких перетворень. У зовнішніх відносинах було проголошено так зв. відкрита політика, орієнтована на всемірне розширення зв’язків із зарубіжними державами. Значне місце у його реалізації відводилося розвиненим капіталістичним країнам. У 1984 р. черговий Пленум КПК прийняв постанову «Про раптову реформу господарської системи», в до-ром конкретизувалася завдання «будівництва соціалізму з китайською специфікою». Ця реформа передбачала у сільській місцевості, де його здійснення почалося з кінця 70-х рр., реорганізацію народних комун (поділ адміністративної, господарської та партийкой влади), впровадження системи виробничої відповідальності селян, т. е. перехід до опрацювання землі з урахуванням насіннєвого подряда.

Центральными ланками реформи господарської системи у містах стало «скорочення сфери директивного планування», перетворення пром. предп-тий в «самостійні господарські організації», розвиток товарних відносин, «звуження сфери єдиної державної встановлення цін», дозвіл діяльності невеликих приватних і колективних предп-тий, кустарних майстерень, приватного підприємництва, гол. обр. у сфері обслуговування і торгівлі, залучення иностр. капіталу економіку страны.

Средний річний приріст валового пром. і с.-х. произ-ва становив за 5-летие 1 1%. У тому 1986 р. сесія ВЗНП прийняла сьомий 5-річний план розвитку народного хоз-ва КНР (1986—90 рр.), що на меті забезпечити стабілізацію економіки, збільшити до 1990 р. валову продукцію пром-сти та найближчих сіл. хоз-ва на 38%. зробити вирішальний кидок для взяття ключових рубежів техніки і технологии.

Однако капіталістична система господарювання у Китаї довела свою неспроможність. Після смерті Кім Ер Сена зайшле до своєї влади уряд сини Кім Чен Іра проводить політику ринкової экномики з ідеологією Комуністичної партії.

В силу несостятельности та безперспективності соціалістичного господарювання в Китаї проводиться спроба перевести економіку в ринкове русло за збереження ідеології соціалізму, і коммунизма.

Это складне поєднання хоч як дивно сприймається населенням і з энтузиазмом.

Сегодня Китай розвиває економічні зв’язку, зростає кількість західних інвестицій у китайську економіку, з зміною економічної політики Китай стає важливим стратегічним партнером нашої багатьом західних стран.

При підготовці цієї праці були використані матеріали із сайту internet.