Возрастание економічної ролі США в міжвоєнний період (1919-1939)

МОРДОВСКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ їм. Н. П. Огарьова ИСТОРИКО-СОЦИОЛОГИЧЕСКИЙ ІНСТИТУТ Реферат з економічної Росії і розвинених країн Возрастание економічної ролі США в міжвоєнний період (1919;1939) Выполнил: Ганюшкина Т. В. залікова книжка № 98/476 студент 3-го курсу 303 групи з/о спеціальність регіонознавство Перевірив: Госкин І.П. Саранськ, 2000 ЗМІСТ Запровадження Зміцнення позицій США після Першої Першої світової Гуверовский індивідуалізм і епоха «проспериті «. Чинник економічного піднесення 20-х Велика Депресія 1929;1933 років і загострення соціальних протиріч Реформи адміністрації ф. Рузвельта «Новий курс », результат і значення Укладання.

Історичний період між двома світовими війнами характеризується як як час вивищення Америки, а й як період економічних потрясінь. На зміну епохи «проспериті» прийшла Велика Депресія 1929;1933 років і загострення соціальних протиріч. На зміну Гуверівського індивідуалізму — реформи Рузвельта «Новий курс».

У американській історії склалося чергування консервативних і ліберальних політичних циклів; консервативний цикл, стимулюючий економічного зростання ціною поглиблення соціального нерівності, поступався місце ліберальному циклу, протягом якого розвивалися принципи соціальну справедливість, але перерозподільчий механізм погрожував економічного зростання, ліберали поступалися місце консерваторам. Отже, між консерваторами і лібералами сприяла підтримці своєрідного балансу між економічної свободою та соціальної демократією. [7, с.325].

Свідченням цього є й економічна історія США в межвоенный період.

1. Зміцнення позицій США після Першої світової войны.

вибухнула Перша світова війна призвела до кардинальних змін на політичної та економічної арені світу. Світова війна пред’явила небувалі вимоги до економіки. Вона поглинула 1/3 тих матеріальних цінностей людства. Військові витрати воюючих держав розширилися більш ніж удвадцятеро, перевищивши удванадцятеро готівкові запаси золота. Фронт поглинув понад 59% промислової продукції.

Допомога озброєнням і матеріалами із боку Сполучених Штатів, та був і вступ їх у війну (1917 р.) остаточно схилило чашу терезів на користь Антанти. Проте з держав цього блоку лише навіть Японія збільшили за війну свою національну багатство — відповідно на 40 і 25%. США з допомогою продажу озброєння зосередили в собі близько половини світових запасів золота. [4, с.91].

США як заокеанський член Антанти не вела війну у своїй території, її економічний потенціал упродовж свого війни лише виріс, а рівень життя населення піднявся. Америка з боржника перетворилася на кредитора. Її економічна могутність у роки зросла, країна стала мати великої армією, і флотом. Так вперше Великобританія формально визнала встановлення рівності свого військово-морського флоту з флотом США, підписавши в 1921 р. «договір п’яти» держав про обмеження морських озброєнь.

З іншого боку, це час протистояння капіталістичної і світової соціалістичної систем. Протистояння систем породило у економічній політиці капіталістичних країн головні тенденції: демократичну, побудовану на стримування соціалізму, пошуках компромісу, й те водночас підвищенні реальної заробітної плати соціального захисту, і тоталітарну (дуже близьку до соціалізму), спрямовану на військове знищення соціалізму. Перша тенденція була властива для США, Англії, Німеччині й інших буржуазно-демократичних країн Заходу, друга — для Італії, Японії Німеччини.

І на цих умови роль США природно зростала серед прибічників розвитку. Про провідну роль США свідчить і ведуча роль президента США Вільсона на мирної Паризької конференції у 1919 р. Дітищем Паризької конференції стала Ліга Націй. Її статут розроблявся спеціальної комісією на чолі Вильсоном.

Президент Вільсон, прибічник активної зовнішньої політики України вважав, зміна ролі США у світі подає шанс стати рятівниками світу, привнести в міжнародні відносини нові принципи. Своє бачення цих принципів він у «14 пунктах». Вони містилася вимога відмовитися від таємницею дипломатії, забезпечення вільної торгівлі, і мореплавання, здійснення роззброєння, визнання прав самовизначення як повоєнного перебудови світу. Пропозиції Вільсона були близькі із тих, які хотіли створити більш справедливий і демократичний лад у світі.

Проте авторитет Вільсона у країні виявився сильно підірваний, коли більшовики опублікували таємні договори країн Антанти. У очах американців виходило, що й хлопці воювали заради таємних задумів європейських держав. Різко посилилися позиції тих, хто виступав повернення до традиційної політиці «ізоляціонізму», — невтручання США у справи Європи. У результаті виборів у конгрес США перемогли прихильники ізоляціонізму і їхні опоненти Вільсона. Це мало чимале значення, оскільки міжнародні угоди, укладені президентом, мали ратифицироваться сенатом. Сенат, контрольований республіканцями, відмовився ратифікувати Версальський мирний договір. На його думку, США повинен мати свободу діянь П. Лазаренка та же не бути втягнутими до європейських справи, саме до цього вело участь США в Ліги Націй. Так організація Ліги Націй, стала дітищем американського президента особливо, почала працювати й без участі Америки.

Зміцненню позицій США у світі сприяв та підвищення її у 20-ті роки. Темпи економічного розвитку США найвищі у світі. Вони мусили кредиторами усього світу. Але зберігалося штучна ізоляція США від європейських і світових справ. Республіканці, які стояли поблизу влади у США, проводили ізоляціоністський курс, року відповідний ролі США на світових делах.

2. Гуверовский індивідуалізм і епоха «проспериті»..

Чинник економічного піднесення 20-х годов.

У 1929;1933 рр. 31-му президентом США від Республіканської партії був обраний Гувер Герберт Кларк (1874−1964).

У фундаменті економічної теорії, та й у суспільній думці у той час панувала концепція лібералізму, чи laissez faire («нехай кожен йде власним шляхом »), розроблена класиками буржуазної політекономії ще 18−19 століттях. У ньому підкреслюється роль окремого «економічного людини », раціонального індивіда, котрий прагне максимізації прибутків і конкуруючого коїться з іншими на різноманітних ринках, і отримує винагороду, яке відповідає його праці. Теорія, що базується на принципі індивідуалізму, яким стверджується, що реалізація нічим необмеженого приватного інтересу суб'єктів господарювання веде до результаті до суспільного благу, постулировала повну свободу підприємництва і невтручання держави у господарське життя. Механізм ринку проголошувався найефективнішим регулятором економічних процесів, які забезпечують оптимальне розподіл ресурсов.

Це був панування консервативних ідей либерально-индивидуалистических цінностей. Консерватори традиційно віддавали пріоритет економічну свободу серед усіх інших свобод чоловіки й трепетно ставилися до необмеженому нагромадженню і розпорядженню приватною власністю, яку зараховували до фундаментальним прав людини. Консерватизм цьому етапі возвеличив принципи економічного лібералізму, переклавши в доктрини «твердого», «необмеженого індивідуалізму». Отримали поширення ідеї соціал-дарвінізму. Де головним було — обгрунтування природного, який із саму природу речей походження всіх соціальних явищ й регіональних протиріч капіталізму (поділ на класи, конкуренція, економічні контрасти, багатство одним і злидні інших). Великі монополісти, такі як Еге. Карнегі, Дж. Рокфеллер, зображувалися як найбільш пристосовані індивідууми, а створені ними фінансові та промислові імперії як найвище досягнення «природного відбору». [7, с.315].

У фундаменті економічної теорії домінував принцип лібералізму (повне невтручання держави у економіку). Основні постулати класичної економічної науки: людину розглядають лише як «економічний людина», що має намагання до власного вигоді; усі рівні як перед законом; кожен економічний суб'єкт повністю обізнаний із цінах, ренті, прибутку, зарплаті будь-якому ринку; ринок забезпечує повну мобільність ресурсів (працю й капітал можуть вільно переміщатися); еластичність чисельності робочих по заробітної плати менше одиниці, тобто. збільшення зарплати, веде до підвищення кількості робочої сили та навпаки; єдина мета капіталу — отримання прибутку; вести визначається лише попитом й пропозицією ринку праці; збільшення багатства відбувається після накопичення капитала.

Гуверовский індивідуалізм, під аркушами якого старе кредо, «економічного людини» й абсолютною ролі економічних мотивів, підживлювався ідеєю «американізму». Слово «американізм» уперше промовив Р. Элджер, прибічник ізоляціоністських переконань, упевнений у тому, що щастя ліберальної Америки залежить від відході від загниваючого Старого світла, який лише заразити своїми хворобами Америку. Але з обставин Америка побачила світової арені той час, коли війни перетворилися на революції, а основним зброєю стало зброю ідеологічне. Тому разом з ізоляціонізмом була присутня і в ідеї месіанства. Так, Гувер в 1919;23 рр. керував АРА. Організація «АРА» (скорочено від анг. American Relief Administration «Американська адміністрація допомоги») було створено надання допомоги європейських країн, потерпілим у 1-ї світової війни. 1921;го у зв’язку з голодом до Поволжя діяльність АРА було дозволено й у РСФСР.

Але це був епоха, коли «ортодоксальний консерватизм тріумфував свою останню успіх у 1920;ті роки. Те була його піррова перемога: економічний крах 1929;1933 рр. засвідчив, що класичний індивідуалізм зайшов у глухий кут. Вже його головний адепт 20-х років. Р. Гувер намагався сповідувати концепцію „освіченого індивідуалізму“, яка корегувала принципи необмеженої свободы».

Але стати на шлях ревізії консерватизму Гувер не зміг. Це здійснилося пізніше, в 40-ві рр., коли протягом нової чи соціально консерватизму. Соціальний консерватизм протиставив старому индивидуалистическому кредо, возвеличивающему «економічного людини» і абсолютизировавшему роль економічних мотивів, новий консерватизм, узявши під захист нескороминущі людські цінності: сім'я, цариків, релігія, громадянське суспільство з його різноманітними соціальними осередками і якими інтересами, освіту й мораль.

Епохою «проспериті» називають короткочасний період господарського підйому США після першої Першої світової. У літератури за епохою «проспериті» найчастіше розуміють нездорове, сумнівне процвітання. Повоєнна Америка виходила в лідери з темпам економічного зростання. Завдяки чому ще більше усталило своє лідируючу позицію у світі. Наприкінці 20-х Америка виробляла не менше промислової продукції, скільки весь інший світ. Це був, справді, роки зростання. Середньостатистичний робочий збільшив свою зарплату на 25%. Рівень безробіття не перевищував 5%, а деякі періоди 3%. Розквітав споживчий кредит. У 20-ті роки, під час процвітання, рівень цін був цілком стабільним. Темпи економічного розвитку США найвищі у світі.

За темпами науково-технічного прогресу і продуктивність праці промисловість США далеко перевершила всі країни. Автомобільна промисловість, виробляла щорічно мільйони машин, створила країни величезний ринок же металу, нафти, гуми, скла та інших матеріалів, і навіть потужну інфраструктуру як бензозаправних станцій, підприємств автосервісу, провокувала небувале шосейне будівництво. Внутрішній платоспроможний попит не встигав ріст продуктивності, і результатом цілком закономірно стало надвиробництво. Що був підйом, тим нижче виявився спад. 1932;го р. проти 1929 р. промислового виробництва скоротився майже наполовину, і сталося відкинуті на 20 років тому я. Кількість безробітних становило 17 млн. людина — майже 14% населення. [4, с.93].

Економіка США у роки були переповнені винятками з простих ринкових відносин. У промисловому виробництві переважали великі корпорації, вже було прийнято антимонопольні закони, створено федеральні комісії і комітети із регулювання окремих галузей, створена Федеральна резервна система, словом, держава вже активно втручалася у економічне життя. Усі ці форми втручання вже серйозно змінювали традиційну віру в індивідуалізм і ринок. І все-таки, здебільшого вважалося, що втручання, як і необхідно, той час від часу, і принцип laissez faire залишався господствующим.

Америка у 20-ті роки. процвітала, але ринкової економіки розвивається циклично. Підйоми змінюються спадами, кризами. Проте очевидна циклічність економічного розвитку, повторювані кожні 8−10 років фази процвітання, спаду, кризи й оживлення вважалися досі нормальним явищем ось щодо здатності до самовиправленню. Таке «благодушне «ставлення до циклічною динаміці призвела до катастрофи в 1929 р., ударившей у всій світовій економіці. Світова економічна криза був визначений як наслідки війни (економічними втратами, розривом традиційних економічних зв’язків, борговими зобов’язаннями тощо.), а й тим, війна породила безпрецедентне зростання американської економіки та перетворила США на світового кредитора. Уся світова економіка стала залежати від добробуту американської економіки. У 20-ті роки. американська промисловість, зросла як з води, перейшла на технології виробництва, засновані використання потокових методів, конвеєра. Але споживання зовсім на стало масовим. Розподіл національного багатства було конче нерівномірним, що ні сприяло масовому попиту готової продукції. Вкрай нестійкою була і фінансову систему США. На нью-йоркською фондову біржу — найбільшою у світі — запанувала у 20-ті роки. небачена гарячка: підвищення курсу акцій у протягом кілька років залучило ринку цінних паперів величезні капітали. Коли ж це спекулятивний бум досяг би свого краю, почалося обвальне падіння курсів. Відтоді затріщала вся фінансову систему США, а із нею і фінанси решти світу.

3. Велика Депресія 1929;1933 років і.

загострення соціальних противоречий.

Стабілізація економіки США до жовтня 1929 р. носила тимчасовість. У економіці починали накопичуватися проблеми, країна неухильно сповзала до найглибшому економічної кризи 1929;1933 рр. Проведені засвідчили, що «процвітання «супроводжувалося не звуженням прірви між бідністю й багатством, та її розширенням. Для деяких тих категорій населення «процвітання «і залишилося недосяжним фантомом. Це стосується й робочим окремих галузей промисловості (видобуток вугілля, більшість галузей легку промисловість), дрібним підприємцям, вытесняемым великим капіталом і до фермерів. Сільське населення нищало під ударами затяжного аграрного кризи. «Ножиці «між цінами на промислові товари та сільськогосподарську продукцію постійно розсовувалися, а це призводило до руйнування і обезземеливанию фермерів. Виявившись в лещатах кризи надвиробництва, найбільше був зацікавлений у урядовому втручанні, фермерство у цілому аграрний сектор економіки були прообразом дуже недалекого майбутнього всієї економіки. Обмеження прав трудящих, цькування їх організації, стачечную і політичну діяльність, невтримна проповідь індивідуалізму і расизму, зневага до невдахам і знедоленим пустило глибоке коріння, створюючи умови, як Рузвельт, повернення епохи «нової економічної феодалізму «- абсолютного, нічим не обмеженого сваволі олігархічної верхівки общества.

У 1929 р. тривалість робочого дня американського робочого було більше, ніж у сусідніх індустріальних країнах. Соціального страхування від безробіттю немає, тоді як у європейських державах воно які вже було. Використання дитячої праці, дискримінація чорних і покриток ставили США поруч із найбільш відсталими країнами. У Америці роки «процвітання «маси населення залишалися при владі волаючої злиднів і безправ’я, глибина масштаби яких були невідомі поза США.

У 1929 р. на американську економіку обрушився глибокий економічну кризу, в масштабах котрий мав собі рівних можливостей у історії. Велика Депресія 1929;1933 рр. — найбільш тривалий економічну кризу історія промислово розвинутих країн. У 1929 р. сталася ще небачена паніка на Нью-Йоркській біржі, викликана різким падінням курсу акцій. Вартість акцій впала на 90%, масове руйнування дрібних вкладників США відразу ж потрапляє позначилося на торгівлі та промисловості. [4, с.93].

Криза швидко поширився інші країни, насамперед Велико-британії і Німеччину, пов’язані взаємними фінансовими зобов’язаннями зі США можуть. Падіння виробництва, у США виявилось більшим, ніж у сусідніх країнах. Загальний рівень промислового виробництва, у 1933 р. упав проти 1929 р. на 46%, a виробничі потужності виявилися завантажені всього одну третину. Промисловість країни було відкинуто біліша, ніж 20 років тому я, до рівня 1911 р. Через те, що криза був світовим і охопив всі країни без винятку, різко порушилися сформовані зовнішньоекономічні зв’язку. Обороти зовнішньої торгівлі США знизилися в 3,1 раза.

Початком кризи послужило раптове безпрецедентне загальне зниження курсу акцій, виникла біржова паніка, переросла надалі у тривале смугу всебічної економічної хаосу. Біржова паніка лише зовні відбивала наступ економічної кризи, саму себе була наслідком порушення процесу відтворення, що викликав загострення проблеми реалізації і «масове відносне надвиробництво товарів. З огляду на труднощів збуту і неможливість отримати десь кредити всій країні прокотилася хвиля банкрутств. Відповідно до офіційній статистиці, упродовж свого кризи невідворотно зазнали краху більш 110 тис. торгових оборотів і промислових фірм, 19 великих залізничних компаній, розорилося понад 5760 банків, а водночас і мільйони вкладників.

Почавшись у промисловості та кредитної системі, криза охопив й інші галузі господарства — будівництво, транспорт, торгівлю. Під упливом різкого зниження попиту сільськогосподарську продукцію почався сильніший аграрну кризу. До 1934 р. збір пшениці упав 36%, кукурузы—на 45%. Катастрофічно скорочувалися посівні площі. Різко впали ціни: на пшеницю і кукурудзу — в 2,7 разу, на бавовну — більш ніж 3 разу.

Неминучим наслідком стало різке погіршення становища робітників і фермерів. Упродовж років кризи реальна вести робочих — зменшилася на 60%. Загальна кількість безробітних в 1933 р. досягло 17 млн. людина, У 1933 р. безробіття США становила 24,9%, в 1937 — 14,3% й у 1938 — 19%. [3, с.152].

Валовий дохід фермерів скоротився більш як удвічі. У результаті неможливості виплатити виниклі борги розорилося понад 1 млн. фермерів (вважаючи членів сімей), котрих позбавили власності на грішну землю. Десятки тисяч знедолених фермерів бігли до міст у пошуках засобів для існування, поповнюючи ряди армії безробітних. Становище безробітних був запеклим. Не одержуючи ніякої тобі допомоги потім від держави, за відсутності будь-якого соціального страхування, безробітні змушені були злидарювати і голодувати. Виселені за неплатіж зі своїх квартир, вони селилися околицях міст, де виникали вибудовані з ящиків і вартість будівельних відходів звані «бидонвилли «(«селища президента Гувера »).

Криза 1929;1933 рр. зовні проявлявся в надвиробництві продукції - у надмірному кількості товарів, надходили ринку. Надлишок була лише гаданим. Надвиробництво виникло в результаті забезпечення потреб, а внаслідок низькою купівельну спроможність населення. Склади ломилися від достатку нереалізованих продуктів. У межах своїх спробах стримати зниження цін і скоротити товарні запаси — спалювали пшеницю, виливали цистерни з молоком.

Від кризи постраждали переважно дрібні й середні фірми. Що ж до монополій, всі вони змогли вистояти і справитися з що виникли утрудненнями. Маючи великими капіталами і резервами, корпорації скорочували виробництво, пристосовувалися до ринків, гальмували зниження цін. У цьому, скориставшись становищем своїх конкурентів, вони зуміли їх поглинути і до кінця кризи з театром ще більш расширившимися можливостями. Перш самостійна металургійна компанія «Янгстаун «була, наприклад, захоплена «Бетлехэм стіл», автомобільна фірма «Студебеккер» — концерном «Дженерал моторз».

Уряд Г. Гувера намагалося послабити дію кризи шляхом надання фінансову допомогу банкірам і промисловцям. Було створено «Реконструктивна фінансова корпорація», кредитовавшая кампанії, аби врятувати їхню відмінність від банкрутства. Марно намагалося вилучити з ринку надлишки сільськогосподарської продукції освічене урядом «Федеральне фермерське бюро», оказавшее практично допомогу лише великим фермерам. У 1930 р. було прийнято високий митний тариф, який сприяв різкого зменшення ввезення США товарів з-за кордону. Всі ці заходи, проте, було неможливо зупинити який продовжував стихійно що розвивається економічної кризи.

Складалася ситуація, коли, використовуючи рік споживається більше капіталу, ніж виробляється. У умовах, чисті інвестиції мають знак мінус, а економіці відбувається деинвестирование, тобто. скорочення інвестицій. У було більше виробничих потужностей, що вона використовувала нинішнього року виробництві. Через війну стимули до заміщенню зношеного капіталу, а тим паче до створення додаткового капіталу були дуже малі, або взагалі були відсутні.

Не вдаючись у подробиці і обговорюючи різні оцінки цієї ситуації докладно, спробуємо відтворити картину те, що сталося насправді. З одного боку було чимало очевидно, що до початку 1928 р. економіка наблизилася до нормальному циклічному падіння ділової кон’юнктури. Але проблема був у тому, щодо 1928 р. майже ніхто не стежив за економічними показниками, а потім уже з 1926 р. почав скорочуватися обсяг житлового будівництва, падати обсяги продажу автомобілів, головного товару тривалого користування, скорочувалися виробничі капіталовкладення. Усі погляди були прикуті до фондового ринку, у якому, всупереч загальному економічному спаду, із другої половини 1928 р. почався справжній бум. Але головне пояснення — це нерозумні економічні заходи держави. По-перше, Федеральна резервна система, відповідальна за контроль над зростанням від грошей і кредиту, зробила 1927 р. заходи для збільшення грошової та кредитної емісії тоді, коли економічні показники обіцяли спад. Це була перша спроба протистояти економічному циклу на 30 років існування ФРС. Спочатку здавалося, що з допомогою кредитної емісії (обсяг кредитування зріс у кілька разів) вдатися уникнути спаду. І, попри короткий пожвавлення початку 1929 р., переважна більшість всіх кредитів дісталася ринку цінних паперів: пішли на біржові спекуляции.

Отже, можна стверджувати, що економічне зростання 20-х рр. супроводжувався і низкою негативних соціальних наслідків. Зростання багатства нації не супроводжувався хоч трохи істотним зміною традиційних форм його розподілу. Через війну плоди економічного зростання пожинались переважно верхнім класом, насамперед монополіями, а середні і нижчі класи опинялись у ролі економічних невдах. [7, с.313].

Через війну ж країна була упала у вир світового економічної кризи. Лавина банкрутств, падіння виробництва (найнижча позначка — 1932 р.), багатомільйонна армія безробітних оголили глибину соціального нерівності. Державна політика у соціальному страхуванні впродовж кількох десятиліть виражалася формулою «твердого індивідуалізму », що означає, що турбота мільйони жертв кризи був частиною їхнього особистою справою чи, в у крайньому випадку, справою місцевої влади й приватних благодійних фондов.

І хоча раніше консервативна доктрина державного невтручання у ринковий процес і соціальні відносини була офіційним кредо американського уряду та обох головних партій — республіканської і демократичною, важка економічна ситуація вимагала перегляду цих взглядов.

4. Реформи адміністрації ф. Рузвельта «Новий курс»,.

їх результат і значение.

Ситуація у економіці період Великої депресії була критичної і казати про саморегуляції економіки ринковим механізмом вже було не можна. Факти щокроку спростовували класичну теорію, потрібно було будувати нову торию, яка зазначила б шлях виходу з такої глибокої кризи. Такі проникливі політики, як Ф. Рузвельт, інтуїтивно шукали вихід з кризи чи державній регулюванні економіки, розгортанні суспільних робіт, щоб зменшення безробіття і збільшити державні витрати на підйом національного виробництва. [5, с.241].

Рузвельт Франклін Делано (1882−1945), 32-й президент Сполучених Штатів Америки (1933;1945). Рузвельт єдина історії США людина, чотири рази обиралася президентом. Пробувши два терміну посаді губернатора, Рузвельт придбав дуже цінне досвід, пригодившийся то роки президентства. У 1931 р., в останній момент загострення економічної кризи, він створив штаті Тимчасову надзвичайну адміністрацію допомоги сім'ям безробітних. Звати його міцно асоціюється з реформами Нового курсу. Новим курсом поєднав заходи для посиленню державного регулювання економіки з декотрими реформами у галузі.

Весна 1933 р. змусила нову адміністрацію Рузвельта діяти рішуче. Повідомлялося, що в багатьох штатах, повідомивши банкрутство, закрилися все банки. Ділова життя ледь жевріла. Закриття банків загрожувало повним економічним крахом. Страх перед майбутнім охопив мільйони людей. Величезні натовпу брали в облогу банки, вимагаючи повернення вкладів. Закривалися підприємства, школи, муніципалітети. Першочергове завдання кабінету був банківську кризу. Декретом президента оголошено про четырехдневном примусовому закритті банків, заборону вивезення США золота, срібла і паперових грошей. Рузвельт добився своєї - кілька днів стабільність банківської системи була восстановлена.

У травні Рузвельт підписав Закон з приводу створення Федеральної надзвичайної адміністрації допомоги голодним і безробітним. Було прийнято Закон рефінансування фермерської заборгованості, і навіть Закон про відновлення сільського господарства, що передбачав державний контроль обсягу виробництва сільськогосподарської продукції. Рузвельт вважав найперспективніших Закон про відновлення промисловості, що передбачав ціле пасмо урядових заходів для регулювання промисловості. У 1935 р. було проведено важливі реформи галузі праці (закон Вагнера регулювання трудових відносин), соціального забезпечення, оподаткування, банківської справи і т.д.

Наступна перемога під час виборів 1936 р. дозволила Рузвельту в 1937;1938 рр. просунутися у сфері цивільного будівництва, заробітної плати трудового законодавства. Прийняті Конгресом за ініціативою Президента закони були сміливим експериментом державного регулювання з єдиною метою зміни розподільного механізму економіки та соціального захисту населения.

Рузвельт ні з жодному разі банкрутом не хотів перетворити економічний устрій навіть змінити систему економічних відносин. Навпаки, уся її діяльність спрямовано відновлення та зміцнення цією системою. У той самий час, будучи гнучким і тверезим політиком, Ф. Рузвельт був змушений піти певні поступки, проводив соціально-економічні реформи, у надії позбутися загроз кризи, здійснив важливі заходи у області зовнішньої політики України. Тому Новий курс Ф. Рузвельта, за словами У. Фостера, підтримувала переважна більшість робочих, фермерів та дрібних компаній, і це б свідчило про його відомої прогресивності. Але не можна нехтувати, влада монополій країни анітрохи була ущемлена, вони ще більше розширили своє панування у економічній і політичною життя та збільшили одержувані прибыли.

Уся біда сучасного капіталізму, на думку Ф. Рузвельта, полягало у надвиробництві товарної продукції. Проте причину надвиробництва вона бачила в розладі сфери звернення. У зв’язку з цим Ф. Рузвельт під час здійснення політики Нового курсу звертав особливу увагу галузь кредиту та торговли.

«Проблему реалізації», як вважав Ф. Рузвельт, можна було дозволити шляхом скорочення надлишкового виробництва та підвищення цін, і навіть шляхом досягнення «повної зайнятості», тобто. ліквідувавши безробіття, завдяки чому збільшився б купівельний попит. Проте «повну зайнятість» можна було забезпечити, лише повністю завантаживши наявні виробничі потужності, що залежало, своєю чергою, від того що в підприємств необхідних фінансових засобів і досить ємного внутрішнього рынка.

Тож у системі Нового курсу головними заходами були: надання підтримки хиткої фінансово-банківську систему і гибнущим промисловим і торговим підприємствам з допомогою великих позик і субсидій, стимулювання приватних капіталовкладень, і навіть спроби ще підвищити різко розбиті ціни шляхом девальвації долара, і посилення інфляційних тенденций.

Для регулювання економіки було прийнято «Закон про відновлення національної промисловості» (НИРА) і «Закон регулювання сільського господарства» (ААА). Відповідно до цими законами було профінансовано примусове картелирование промислових підприємств і регулювання рівня промислового виробництва, у цілях його скорочення. Уся промисловість США поділили на 17 груп, у кожному з яких запроваджені звані «кодекси чесну конкуренцію», які визначали єдину політику цін, фіксували розміри виробництва кожному за підприємства, розподіляли ринки збуту між учасниками і встановлювали рівень зарплати рабочих.

У сфері сільського господарства Новий курс перебував у спробах зупинити процес руйнування фермерів, і різко підняти ціни на всі сільськогосподарську продукцію шляхом скорочення і зменшення посівних площ, внаслідок чого фермерам виплачувалися премії. Аграрна політика Ф. Рузвельта панувала руку великим фермам, які можуть порівняно безболісно скоротити частину власних посівних площ. Ці ферми, користуючись урядовими субсидіями, було багато набували сільськогосподарські машини та хімічні добрива, що підвищувало продуктивності праці і прогнозувати врожайність, дозволяло зберегти розміри виробництва колишньому рівні. Завдяки цьому процес концентрації земельної власності посилився, що свідчило зосередження до 1940 р. до рук 1,6% загальної кількості ферм 34% сільськогосподарських площ. У той самий час 38% ферм використало менш 5% цих площ, і цю групу ферм урядова допомогу, зазвичай, обходила.

Закон про відновлення промисловості складалася з трьох частин. Перша частина передбачала запровадження «кодексів чесну конкуренцію». Вони охоплювали 95% промисловості США. Це було примусове обмеження конкуренції. Другий розділ закону регулював відносини між підприємцями, й робітниками. Третя частина антикризових заходів передбачала великі асигнування на громадські роботи і будівництво державних промислових, військових та. Ці заходи лише стабілізували ситуацію, а й стимулювали рост.

Новий курс передбачав також кілька соціальних заходів, спрямованих, насамперед скорочення безробіття. Було прийнято програма суспільних робіт (будівництво автострад, аеродромів, мостів тощо.) з допомогою безробітних. Було введено систему видачі мінімальних посібників бідуючим безробітним. У червні 1935 р. було ухвалено Закон Вагнера «Про трудові відносини», який забороняв переслідування робочих за створення профспілок й у страйках і підтверджував право робочих укладати з підприємцями колективні договору. Для врегулювання суперечок між робітниками і підприємцями вводився примусовий арбітраж.

Наприкінці 1936 р. економіка початку повільно оживати, і всі сподівалися, що гірше вже позаду. Проте пожвавлення було короткочасним. Рузвельт, ще вірив у збалансований бюджет, скоротив державні витрати, щойно економіка пішла вгору, і вирушити вслід для цього зниженням державних витрат наспів ще один спад, вкотре що потряс економіку. Напевно, найважливішим результатом спаду 1937;1939 рр., і став популярність Кейнса. Понад те, Кейнс прямо пророкував 1937 р., що дії Рузвельта скорочення витрат викличуть спад. І на насправді, нечасто творець економічної теорії отримує підтвердження свої волелюбні ідеї буде настільки швидким. У результаті та погляд, що дефіцити у період спадів хороші, оскільки вони стимулюють виробництво і і зайнятість — набув статусу державної доктрины.

Економічна політика Ф. Рузвельта окремо не змогла врятувати країну від чергового економічної кризи, початку в 1937 р. і знову уразив економіку США сильніше від інших країн. За двох років рівень промислового виробництва, у США упав 21%. Криза 1937—1938 рр. знову відкинув американську економіку на півтора десятки років назад.

Економічна політика Ф. Рузвельта оцінюється дуже суперечливо. Прибічники вільної конкуренції її нестримно лають порушення старих принципів вільного підприємництва. Захисники ідеї регульованого капіталізму так само беззастережно її хвалять і критикують лише недостатньо рішучі дії цьому напрямі. Протягом років президентства Ф. Рузвельта федеральне уряд вперше у умовах мирного часу стало витрачати час на економіці значну роль.

Один із існуючих нині оцінок — Новий курс, забезпечив вихід з кризи. У найзагальніших рисах його державне втручання мало на меті оживити виробництво через ринок, шляхом зростання платоспроможного попиту. І тому людям було надано кошти, встановлювалася будь-яким шляхом зайнятість. Видавалися великі позики й субсидії гибнущим підприємствам, проводилася стимулювання податковими пільгами приватних інвестицій, організовувалися громадські роботи (особливо будівництво доріг) для безробітних, проводилося навіть провокування інфляції з допомогою емісії незабезпечених доларів на цілях пожвавлення попиту. [4, с.93].

Інша оцінка — Попри незначну пожвавлення після 1938 р. саме розвитку подій, сила речей, а чи не Кейнс і «новий курс «витягли США з депресії. Причина — в тому, що, які від постійної безробіття, хапалися за будь-яку роботу, навіть із невеликим оплатою. До того ж ризик знову втратити роботу змушував людей робити свої справи як як і якісніше, а й якнайшвидше. Чималу роль і науково-технічна революція, яка одержала у роки США найбільшого поширення та розвитку. З іншого боку, початку Другої світової війни США, перебуваючи втягнуті під час війни, постачали союзників всім необхідними. Війна у Європі являла собою гігантський ринок збуту для військової продукции.

Але, однак, після економічної кризи 1929;1933 рр. економіка США початку розвивати дуже бурхливими темпами, продуктивності праці росла, хіба що в геометричній прогресії, відповідно із нею ріс і той реальний ВНП. Нового курс демократичної спрямованості зіграв видатну роль стабілізації економічної та соціальній ситуації у США під час після глибокої кризи. Цей курс, дозволив уникнути ще тяжчих соціально-політичних потрясінь.

вибухнула Перша світова війна призвела до кардинальних змін на політичної та економічної арені світу. Упродовж років війни США збільшили свою національну багатство, сконцентрувавши з допомогою продажу озброєння в собі близько половини світових запасів золота. Зміцненню позицій США у світі сприяв та підвищення її у 20-ті роки. Однак у роки зберігалася штучна ізоляція США від європейських і світових справ. Республіканці, які стояли поблизу влади у США, проводили ізоляціоністський курс, року відповідний ролі США на світових делах.

Америка у 20-ті роки. процвітала, але ринкової економіки розвивається циклично. У економіці починали накопичуватися проблеми, країна неухильно сповзала до найглибшому економічної кризи 1929;1933 рр. Підйом змінився кризою, перекинувшим інші країни й який отримав назву Великої депресії. Світова економічна криза був визначений як наслідками війни (економічними втратами, розривом традиційних економічних зв’язків, борговими зобов’язаннями тощо.), а й тим, війна породила безпрецедентне зростання американської економіки та перетворила США на світового кредитора. Уся світова економіка стала залежати від добробуту американської економіки.

Консервативна доктрина державного невтручання у ринковий процес і соціальні відносини була офіційним кредо американського уряду та обох головних партій — республіканської і демократичною, але важка економічна ситуація вимагала перегляду цих поглядів. Так з’явився Новий курс Рузвельта.

З погляду класичного лібералізму здавалося, що Новий курс — це відступ від основних принципів лібералізму, оскільки передбачав елементи державного регулювання економіки нашої країни. Але практично вони були радикальні, ніж їх ліберальні попередники, що обумовлено принципово новими історичними обстоятельствами:

Во-первых. Рузвельт та її соратники діяли у умовах економічного колапсу класичного капитализма.

Во-вторых, лібералізм мав справу з викликом радянського соціалізму, і німецького фашизму, які небезуспішно переконували масам думку, що тільки тоталітарні системи здатні покласти край безробіттям, загрозою надвиробництва, незабезпеченій старістю, нищетой.

Рузвельт показав себе як неординарний, гнучкий політик, з відчуттям ситуацію, здатний вірно вгадувати тенденції і і реагувати зміну настрій усіх верств суспільства. Рузвельт робив усе, щоб зберегти й розвинути існуючий суспільно-економічний лад у країни й зміцнити домінують США в мире.

Нещодавно у США оприлюднено рейтинг президентів. Рейтинг підготували з урахуванням результатів опитування 58 найавторитетніших і дружини впливових істориків США.

Після підрахунку балів список очолили такі легендарні постаті, як А. Лінкольн, Ф. Рузвельт і Д. Вашингтон. Останній десятці — Р. Гувер, чиє президентство американці довелося на важкий період Великої депрессии.

«Новий курс» Рузвельта. Послання Ф. Д. Рузвельта конгресу (17 травня 1933 г.) //Хрестоматія по загальної держави і право: Учеб. посібник /Під ред. проф. З. М. Черниловского — М., 1994. 413с.

Закон про відновлення національної економіки (16 липня 1933 г.) //Хрестоматія по загальної держави і право: Учеб. посібник /Під ред. проф. З. М. Черниловского — М., 1994. 413с.

Костюк В.В. Історія економічних навчань: Курс лекцій — М.: Вид-во «Центр», 1997. 223с.

Лойберг М.Я. Історія економіки: Учеб. посібник — М.: ИНФРА-М, 1998. 128с.

Рузавин Г.І., Мартинов В. Т. Курс ринкової економіки — М.: ЮНИТИ, 1994. 319с.

РУЗВЕЛЬТ Франклін Делано /Сост. В. В. Носков //МЕГАЭНЦИКЛОПЕДИЯ «Кирило та Мефодий».

Харц Л. Ліберальна традиція і в Америці. Пер. з анг. /Общ. ред. Соргина В. В. — М.: Прогресс-Академия, 1993. 400с.

Економічна історія: Учеб. посібник /В. Г. Сарычев, А. А. Успенський, В. Т. Чунтулов — М.: Вищу школу, 1985.