Баальбек

Баальбек

Баальбек, в час невеличке поселення, у минулому — чудовий город-храм на території Лівану, між хребтами Ліван і Антиливан. Широка долина, розташована між двома гірськими ланцюгами, називається Эль-Бека «а, чи Низина, а давнини іменувалася Келесирия, тобто. «Низинная Сирія». Місто перебуває в висоті 1117 м вище над у.м., між ріками Литани і Оронт, в родючої області на древніх караванних шляхах, що вели до Дамаску і Тиру.

История

В єгипетських і ассирійських написах це місто називається Баальбек — у тій безсумнівною причини, що саме поклонялися Богу Баалу (Ваалу), пізніше ототожненому з Юпітером. Греки іменували це місто Гелиополем, а імператор Август перетворив їх у римську колонію, названу Колонія Юлія Августа Фелікс Гелиополитана.

Период найвищого розквіту Баальбека посідає за римської епохи, коли його місцем поклоніння як Юпітеру Гелиополитанскому, але й Бахусу і Венері. Згідно зі свідченням церковного історика Євсевія, на початку 4 в. імператор Костянтин заборонив бытовавшие в Гелиополе культи і спорудив тут чудовий християнський храм великих розмірів. У 635 місто захопили араби під проводом Абу Убайды. Якщо раніше, будучи релігійним центром, він був захищений порівняно слабко, нині араби значно зміцнили його, а храмовий квартал і акрополь перетворили на цитадель. У Середньовіччі Баальбек був стратегічно важливою фортецею. У 659 тут зіштовхнулися Алі і Муавия, суперники у боротьбі халіфат. За переказами, аль-Валид (розум. 715) перевіз мідний купол баальбекского храму у Єрусалим, щоб посадити його над Скельної мечеттю. Марван II (розум. 750) зруйнував міські стіни, а володар Дамаска Тухтакин підпорядкував собі Баальбек в 1110. У 1175 місто захопили Саладином; в 1260 його зруйнували монголи хана Хулагу, тож під кінець 13 в. він відновили султаном Калавуном. У 1400 Баальбек був розорений Тамерланом, а 18 в. часткового зруйнований Джеззаром з Аккри; раз у раз він страждав від сильних землетрусів. Опинившись під владою турків, Баальбек до 19 в. перетворився на невеличкий селище. Нині це курортне містечко у Лівані з населенням прибл. 24 тис. людина.

Археология

Раскопки в Баальбеке з 1898 по 1905 проводила експедиція археологів в Німеччині; результати цих досліджень було опубліковані Теодором Вигандом (1921−1925). У 1933−1934 французькі археологи зробили тут реставраційні роботи.

Развалины акрополя лежать на захід від сучасного селища. Вхід на обгороджений храмовий ділянку перебував зі східною боку, де величезна драбина призводила до монументальним воріт — пропилеям. Тут перебувала колонада шириною прибл. 150 м, з обох боків якої розташовувалися квадратні вежі заввишки приблизно 30 м. За високими колонами цього портика є великий центральний і двоє менших бічних входу в шестикутний передній двір. Цей двір, піднятий на 6 м відносно зовнішньої поверхні, був оточений подвійний колонадою й мав чотири прямокутні ніші.

Позади переднього двору перебувають три широких входу, провідні на Вівтарну площа, посеред якої колись стояв великий вівтар. Половина його збереглася, інша половина зруйнована — можливо, на чотири в., коли в цій площі було споруджено християнський собор. По обидва боки вівтаря перебували басейни для обмивань. З трьох сторін площі розташовувалася прекрасна колонада, а й за ній — напівкруглі прикрашені ніші. Із західної сторони Вівтарної площі драбина із 16-ти щаблів вела на власне храмову терасу. Ця тераса була великий і вивищувалась над Вівтарної площею більш як ніж 6 м. Її оточувала стіна, частково складена зі значних кам’яних блоків. Три їх — західному боці - становлять ділянку довжиною прибл. 19 метрів і досягають 4 метрів за висоту і трьох метрів за товщину. Такі каміння надзвичайно огрядна 21´4,3´4 метрів і вагою 1000 т, не вирубані робити кар'єру, можна побачити на схилі пагорба в 800 м від сучасного селища.

На терасі стояв храм (т.зв. храм Юпітера). Це було прямокутне спорудження, споруджене на головною осі відновлення всього комплексу. Підстава храму мало 91 метрів за довжину, і 52 метрів за ширину, а, по його периметру стояло понад 50 колон діаметром 2 метрів і заввишки 20 м. Шість із них досі перебувають у ряд по південної боці, створюючи наочне уявлення щодо пропорцій храму.

На нижньої терасі, південніше храму Юпітера, побудували храм Вакха. Він був за храму Юпітера, але зберігся набагато краще організувати і вважається чудовим пам’ятником Римської доби біля Лівану. Він заслуговує на увагу навіть своїми розмірами, оскільки з площі більше Парфенона, а які оточували його 46 колон мали висоту 17 м. Колони розміщувалися по 15 з кожним бічний сторони, і по 8 на торцях; з півночі 9 їх збереглися і стоять вони у колишньому порядку. Чудово прикрашений портал веде до целлу, чи закрите внутрішнє приміщення храму, що мало 27 метрів за довжину, і 23 метрів за ширину. Багатим оздобленням вирізнявся і інтер'єр храму, а західному кінці стояла культова статуя Бахуса.

Третий храм, присвячений Венері, був у 305 м зі сходу акрополя і уявляв собою круглий спорудження, спочатку перекрите кам’яним куполом і прикрашене в тому самому стилі, як і акрополь.

Храм Юпітера датується 1 в. н.е., храм Вакха — 2 в., храм Венери — 3 в.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.