Ахвахці

Ахвахцы

Ахвахцы, а ш в, а до (самоназв.), садыкьилиду, гiахъвалал, народ у Росії (4 тис. чол.) і Азербайджані (2 тис. чол.). Загальна кількість — близько 6,5 тис. чол. Ставляться до андийским народам, корінне населення Західного Дагестану.

Говорят на ахвахском мові, що має 2 діалекту: північне і південне, останній включає цекобский і тлянубский говори. Поширені також Російський драматичний, аварский, азербанский і кумыкский мови. Писемність на аварском мові з урахуванням російської графіки. Віруючі - мусульман-сунітів.

Ахвахцы може бути походять від жителів районів Аварії, переважно хунзахских аварцев. Північні Ахвахцы утворили Ахвахский союз громад, Цунта-Ахвах. Південні Ахвахцы, Ратлу-Ах-вах, ратлубцы, цекобы і тлянубцы, приблизно з 17 в. увійшли до складу Гидатлинского союзу громад. З 15 в. виборювали незалежність, з хунзахцами, гидатлинцами, тиидалами та інших. З 15 в. піддавалися ісламізації.

После приєднання Дагестану до Росії (1813) з 40-х рр. узяли участь у визвольних змагань горців Дагестану і Чечні. 1921;го увійшли до складу Дагестанського АРСР, з 1991 — Республіки Дагестан. Частина Ахвахцев в 1-ї підлогу. 18 в. розселилася в Закатальском районі Азербайджану, частину — у радянський період осіла на Кумыкской площині, між Терском і Судаком.

Традиционные заняття — тваринництво і орне террасное, частково зрошуване землеробство (ячмінь, пшениця, жито, овeс, полба, зі 2-ї підлогу. 19 в.- кукурудза й картопля; бобові, цибулю, часник, тютюн). Ремeсла: обробка овчины, дерева, каменю, вироблення шкір, ковальське та інших. З 2-ї підлогу. 19 в. росла товарність произ-ва. Нині па Кумыкской площині отримали розвиток рільництво, садівництво, овочівництво.

Ахвахцы були організовані у громади (джамааты) воинов-скотоводов і хліборобів, зберігалося значення патріарх. кровнородств. об'єднань — тухумов. Переважала мала сім'я, зустрічалися різноманітні форми неразделeнной сім'ї. У сімейному житті дотримувалися звичаїв заборон і избеганий. Донині зберігаються традиції сімейної обрядовості, вшанування старших, спорідненої і сусідською взаємодопомоги, тухумной солідарності, гостинності, куначества.

Традиционная одяг общедагестанского типу. Чоловіча: штани, сорочка, бешмет, черкеска, повстяна куртка, бурка, разл. овчинні шуби і папахи, взуття зі сирицевою шкіри, хрому, повсті. Голову голили, залишали вуса і бороду. Жіноча: платье-рубаха, штани, отрезное распашное сукню, чепец-накосник чухту, хустки, шалі. Взуття така сама, як в чоловіків. Різноманітні срібні прикраси. Їжа борошняна і мясо-молочная. Основні страви: лепeшки, прісний і кислий хліб, хинкалы, каші, м’ясні і молочні похлeбки, пироги.

Отмечали календарні і мусульманські свята. Прислів'я, приказки, загадки, притчі, плачі, колискові та інших. передаються на авар. і ахвахск. з. Розроблено народний сільськогосподарський календар, розвинена народна медицина. Зберігаються пережитки традиційних вірувань, що з анімістичними уявленнями, культами землі, неба, світил, вогню, грому, блискавки, гірських вершин, лісів, гаїв, птд. водоeмов, уявлення про злих і добрих духів.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.